Історія держави і права зарубіжних країн

ББК 67.2я73 О-66

Рекомендовано до друку Вченою радою

юридичного факультету Інституту державного управління і права

Київського національного університету культури і мистецтв

(протокол № 2 від 27лютого 2006р.)

Рецензенти

Орленко В. І. О-66 Історія держави і права зарубіжних країн:Посіб. для підготов, до іспитів… I8ВN 978-966-437-025-4.

ЗМІСТ

Вступ.......................................................................................................... 10

ТЕМА 1. Історія держави і права зарубіжних країн як наука

1.1. Призначення курсу "Історія держави і права зарубіж­
них країн".................................................................................................. 12

1.2. Предмет історії держави і права зарубіжних країн......... 12

1.3. Методологія науки та курсу історії держави і права
зарубіжних країн.................................................................................... 13

1.4. Зв'язок історії держави і права зарубіжних країн

'•• іншими дисциплінами............................................................................... 13

1.5. Джерела та періодизація історії держави і права
зарубіжних країн.................................................................................... 14

ТЕМА 2. Держава і право Стародавнього Єгипту

2.1. Виникнення, періодизація та суспільний лад Старо­
давнього Єгипту:.......................................................................................... 14

2.2. Державний лад Стародавнього Єгипту.............................. 17

2.3. Джерела, зміст і основні риси права Стародавнього
Єгипту 19

ТЕМА 3.Держава та право Стародавнього Вавилона

3.1. Виникнення й основні етапи розвитку Стародавнього
Вавилона......................................................................................................... 20

3.2. Суспільний лад і правове становище населення Старо­
давнього Вавилона........................................................................................... 21

3.3. Державний лад Вавилона............................................................. 21

3.4. Реформи Хаммурапі............................................................................ 23

3.5. Загальна характеристика Законів Хаммурапі: історія
віднайдення пам'ятки, структура, принципи......................................................... 23

3.6. Право власності та зобов'язальне право в Законах
Хаммурапі....................................................................................................... 24

3.7. Шлюбно-сімейні відносини та спадкове право за Законами
Хаммурапі....................................................................................................... 26

3.8. Злочин і покарання в Законах царя Хаммурапі........................................ 26

3.9. Закони Хаммурапі про судовий процес....................................... 27

ТЕМА 4. Держава та право Стародавньої Індії

4.1. Виникнення держав у Індії...................................................................... 28

4.2. Система варн (каст) Стародавньої Індії........................................ 29

4.3. Державний лад і система управління Стародавньої Індії. ЗО

4.4. Джерела староіндійського права................... ...„............................ 31

4.5. Загальна характеристика Законів Ману: історія створення,
структура, форма викладу приписів........................................................... 31

4.6. Основні риси права Стародавньої Індії......................................... 32

ТЕМА 5. Держава та право Стародавнього Китаю

5.1. Виникнення й періодизація історії Стародавнього Китаю.... 34

5.2.Суспільний лад Стародавнього Китаю................................. 35

5.3.Організація державної влади в Стародавньому Китаї.. 36

5.4.Реформи Шан Яна..................................................................... 37

5.5.Судова система Стародавнього Китаю............................. 37

5.6.Основні риси права Стародавнього Китаю...................... 38

ТЕМА 6. Держава та право Стародавньої Греції

6.1. Формування державності в Стародавній Аттиці.
Поняття полісу та його органи влади................................................. 39

6.2. Реформи Солона....................................................................... 40

6.3. Реформи Клісфена.................................................................... 41

6.4. Державний лад Афін у період розвитку демократії........ 42

6.5. Джерела й основні риси афінського права........................ 43

ТЕМА 7. Держава та право Стародавнього Риму

7.1. Виникнення й основні етапи розвитку Римської рабо­
власницької держави........................................................................... ,

7.2. Суспільний лад Стародавнього Риму.................................

7.3. Державний лад Риму в царський період............... ,............

7.4. Реформи Сервія Тулдія............................................................

7.5. Державний лад Риму в республіканський період............

7.6. Римська держава в період імперії....... '.................................

7.7. Основні етапи розвитку римського права........... „...'.........

7.8. Джерела римського права......................................................

7.9. Поняття та характерні риси квіритського права.............

7.10. Закони XII таблиць: історія створення, структура,
форма викладу правових норм..........................................................

7.11. Кримінальне право Стародавнього Риму.......................

7.12. Кодифікація Юстиніана........................................................

ТЕМА 8. Ранньофеодальна держава і право франків

8.1. Загальна характеристика середньовічної держави та права.

8.2. Виникнення держави франків і основні періоди її розвитку.

8.3. Форми феодальної залежності селян у державі франків...

8.4.Центральне та місцеве управління держави франків....

8.5.Судова система держави франків........................................

8.6.Джерела права у Франкській монархії.......... :........ .-:.........

 

8.7. Салічна правда: історія створення, джерела, структура,
форма викладу правових норм..........................................................

8.8. Основні риси права франків.................................... ;.............

ТЕМА 9. Феодальна держава та право Франції

9.1. Виникнення Франції та її розвиток у ранньофеодальний
період........................................................................................................

 

9.2. Боротьба королівської влади Франції за централізацію
держави. Реформи Людовика IX............................................... 63

9.3. Франція в період станово-представницької монархії
(XIV-XV століття)...................................................................................... 64

9.4. Великий березневий ордонанс (1357 р.)............................. 65

9.5. Абсолютна монархія у Франції................................................ 66

9.6. Джерела права середньовічної Франції................................. 67

9.7. Основні риси права середньовічної Франції..................... 68

ТЕМА 10. Феодальна держава та право Англії

10.1.Суспільний і державний лад англосаксів.......................... 69

10.2.Феодальна монархія в Англії після нормандського
завоювання (XI —XII століття).............................................................. 70

10.3. Утворення станово-представницької монархії в Англії. 71

10.4.Велика хартія вольностей 1215 р.......................................... 73

10.5.Абсолютна монархія в Англії.................................................. 74

10.6. Джерела права середньовічної Англії............................... 75

10.7. Основні риси права середньовічної Англії.......................... 76

ТЕМА 11. Держава та право Німеччини в Середні віки

11.1. Утворення й особливості розвитку феодальної держави

в Німеччині................................................................................................ 77

11.2. Станово-представницька монархія в Німеччині.............. 78

11.3. Золота булла 1356 р.................................................................... 79

11.4. Абсолютизм у Німеччині........................................................ 80

11.5. Джерела й основні риси права середньовічної Німеччини. 81

11.6. "Саксонське зерцало".................................................................. 82

11.7. "Швабське зерцало"................................................................ 83

11.8. "Кароліна".................................................................................. 84

ТЕМА 12. Держава та право Арабського Халіфату

12.1. Виникнення й розвиток Арабського Халіфату................ 84

12.2. Державний лад Арабського Халіфату.............................. 86

12.3. Джерела й основний зміст права Арабського Халіфату.

ТЕМА 13. Виникнення та розвиток держави і права в західних та східних слов'ян

ТЕМА 14. Держава та право Федеральної Росії 14.1. Виникнення й державний лад Росії в XIV—XVI сто­ літтях...............................

13.1.Виникнення та розвиток феодальної держави і права
Болгарії

13.2. Виникнення й розвиток феодальної держави та права
в Чехії

13.3. Виникнення й розвиток феодальної держави та права
Польщі

20.11.Фінансова реформа.............................................................. 166

20.12.Контрреформи 1880-1890-хрр......................................... 167

20.13. Розвиток права Росії у другій половині ХІХст............. 168

 

20.14. Розвиток юридичної думки Росії в другій половині
ХІХст 169

20.15. Зміни в державному ладі Російської імперії на
початку XX ст......................................................................................... 171

20.16. Організація місцевої влади в період буржуазно-
демократичної революції 1905—1907 рр...................................... 173

ТЕМА 21. Державата право СІЛА в Новітній час 21.1. "Новий курс" президента Ф. Рузвельта............................ 176 21.2. Державний лад США............................................................ 177 21.3. Конгрес США.......................................................................... 178 21.4. Президент СІДА.

20.17. Розвиток права в період буржуазно-демократичної
революції 1905-1907 рр.......................................................................

20.18. Зміни в державному апараті та праві Росії в період
Першої світової війни...............................

 

21.5. Уряд США................................................................................ 180

21.6. Судова система США........................................................... 180

21.7. Основні риси розвитку правової системи США......

ТЕМА 22. Держава та право Німеччини Новітнього часу

кої

189 190 191

22.6. Судова система сучасної Німеччини., 22.7. Розвиток німецького права...................

 

22.1. Революція 1918р. й утворення Веймарської республіки. 183

22.2. Встановлення фашистської диктатури в Німеччині.... 185

22.3. Німеччина після Другої світової війни............................. 187

22.4. Конституція ФРН 1949 р...................................................

22.5. Приєднання НДР до ФРН і створення єдиної Німецьк<
держави............................................

ТЕМА 23. Держава та право Великобританії в Новітній час

23.1. Організація держав.""' =»=»*'

мої влади............................................. 192

23.2. Судова система Великобританії....................................... 193

23.3. Основні зміни в праві.................................................

ТЕМА 25. Держава та право Японії в Новітній час

25.1. Державний і політичний лад Японії у 1920 — 1940-х рр... 203

25.2. Конституція Японії 1947 р.................................................... 205

25.3.Розвиток Японії в другій половині XX — на початку
XXI століть................................................................................................ 206

25.4. Судова система сучасної Японії......................................... 207

25.5. Адміністративно-територіальний поділ сучасної Японії. 208

ТЕМА 26. Держава та право Китаю в Новітній час

26.1. Антифеодальна буржуазна революція 1911 —1913 рр.
в Китаї........................................................................................................

26.2. "Друга революція" в Китаї.................................................... 210

26.3. "Третя революція" в Китаї.................................................... 211

26.4. Соціалістичний Китай........................................................... 212

26.5. "Великий стрибок" у Китаї................................................... 213

 

26.7. "Культурна революція" в Китаї........................................... 214

26.8. Китай після Мао Цзедуна..................................................... 215

 

26.8. Система державних органів сучасного Китаю............... 216

26.9. Судова система сучасного Китаю..................................... 217

26.10. Конституція та основні риси права сучасного Китаю.... 217

ТЕМА 27,Держава та право Росії в Новітній час

.27.1. Держава і право Росії в період буржуазно-демокра­
тичної революції...................................................................................... 219

27.2. Соціалістична революція в Росії та створення радянської
держави...................................................................................................... 221

27.3. Радянська держава та право в період НЕПу (1921 —
1929рр.)...................................................................................................... 225

27.4. Радянська держава і право в період докорінного
зламу суспільних відносин (кінець 20-х рр. — 1941р.)................. 228

27.5. Радянська держава та право в 1941 —1945 рр.............. 233

27.6. Радянська держава та право в 1945—1991 рр............... 236

2.7.7. Держава та право Російської Федерації в період

реставрації капіталізму......................................................................... 240

ТЕМА 24. Держава та право Франції в Новітній час

202 202

24.1. Третя республіка у Франції між світовими війнами... 196

24.2. Четверта республіка у Франції. Конституція 1946 р... 198

24.3. Утворення П'ятої республіки. Конституція 1958 р....... 200

24.4. Судова система сучасної Франції..............................

24.5. Розвиток французького права......................................

Вступ

Навчальний курс історії держави і права зарубіжних країн є обов'язковою фундаментальною юридичною дисципліною та складо­вою частиною навчального процесу студентів, які навчаються за спеціальністю "Правознавство". Він передбачає вивчення процесів виникнення й розвитку держави та права різних народів світу від найдавніших часів і до наших днів. Вивчення цієї дисципліни має важливе наукове, світоглядне, політичне, виховне, прогностичне та практичне значення. По-перше, воно сприяє політичному само­пізнанню, усвідомленню місця і ролі незалежної України в сучасному світі. По-друге, історія держави та права зарубіжних країн є науковою базою для вивчення інших юридичних дисциплін, дає можливість роз­ширити межі юридичних знань, сприяє виробленню не лише юридич­ного мислення, але й загальної юридичної культури. По-третє, під час розгляду питань курсу аналізуються дані та факти загальної історії, економіки, політики, а також інша інформація, що хоча без­посередньо й не стосується юридичних наук, але сприяє розширен­ню загального світогляду. По-четверте, виникає потреба в розгляді низки положень з теорії держави та права, а також багатьох галузе­вих юридичних дисциплін. По-п'яте, історія держави і права зарубіж­них країн — це методологічна наука, що дає можливість глибше зрозуміти надзвичайно різноманітні й суперечливі процеси розвитку держави та права, а також їхні основні закономірності. По-шосте, вивчення досвіду державного та правового розвитку провідних країн світу має сприяти розв'язанню аналогічних питань у нашій державі. Це не означає, що зарубіжний досвід є готовим зразком для запозичен­ня, проте саме такий досвід, сконцентрований у теорії та практиці розвинених країн світу, можна сприймати як своєрідне мірило для прогнозування подальшого державотворчого та правового роз­витку України. Отже, сьогодні не можна бути кваліфікованим юристом, не маючи історично-правової підготовки.

Опанування історії держави і права зарубіжних країн є невід'ємною частиною та необхідним елементом вищої юридичної освіти. При вивченні цієї дисципліни доводиться мати справу з величезним обсягом інформації, що стосується державно-правового розвитку багатьох зарубіжних країн і охоплює проміжок часу в декілька тисячоліть. З огляду на сказане вище та беручи до уваги перевантаже­ність наявних підручників і навчальних посібників з цього курсу надмірною, нерідко несуттєвою інформацією, автори поставили 10

 

перед собою мету - коротко й доступно, майже в конспективній формі, викласти загальні та специфічні риси виникнення, розвитку й функціо­нування різних історичних типів і форм держави та права, що існували протягом усієї історії розвитку людства. Посібник подає відповіді майже на 200 питань, які сформульовано згідно із затвердженою Міністерством освіти і науки України програмою курсу з історії держави і права зарубіжних країн, більшість з цих питань, як свідчить практика провідних вищих навчальних закладів України, так чи так виносяться на екзаменаційну сесію. Сподіваємося, що запропоноване видання не тільки сприятиме систематизації отриманих студентами протягом року знань з курсу історії держави і права зарубіжних країн та добрій підготовці до іспиту, але й заощадить їхній час.

ТЕМА 1

Історія держави і права зарубіжних країн як наука

Історія держави і права зарубіжних країн є обов'язковою фундаментальною дисципліною, котру вивчають у всіх вищих юридич­них навчальних закладах та… Вивчення історії держави і права зарубіжних країн має важливе наукове,…

Предмет історії держави і права зарубіжних країн

Предметом історії держави і права зарубіжних країн є вивчення процесів, загальних закономірностей, специфічних особливостей виникнення й розвитку… З огляду на предмет цієї науки, можна дійти висновку, що вона є наукою:… Слід розрізняти історію держави і права зарубіжних країн як науку та як навчальну дисципліну. Навчальний курс значно…

Методологія науки та курсу історії держави і права зарубіжних країн

Найважливіші методи (підходи) такого вивчення: 1) діалектичний метод (держава та право вивчаються в розвитку, в русі - від їх… 2) історичний метод (вимагає розглядати державу та право з позиції їх виникнення, розвитку і зміни, у зв'язку з іншими…

Зв'язок історії держави і права зарубіжних країн з іншими дисциплінами

Історія держави і права зарубіжних країн тісно пов'язана з такими дисциплінами: політологія, історія політичних і правових учень, історія держави і права України, теорія держави та права, державне право зарубіжних країн, галузеві юридичні дисципліни. Наприклад, історія держави і права зарубіжних країн разом з теорією держави та права досліджують виникнення держави і права й основні етапи їхнього розвитку. Відмінність між ними полягає в тому, що теорія держави та права, вивчаючи закономірності різних типів держави і права й відпо­відних їм правових систем, абстрагується від конкретних держав. Історія ж держави і права зарубіжних країн вивчає не тільки закономірності, але й особливості виникнення та розвитку державно-правових інститутів

у конкретно-історичних умовах певної країни. Історія держави і права зарубіжних країн, як й історія держави та права України,вивчає виник­нення й розвиток держави та права від найдавніших часів і до сьогодення, але не в Україні, а за межами її кордонів. Історія держави і права зарубіж­них країн тісно пов'язана з галузевими юридичними дисциплінамикраїн світу, історію держави та права котрих вона вивчає. Та, на відміну від галузевих дисциплін, які основну свою увагу зосереджують на вивченні принципів та інститутів сучасного чинного законодавства, конкретних нормативних актів, на практиці їх застосування, історія держави і права зарубіжних країн вивчає розвиток державно-правових явищ у їхній цілісності, єдності, взаємозв'язку та взаємозалежності.

Джерела та періодизація історії держави і права зарубіжних країн

• пам'ятки права певної епохи чи країни-закони, кодекси, конститу­ ції, інші офіційні документи (ЗакониХаммурапі (XVIII ст. до Р. X.); Закони XII… • історичні трактати, археологічні дані, що певною мірою роз­ кривають… • конкретні наукові, публіцистичні дослідження вчених Англії, Німеччини, Франції, Росії та інших країн, присвячені…

Держава і право Стародавнього Єгипту

Виникнення, періодизація та суспільний лад Стародавнього Єгипту

духа Птаха") та вимовлялось як "Хікупта". Самі ж єгиптяни називали свою країну "Кемет" ("Чорна"), протиставляючи… 1. Період Раннього царства (3000-2800 рр. до Р. X.), характер­ ними рисами… - початкова стадія класового суспільства;

Державний лад Стародавнього Єгипту

У період своєї єдності Стародавній Єгипет за формою правління був централізованою монархією з надзвичайно широкою системою бюрократичного апарату. На чолі держави стояв фараон (від єгипет. "великий дім" - будинок). Саме в його руках була зосереджена вся верховна законодавча, виконавча та судова влада. Йому належали всі найвищі державні повноваження, він очолював державний апарат, був верховним воєначальником і найвищим суддею. Протягом усієї історії Єгипту влада фараонів обожнювалася. Фараона називали "добрим богом," сином бога Ра (бога Сонця). Вважалося, що він ніколи не помирав, а лише "заходив за свій горизонт". Надприродне походження правителя та його влади мав підкреслювати і складний палацовий церемоніал. Не тільки прості люди, але й вищі сановники не мали права вимовляти ім'я фараона, дивитися йому в обличчя, а, побачивши його, повинні були падати "на свій живіт" і цілувати землю під його ногами. Вся окультурена земля номінальне пере­бувала у власності фараона, що становило економічну основу влади правителя. Він міг подарувати чи пожертвувати землю разом з рабами будь-кому. Фараон керував також зовнішньою торгівлею. За його наказом населення зганялося на громадські роботи (спорудження гребель, риття каналів та ін.), а також на роботу для задоволення

особистих потреб фараона (будівництва палаців і особливо царських гробниць).

Фараон управляв країною за допомогою величезного та складного бюрократичного апарату, який утворювали урядовці різних рангів і право­вого статусу. Центром управління був палац правителя. Не існувало розмежування між виконанням державних обов'язків і обслуговуван­ням особистих потреб фараона. Особи, що обслуговували правителя, були одночасно й державними чиновниками. Центральною особою в царському дворібув дворецький - чаті(візир). Він очолював увесь державний апарат, охоплюючи й адміністративну, й судову владу. Чаті був правителем усіх царських скарбниць, усіх складів, сховищ, керівни­ком усіх державних і царських робіт. Під керівництвом чаті перебували галузеві відомства— будинки (будинок зброї - військове відомство; білий будинок - з переробки, зберігання, розподілу продуктів сільського господарства та ремесла; будинок царських скарбів; будинок громад­ських робіт; будинок життя — фіксував народження, шлюб і смерть). Високим державним чиновником був зберігач царської печатки, чи голов­ний скарбник. Чиновниками могли бути лише освічені люди.

Безпосередня реалізація основних державних функцій поклада­лася на місцевий апарат,який засновувався згідно з адміністративно-територіальним поділом. Верхнім і Нижнім царством керували намісники фараона. Увесь Єгипет поділявся на нами (області), на чолі яких стояли номархи. Останні мали значні повноваження: очолювали місцевий адміністративний апарат, відали збиранням податків, судом, формуванням ополчення.

Військо Єгиптускладалося з добірних частин, які охороняли правителя ("супутники правителя"), і ополчення вільного населення. Армія використовувалася не тільки для здійснення зовнішніх функцій держави (кількість воїнів, які вирушали в похід, могла перевищувати 100 тис. осіб), але й для придушення опору рабів, утримання в покорі населення завойованих територій і посилення влади правителя.

Суд не був відокремлений від адміністраціїта перебував у підпорядку­ванні фараона. Фараон був верховним суддею; міг як сам розглядати будь-яку справу, так і розглядати скарги на рішення решти суддів, якими були всі посадові особи. Спочатку в Єгипті вищим судовим органом була "палата шести," котру очолював візир. Вона здійснювала нагляд над усім судочинством країни та сама розглядала важливі справи. До її складу належали вищі чиновники Єгипту. Пізніше виникає судова "колегія тридцяти суддів" із поважних громадян найбільших міст країни. Дрібні позови розглядали органи общинного самоврядування. Крім державних судів, існували ще жрецькі та храмові суди, котрі судили жерців і залежне населення, що проживало на храмових землях. 18

Джерела, зміст і основні риси права Стародавнього Єгипту

Основним джерелом правав Стародавньому Єгипті був звичай, що поступово, в інтересах соціальної верхівки суспільства, перетворю­ється на звичаєве право. З розвитком держави більш активною стає нормо-творча діяльність фараонів, які видавали закони та розробляли збірники права. Зокрема, відомі своєрідні кодекси Сеті (XIV ст. до Р. X.), Бокхоріса (VIII ст. до Р. X.) та ін. Значну увагу право приділяло регулюванню відносин, пов'язаних із власністю.Основними об'єктами власності були: земля, раби, сільськогосподарські тварини й інвентар. Правовий статус земельних володінь був різним (державні, храмові, приватні, общинні). Фараон від свого імені надавав землі в безстрокове користування храмам, знаті, сільським общинам. Земля надавалася на умовах виконан­ня певних обов'язків (будівництво храмів, пірамід, палаців, каналів, сплати ренти тощо). Найбільшими були храмові та царські господарства. Земля храмів і царських вельмож могла продаватися, даруватися, переходити у спадок. Общинні землі такого статусу не мали.

Зобов'язальне правопередбачало різні види договорів: купівлі-продажу, позики, майнового й особистого найму, поклажі, доручен­ня, оренди та ін. Особливо поширеним був договір купівлі-продажу. Продаватися могли різноманітні товари, зокрема землі та раби. Однак під час продажу землі необхідно було дотримуватися певних вимог: договір укладавсь у присутності свідків, імена яких, як і ціна, фіксувалися в особливому документі, де записувався й текст клятви, що проголошувалася при укладанні договору. Договір позики укладав­ся під відсотки, що були досить високими. Забезпечення цього виду договору гарантувалося заставою сім'ї, родичів або навіть мумії батьків боржника.

Шлюбоформлювався договором між чоловіком і дружиною в письмовій формі. Необхідними атрибутами шлюбної угоди був по­дарунок нареченого сім'ї нареченої перед шлюбом. Майно дружини вважалося приданим і залишалося її власністю, але в разі потреби вона могла його передати в сім'ю. Жінка мала досить широку право­здатність (могла особисто укладати угоди, купувати й орендувати майно, займатися ремеслом, торгівлею, лихварством тощо). Розлучен­ня було вільним, але якщо воно відбувалося з ініціативи чоловіка, то все його майно переходило до старшого сина (майорат), який по­винен був розділити його між дітьми.

У тогочасному кримінальному правівиділяли кілька груп злочинів: державного характеру (змова, заколот, розголошення державної таємниці); проти особи (вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень, образа); проти власності (крадіжка, грабіж, знищення

чужого майна); військові (за перехід воїнів на бік ворога, порушення військової дисципліни); проти релігії (порушення правил релігійних культів, чаклунство, виготовлення різноманітного зілля та напоїв для чарів); проти сім'ї (подружня зрада дружини, статеві зносини з близь­кими родичами) й інші (наприклад, відступ від установлених правил лікування, винахід нового танцю чи складання нової пісні та ін.).

Покарання в Єгипті були суворими, їхньою основною метою було залякування. Дуже широко застосовувалася смертна кара, що здійснювалася через спалення чи посадження на палю. Високо­поставленим особам, засудженим до страти, надавалася можливість покінчити життя самогубством. Іноді страта замінювалася рабством. Тілесні покарання поділялися на болісні (побиття батогом, палицями) та калічницькі (відрізання рук, вух, носа, язика, кастрація тощо). Карали також важкими примусовими роботами (каторгою), тюрем­ним ув'язненням. Практикувалися грошові штрафи (скажімо, за крадіж­ку храмового майна — у розмірі сторазової вартості вкраденого), ганебні покарання (виставляння біля ганебного стовпа), перетворення вільної людини на залежного працівника та ін.

ТЕМА З

Держава та право Стародавнього Вавилона

Виникнення й основні етапи розвитку Стародавнього Вавилона

мірками держави, котра охоплювала основну частину Межиріччя. Проіснувала держава до 539 р. до Р. X., коли була завойована іранським царем Кіром і… Історія Стародавнього Вавилонаподіляється на чотири основні періоди: 1) Старо-Вавилонське царство (1894-1518 рр. до Р. X.);

Суспільний лад і правове становище населення Стародавнього Вавилона

Вільні люди, незалежно від свого економічного становища, поділялися на дві групи, що різнилися правами. Одні були повно­правними "синами… Нижчий прошарок суспільства утворювали раби. Джерелами рабства були:…

Державний лад Вавилона

За формою правління Стародавній Вавилон був монархією за типом східної теократії, що характеризувалася необмеженою владою божественного правителя. На чолівсього державного механізму був лугаль, або патесі-лугаль.У його руках зосереджувалась уся влада, йому належали всі найвищі державні повноваження.

Правитель очолював державний апарат, був верховним воєначальни­ком і найвищим суддею. Особа правителя обожнювалася. Царська влада мала деспотичний характер, і цар міг втручатися в усі відносини між підданими, навіть у їхнє особисте життя.

У розпорядженні правителя перебував розгалужений апарат управління з великою кількістю посадовців. Центром управління був палац правителя. Не існувало розмежування між виконанням державних обов'язків і обслуговуванням особистих потреб правителя. Тож у руках одних і тих же урядовців зосереджувалось управління як країною загалом, так і палацом. Довіреною особою та першим помічником правителя був дворецький, котрого у Вавилоні називали "нубанда".Зазвичай, це був найближчий родич правителя. У його руках зосереджувались усі важелі управління державою. Нубанда керував великим штатом урядовців і слуг, управляв царськими маєтками, іригацій­ними спорудами, фінансами, господарськими роботами. За повноважен­ням після нубанди йшли інші вищі сановники:скарбник, начальник царської гвардії та охорони, радники царя, воєначальники. Всі вони були не тільки царськими придворними урядовцями, але й вищими службовими особами в державі. Містами управляли намісники царя. На місцяхуправління здійснювали органи общинного самовряду­вання, що наділилися адміністративними, судовими та фінансовими повноваженнями. За здійснення своїх повноважень посадовців наділяли землею, що могла передаватись у спадок.

Збройні силиформували з добірних частин, які охороняли правителя й ополчення. Царська охорона формувалася з професійних воїнів (редум, баїрум), які за свою службу отримували в користування майно "ілку". Таким майном (полем, садом, будинком) воїн володів і користувався, але не мав права його продати чи обміняти. Для управ­ління військами створювався спеціальний апарат, який очолював сам правитель. Були також звичайні воєначальники, начальники коліс­ниць, піших воїнів, кінноти на верблюдах тощо. Серед військових посадовців розрізняли начальників певних загонів, молодших воє­начальників, командирів сотень, десятків, п'ятірок.

Суд не був відокремлений від адміністрації. Верховним суддею був правитель, який сам міг розглядати будь-яку справу, а також скарги на рішення решти суддів. Значні судові повноваження мав нубанд і представники місцевої адміністрації. Дрібні позови розглядали органи общинного самоврядування. Існували жрецькі та храмові суди. В епоху Хаммурапі виникають професійні судді, котрих призначав правитель. Вони здійснювали судочинство колегіально—по три, чотири, вісім суддів. Судді мали помічників, які готували справи до слухання й були по­радниками суддів. Оскарженню підлягали лише рішення місцевих судів. 22

Реформи Хаммурапі

Економічна реформа: - заборона продавати землі общинників; - скасування стягнення податків із селян зерном, маслом, вовною та запровадження податку сріблом;

Загальна характеристика Законів Хаммурапі: історія віднайдення пам'ятки, структура, принципи

ученимЖ.-Ж. де Морганом (1857-1924) у 1901 р. під час розкопок на місці столиці стародавнього Елама—м. Сузи (неподалік від Перської протоки), куди… • юридичне закріплення станового поділу суспільства, нерівності людей і… • казуїстичність (кожна норма регулює конкретні правовідносини, а загальних норм немає);

Право власності та зобов'язальне право в Законах Хаммурапі

"і/Іку". Таке майно (поле, сад, будинок) надавав цар своїм воїнам ш умов їхньої обов'язкової служби. Воїн володів і користувався майном… Значна увага приділялася власності на раба. Людина, що вивела Іа міську браму… Багато статей (статті 232,241,244,247,254,259 та ін.) присвячені ніхисту приватної власності. Посиленими санкціями…

Шлюбно-сімейні відносини та спадкове право за Законами Хаммурапі

Розлучення було вільним лише для чоловіків. Жінка могла розлучитися лише за певних умов (якщо чоловік потрапив у полон, а вдома не було харчів; якщо… Спадкування здійснювалосяза законом і за заповітам. Спадко­ємцями були один із…

Злочин і покарання в Законах царя Хаммурапі

1) злочини проти особи (вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень, образа, наклеп); 2) злочини проти власності (пошкодження чи знищення майна, крадіжка, грабіж,…  

Закони Хаммурапі про судовий процес

У Стародавньому Вавилоні ще не існувало поділу на кримінальний і цивільний процес. Розпочинався процес з ініціативи потерпілого. Сторони мали особисто з'явитися на судовий розгляд. Основними доказами в суді були:клятва, показання свідків, письмові акти тощо. Норми процесуального права вимагали від суддів особистого вивчення та ведення справи. Суддя оцінював показання сторін і свідків за враженням від їхнього голосу, кольору обличчя, жестів, погляду та ін. Застосовувалися ордалії (випробування). Суддя після прийнят­тя рішення по справі не мав права його змінювати. Якщо він це робив, то платив штраф, який у 12 разів перевищував суму позову. Передбачалося судове покарання за неправдиве свідчення.

ТЕМА 4

Держава та право Стародавньої Індії

Виникнення держав у Індії

У процесі становлення державності відбувається піднесення військових вождів, які, поряд з військовими обов'язками, поступово привласнюють і… Поступово формується і другий важливий елемент державності -розподіл населення… УІІІ-ІІ тисячоліттях до Р. X. у долині Інду виникає та розвивається культура Мохенджо-Даро і Хараппі, що вже знала…

Система варн (каст) Стародавньої Індії

Першу варну утворювали жерці-брахмани, котрі мали особливі пільги та привілеї. Лише вони могли вивчати священні книги, навчати і 11111 их, приносити… Другу варну (теж привілейовану) утворювали кшатрії-воїни. ! І,о неї належали… Третя варна — вайшіїв - була найчисленнішою, але вже не-иривілейованою. До неї належали: хлібороби, ремісники,…

Державний лад і система управління Стародавньої Індії

За формою правлінняСтародавня Індія була монархією, що однак відрізнялася від класичної рабовласницької деспотії. Відмінність ця полягала, по-перше, в тому, що у складі Індії постійно існувала низка напівавтономних утворень (князівств, общин), які зберігали свої органи управління та звичаї. По-друге, в Індії, на відміну від деспотичного однодумства, допускалися різні думки. По-третє, центральний апарат був порівняно слабкішим, аніж у решті тогочасних держав. По-четверте, не обожнювалося походження влади верховного правителя. По-п'яте, існували дорадчі органи.

Вершиною всього державного механізму був правитель -раджа, -в руках якого зосереджувалася вся влада та найвищі державні повноваження. Йому підпорядковувалися різні відомства: фінансів, війська, податків; верховні жерці; правителі автономних князівств і общин. Першим і найближчим помічником правителя в управлінні, його довіреною особою, котра очолювала величезну кількість різноманітних чиновників, був головний мантрин.Безпосереднє управління здійснювали вищі посадові особи, що поділялися на декілька категорій: радник - мантрин,вищий сановник — махаматра,сановник-аматья, наглядач-адх'якша. Одних тільки наглядачів було понад ЗО. Особи, що були державними посадовцями, водночас обслуговували й правителя, тобто розмежування між виконанням державних обов'язків і обслуговуванням особистих потреб правителя не було.

ЗО

Важливим державним органом були збори царських сановників — мантрипаришад.Він здійснював перевірку всієї системи управління та давав поради правителеві з важливих питань державної політики. ) 1,о цього органу належали вищі посадовці, аристократія, представники автономних утворень, члени сім'ї раджі. Існувала також таємна радач восьми найупливовіших посадовців. До центрального апарату належали також головний суддя, астролог, воєначальники, посадовці, що відпо-підали за забезпечення правителя, збирання податків і мита, охоронці державної скарбниці та ін. Упливовою особою був жрець — пурохіта.

Уся територія держави поділялася на п'ять провінцій і кілька авто-иомних територій. До функцій місцевого управлінняналежали: Іахист території, збір податків, виконання громадських робіт, Іабезпечення правопорядку. Провінції поділялися на округи, очолювані окружними начальниками, котрих призначав раджа. І Іайнижчою ланкою управління була сільська община.

Вищим суддею держави був раджа, котрий вирішував справи разом із брахманами та радниками. Замість себе раджа міг призначи-Іи вченого брахмана, якому допомагали в розгляді справ три судді. І Ісвні судові функціїналежали посадовим особам. Існували також аііутрішньообщинні суди.

Джерела староіндійського права

Загальна характеристика Законів Ману: історія створення, структура, форма викладу приписів

людей Ману, сину Самосущого (Брахми). Насправді ж, збірник уклала одна з брахманських шкіл між II ст. до Р. X. і II ст. У другій половині XVIII ст.… Закони Ману були написані на санскриті (одна з літературно оброблених… Характерною особливістю Законів Ману,як і всього старо­давнього права, є відсутність загальних правових понять. Однак…

Держава та право Стародавнього Китаю

Виникнення й періодизація історії Стародавнього Китаю

Як свідчать археологічні дані, Китай був заселений ще в кам'яному віці. У період енеоліту та переходу до бронзового віку (II тис. до Р. X.) у Китаї… -•> л Держава Шан-Інь, проіснувавши з 1766 р. до 1122 р. до Р. X.,

I тстапня призвели до падіння СхідноїХаньської династії та розпаду її І лйськоїдержави на три самостійних царства: Вей (зі столицею

м. Лоян), У (зі столицею в м. Цзянькан) та Шу (зі столицею м ' ІсІ Іду). Настав період Трьохцарствування, що тривав від 220 р.

I1 'КО р. та супроводжувався міжусобицями.

Суспільний лад Стародавнього Китаю

Lt; 'успільний лад стародавнього Китаю був рабовласницьким.

І ІпІ сік-нмя чітко поділялося на дві великі групи-вільних і рабів.

НІлІ.ие населення було неоднорідним. Воно поділялося на пршіпейо-
,І,Іп,' населення (правителі, воєначальники, спадкова аристократія,
мірі сІиці, лихварі) й общинників—землеробів, які називалися "чжун",
"чиї упжснь" (натовп, масалюдей). Останні, фактично, були державно-
Іи Ік • їм м їм й. Привілейоване населення (знать) жило не тільки за рахунок
І..... ІІуатації рабів, але й селян-общинників.

Раби- це було невільницьке населення. До нього ставились як до худоби, примушували виконувати найтяжчу роботу.

З часом рабовласництво набувало все більш жорстокого характеру, що спричиняло багато виступів рабів. Найвищого розвитку рабо­власництво досягає в період правління Цінь Шіхуанди.

Організація державної влади в Стародавньому Китаї

Вану підпорядковувався розгалужений і громіздкий державний апарат з великою кількістю урядовців, в основу якого було покладено дворову систему… Першим і найближчим помічником вана, котрий очолював усіх чиновників та… усунуті за наказом хуанди. Нижчими адміністративними органами були органи общинного самоврядування - общинні збори на…

Реформи Шан Яна

Після об'єднання Китаю з царством Цінь в 221 р. до Р. X. багато перетворень Шан Яна було поширено на всю країну. Перетворення Шан .Яна спричинили…

Судова система Стародавнього Китаю

Судовий процес мав обвинувально-змагальний характер і роз­починався за ініціативою потерпілого. Сторони зобов'язані були … особисто з'являтися в суд. Доказами в суді були: показання свідків, письмові…

Основні риси права Стародавнього Китаю

Право Стародавнього Китаю знало інститут власності, що об'єднував сукупність норм, які регулювали право володіння, користування та розпоряджання… Зобов'язальне право передбачало різні види договорів (купівлі-продажу,… У шлюбно-сімейному праві домінувала моногамія, але практику­валося й багатоженство, при якому головною дружиною…

МСІННОТІ.

^ержували не менше від 200 медимів

гаі.

^ до 200 медимів і служили в легко-

 

|лише особи, належні до перших ]ого. Члени четвертого класу 'ЕІЧісадових осіб. 8. о^^ди, в роботі яких брали

 

оля обговорення [І і пня країною. Іріох юисін ЗОрокік. Іжмих)

ДавНЬОГО СХОДУ, Де идрим виг

У полісах державний лад був різноманітним. В одних переважала форма, що нагадувала східну деспотію, в інших - демократія, ще в інших—аристократичне…   особисто з'являтися в суд. Доказами в суді були: показання свідків, письмові документи, ордалії, особисте зізнання.…

Основні риси права Стародавнього Китаю

Право Стародавнього Китаю знало інститут власності,що об'єднував сукупність норм, які регулювали право володіння, користування та розпоряджання… Зобов'язальне правопередбачало різні види договорів (купівлі-продажу,… У шлюбно-сімейному правідомінувала моногамія, але практику­валося й багатоженство, при якому головною дружиною…

Держава та право Стародавньої Греції

Формування державності в Стародавній Аттиці. Поняття полісу та його органи влади

У полісах державний ладбув різноманітним. В одних переважала форма,що нагадувала східну деспотію, в інших - демократія, ще в інших - аристократичне… держав було те, що вони були рабовласницькими. Однією з най-могутніших… • відбулося об'єднання (сінойкізм) чотирьох найбільших племен (філ) Аттики навколо Афін;

Реформи Солона

В економічній сфері: ліквідовано боргове рабство та скасовано борги селян (проведено, так звану, сисахвію); коштом держави було викуплено та… У політичній сфері: скасовано владу родової аристократії (право на зайняття…  

Реформи Клісфена

• було запроваджено новий територіальний поділ Греції. Аттика поділилася на 10 територіальних округів—філ, - кожна з яких складалася з трьох… • замість Ради 400 утворено Раду 500 (буле), до якої кожна з 10… • створено колегію 10 стратегів-Ію одному від філи, що виконували функції військових керівників, хоча мали й значні…

Державний лад Афін у період розвитку демократії

Верховним органом влади в Стародавній Греції були Народні збори (еклезія),що збиралися чотири рази на місяць. До роботи в них допускалися лише чоловіки (народжені від афінянина й афінянки), що досягли 20 років. Особи, народжені від мішаних шлюбів, іноземці, жінки та раби такого права не мали. Зібрання вважалося легітимним, якщо участь у ньому взяли не менше 6000 осіб. За участь у зборах платили гроші. До компетенції Народних зборів належали: прийняття законів, вибори посадових осіб і контроль за їх діяльністю, вирішення питань війни та миру й інші важливі питання.

Іншим важливим органом Афін була Рада 500(буле) - уряд, до складу якого входило по 50 громадян від кожної з 10 територіальних філ. Вони обиралися щорічним жеребкуванням з-поміж громадян, яким виповнилося ЗО років. Засідання Ради 500 відбувалися щоденно. Члени Ради (булевти) за свою службу отримували винагороду. До повно­важень цієїРади належали: фінансові питання, дипломатичні відносини, контроль за службовими особами, попередній розгляд справ, які ви­носилися на Народні збори. У складі Ради діяло 10 комісій.

Геліея— вищий судовий орган, який складався з 6000 членів, котрі щорічно обиралися від кожної філи жеребкуванням з повноправних громадян, які досягли 30-літнього віку.

У складі геліеї діяло 10 колегій - дикастерій,- кожна з яких викону­вала свої безпосередні функції протягом одного місяця (місяців у греків було 10).

Важливе місце в управлінні державою посідали певні посадові особи,що обиралися відкритим голосуванням на Народних зборах або жеребкуванням строком на один рік і за свою службу (крім стратегів) отримували винагороду. Такими посадовими особами були: стратеги (десять членів), архонти (перший архонт, архонт-епонім, архонт-базилевс, архонт-полемарх і ще шість архонтів), ареопаг, астиноми, агораноми, метрономи та ін.

Основними принципами діяльності посадових осіббули такі: посади, зазвичай, були платними; посади були колегіальними (крім стародавніх - архонта, базилевса, полімарха); між посадами не існувало ієрархічної градації (окрім військового управління); всі посадові особи 42

(>ули підзвітні; не можна було поєднувати дві посади одній особі; попередньо кандидатів на посаду перевіряли (докімасія).

У Греції сформувалася така форма правління, як рабовласницька Демократична республіка.

Джерела й основні риси афінського права

Афінське право не було систематизованим, не всі правові інститути були достатньо розроблені. Наприклад, інститут права власностіосновну увагу… Зобов'язальне правознало різні види договорів (купівлі-продажу, найму, позики,… поручительством.

Держава та право Стародавнього Риму

Виникнення й основні етапи розвитку Римської рабовласницької держави

1) царський (753-509 рр. до Р. X.)—названий так тому, що в цей час тут правило сім царів, — характеризувався розпадом родового ладу та… 2) республіканський (509-27 рр. до Р. X.) - важлива роль від­ водилася… 3) імперський (27 р. до Р. X. — 476 р.) — характеризувався встанов­ ленням монархічної форми правління та поділявся…

Суспільний лад Стародавнього Риму

До неповноправних громадян належали плебеї (вважають, що вони утворилися внаслідок підкорення населення латинських округів або імміграції), що… Раби - це невільницьке населення, позбавлене будь-яких прав. Вони не мали… Перегрини - мешканці провінцій, що належали до складу римської держави, але не були громадянами; члени общин і держав,…

Реформи Сервія Туллія

Усе вільне чоловіче населенняРиму (і патриції, і плебеї) було поділено на п'ять класів залежно від майнового(а не за належністю до родової… певну кількість військових одиниць — центурій (сотень) - і отримував таку ж… 1 клас - особи, які володіли майном не менше 100 000 асів, виставляли 98 центурій (голосів);

Державний лад Риму в республіканський період

У 509 р. до Р. X. у Римівстановилася республіка,центральними органами якої були Народні збори, Сенат і магістрати.

Народні збориформально вважалися найвищим органом влади й поділялися на три види:

1) центуріатні коміції- відігравали важливу роль (збори війська),
приймали закони, вирішували питання війни та миру, обирали вищих
магістратів, виконували судові функції (у злочинах, за які було
передбачено смертну кару);

2) трибутні коміції — збори мешканців територіальних триб,
на яких ухвалювалися менш важливі рішення: обирали нижчих

магістратів, розглядали скарги громадян, з III ст. до Р. X. набули права приймати закони. Існували два види зборів по трибах: для патриціїв і плебеїв (постанови яких називалися "популісцита"), і лише для плебеїв (постанови називалися "плебісцита");

3) куріатні коміції-в їх роботі брали участь тільки патриції, але вони спочатку втрачають політичні функції, а згодом і зовсім зникають. Народні збори скликали вищі посадові особи, що головували на них. Важливу роль у Римській державі відігравав Сенат, який був постійним органом і відав фінансами держави, чеканкою монет, розподілом провінцій, керував військовими справами, розглядав законопроекти, затверджував рішення Народних зборів, приймав рішення із зовнішньополітичних питань, затверджував вибори посадових осіб. Посада сенатора була довічною.

Магістрати - сукупність посадових осіб, які виконували різно­манітні управлінські та судові функції. Вони обиралися центуріатними зборами чи трибутними коміціями на один рік. Найважливішими принципами організації та діяльності магістратів були: виборність, колегіальність, строгість, відповідальність перед народом, без­оплатність. Усі магістрати поділялися на ординарні (звичайні) й екстраординарні (надзвичайні), а ординарні - на вищі та нижчі. Вищими ординарними магістратами були консули (їх було двоє, обиралися на один рік і очолювали всю систему магістрату, стежили за виконанням законів, командували військом, головували в Сенаті й Народних зборах, мали право скасовувати рішення інших магістратів (крім трибунів), вирішували питання управління та ін.), претори (спочатку були помічниками консулів і здійснювали керівництво судо­чинством, охороною громадського порядку, мали право видавати загальнообов'язкові постанови), цензори (обиралися один раз на п'ять років і встановлювали майновий ценз громадян, складали списки сенаторів, слідкували за дотриманням норм моралі).

До нижчих ординарних магістратів належали: еділи (слідкували за порядком і виконували поліцейські функції, їх було чотири), квестори (провадили досудове слідство в кримінальних справах, завідували державним казначейством, збереженням державного архіву тощо).

Римська держава в період імперії

284 р.) і домінат (284-476 рр.). На етапі існування держави у формі принципату (від лат. "принцепс",… а влада принцепса та створеного ним нового державного апарату зміцнюється. Влада принцепса спочатку не була спадковою.…

Основні етапи розвитку римського права

Римське право у своєму розвитку пройшло історичні етапи, що не збігаються з етапами римської рабовласницької держави.

1. Найдавніший період(VI—III століття до Р. X.) - етап формування римського права. Він характеризувався його національно-полісною замкнутістю, формалізмом, архаїчністю, примітивністю інститутів, становістю.

2. Класичний період(III ст. до Р. X. - III ст.) - етап розквіту римського
права, розвитку найважливіших інститутів, які врегульовували най­
важливіші суспільні відносини (власності, товарно-грошові, шлюбно-
сімейні та ін.).

3. Посткласичний період(IV—VI століття). Основним його
досягненням було те, що відбувається систематизація та кодифікація
права, але на праві цього періоду не могли не відбитися кризові
явища, що були характерні для тогочасного римського суспільства.

Джерела римського права

- звичаї, що в процесі становлення держави перетворюються на норми звичаєвого права; - рішення Народних зборів; - рішення царів або рексів;

Закони XII таблиць: історія створення, структура, форма викладу правових норм

Оригінал тексту Законів XII таблиць до нас не дійшов (як вважають учені, вони загинули під час навали галлів у 390 р. до Р. X.). Він став відомий з… Для Законів XII таблиць характерні рисистародавнього права, зокрема: тісний… Ці Закони не охоплювали всього римського права, а містили, переважно, норми цивільного та кримінального права,…

Кодифікація Юстиніана

Складовими частинами кодифікації Юстиніана були: • Кодекс Юстиніана (перше видання 529 р., друге — 534 р.) із 12 книг -… • Цигести, чи Пандекти в 50 книгах — зібрання уривків (коментарі до них) майже з 1500 творів 39 найвідоміших римських…

Ранньофеодальна держава і право франків

Загальна характеристика середньовічної держави та права

Форми встановлення феодальних відносин та державності в різних країнах були різноманітними, але їх аналіз дає змогу виокремити два основних шляхи… в надрах рабовласницького суспільства та держави, через поступову їх еволюцію,… Незважаючи на різні шляхи переходу до феодалізму, в усіх без винятку феодальних державах існували панівний прошарок…

Виникнення держави франків і основні періоди її розвитку

держава франків. Феодальні відносини в державі формувалися в соціальному середовищі, що утворилося з двох основних соціально-етнічних… 1) правління Меровінгів (кінець V—VII століть) - нащадків військо­ вого вождя… 2) правління Каролінгів (VIII—IX століття)- наступників меровін- зьких королів Карла Мартелла, що в 753 р. здійснив…

Форми феодальної залежності селян у державі франків

• прекарій даний—передбачав надання селянинові ділянки панської землі в користування (своєрідна оренда) на умовах виконання певних повинностей… • прекарій подарований - збіднілий селянин, який віддавав свою земельну… • прекарій відшкодувальний — передавав земельну ділянку на погашення боргу, а потім повертав свою ділянку.

Центральне та місцеве управління держави франків

Показником могутності держави стало проголошення Карла імператором, у руках якого зосереджувалася значна влада, що свідчи­ло про перетворення його… Важливою складовою частиною державної систем й були так звані "травневі… З посиленням центральної влади формуються органи державного управління, особливостіяких були такі:

Судова система держави франків

Тривалий час основною судовою ланкоюкраїни, що розглядала більшість справ, були "суди сотні".Та поступово судова влада все більше…

Джерела права у Франкській монархи

Іншим важливим джерелом права, що містило загальні положення та певною мірою доповнювало варварські правди, були акти королів.Вони іменувалися…

Салічна правда: історія створення, джерела, структура, форма викладу правових норм

СтруктурноСалічна правда поділяється на титули,що мають назву (в найстарішому списку (507-511 рр.) таких титулів 62, а в най­пізнішому (за Карла… Одним з провідних завдань, яке вирішувала Салічна правда, був захист приватної… Для цього збірника були характерні:надзвичайно велика казуїстичність, неповнота, фрагментарність, безсистемність, …

Основні риси права франків

Сім'я мала патріархальний характер, проте влада батька не була безмежною й нагадувала радше опіку над дружиною та дітьми. Опіка над сином… Під злочином право розуміло образу, шкоду, заподіяні особі чи майну іншого,… • такі види покарань, як кровна помста та вигнання з общини, замінюються штрафом, але пережитки первіснообщинного ладу…

Феодальна держава та право Франції

Виникнення Франції та її розвиток у ранньо­феодальний період

між ними - сюзеренітету-васалітету — та формується своєрідна ієрархічна драбина за категоріями феодалів, кожен з яких фіксував титул або ранг. На… Відбувається становлення феодальної держави, правителемякої був король.У IX—XI… З розвитком великого феодального землеволодіння та неперерв­ною роздачею земель васалам настає економічна…

Боротьба королівської вл за централізацію держави. Реформи Л.

-уклала союз з містами, за яким їхні мешканці давали корол-гроші, а король захищав їх від утисків феодалів; • позбавила земельних володінь найупливовіших васалів; • здійснювала заходи з розширення території королівського домену (через пряме захоплення, вдалі шлюби, купівлю земель…

Великий березневий ордонанс (1357 р.)

- надавав право Генеральним штатам збиратися самостійно без дозволу короля для обговорення державних справ два рази на рік; - проголошувалася недоторканність депутатів Генеральних штатів; - генеральні штати отримували право контролювати податки та витрати державних коштів;

Абсолютна монархія у Франції

Влада короля поширюється на всю країну та на всі сфери держав­ного й суспільного життя. Від 1614 р. вона стала розглядатись як священна. Держава… Розширюється й ускладнюється система центральних органів владигв 1661 р.… Місцеве управління вирізнялося надзвичайною складністю та за­плутаністю. Його здійснювали численні служби: судове…

Джерела права середньовічної Франції

З 1453 р. за наказом Карла VII розпочалися роботи з уніфікації звичаєвого права, але вони не були завершені. У 1724 р. Бурдо де Рішбур видав загальний звід кутюм. Французька буржуазна революція 1789 р.… Іншим важливим джерелом права були акти королів— ордонанси, едикти, декларації, — вони набувають значного поширення з…

Феодальна держава та право Англії

Суспільний і державний лад англосаксів

На початку нашої ери Британські острови були заселені кельтськими племенами, за якими в науці закріпилась умовна назва "бритти". У середині І ст. вони опинилися під владою Римської імперії, панування якої тут мало характер воєнної окупації. Серед підкореного населення часто піднімалися повстання. Вони та загальна криза Римської імперії призвели до того, що римські легіони покинули острови. Офіційно римське панування в Британії закінчилося в 410 р. Британія знову розпалася на незалежні кельтські області. У другій половині V ст. до Британії з континенту розпочалося масове вторгнення північно-германських племен (англів, саксів, ютів, фризів), яких, зазвичай, називали загальним іменем - англосакси. Вони витіснили кельтів на північ (у Шотландію) та на захід (в Уельс) і оселилися на острові. Процес класо-утворення, що вже розпочався в англосаксів, привів до утворення семи королівств(Кент, Уессекс, Суссекс, Ессекс, Східна Англія, Нортумбрія, Мерсія). Між ними точилася постійна боротьба, під час якої панівне становище посідало то одне, то інше королівство. Зрештою, у 829 р. король Уессекса Ерберте об'єднав їх в одну державу,що стала назива­тись Англією.У цей час з'являється диференціація населення,серед якого виділяються: родоплемінна знать (ерли), вільні общинники (керли), напіввільні (лети) та домашні слуги.

Верховним державним органом був вітенагемот(вітан мудрий), до складу якого належало від ЗО до 100 осіб, які представляли вище духовенство, родоплемінну знать, заможних феодалів (танів), королів­ських посадовців, і сам король. До повноважень цього органу належали: обрання короля, формування вищого суду, обговорення та прийняття законів, запровадження податків, вирішення питань війни й миру.

Значні повноваженнязосереджувалися в руках короля:у військовій сфері, управління земельним фондом, право на чеканку монети, встановлення мита, а потім і податків.

Королівський двір перетворюється на центр управління країною. З'являються такі посадові особи:камерарій (відповідав за фінанси та майно), маршал (збройні сили), капелан (королівська канцелярія). Поступово запроваджується поділ країни на округи (графства), що замінює родоплемінний поділ. Графства поділяються на сотні, а останні — на десятки. Отже, на початку XI ст. в Англії сформувалася централізована бюрократична система управління.

10.2. Феодальна монархія в Англії після нормандського завоювання (ХІ-ХІІ століття)

Становлення феодального ладу в Англії було завершено норманд­ським завоюванням (1066 р.), що закріпило характерні особливості англійського феодалізму- політичне об'єднання країни та централі­зацію державної влади. Хоча ця специфіка й була підготовлена попереднім розвитком, але важливу роль відіграв і власне факт завою­вання. Усі землі Англії були поділені між переможцями - норманд­ськими й іншими французькими феодалами, котрі утворили верхівку класу феодалів. Розділ землі був проведений у декілька етапів у м іру захоплення території та конфіскації землі у представників англосаксон­ської знаті. Тож володіння великих феодалів були розпорошеними в різних частинах країни та не утворювали суцільних територіальних князівств. Підтримка великими феодалами сильної королівської влади, зумовлена необхідністю утримувати панування над ворожим населенням і закріпаченим селянством, мала тимчасовий характер, оскільки суперечила їхньому прагненню досягти політичної самостій­ності та незалежності. Королі нормандської династії в своїй діяльності спиралися на середніх і дрібних феодалів, зацікавлених у закріпаченні селян й охороні своїх прав від зазіхань великих феодалів. Феодально-ієрархічна драбина, котра ще не зовсім сформувалася, була укріплена встановленням безпосереднього зв'язку між усіма її сходинками -

васалами окремих сеньйорів і королем (Солсберійська присяга 1086р.), що й були особливістю ленноїсистеми в Англії. Тоді король

запропонував усім вільним князям присягнути йому на вірність. На чолі державистояв монарх,який здійснював вищу судову,

законодавчу та виконавчу владу.

Відбувалось упорядкування структури й уточнення компетенції

вищого органу центрального управління - королівської курії,

що поєднувала функції виконавчого, судового та фінансового органу.

До її складу належали маршал, камерарій (керував королівським

майном) і канцлер (особистий секретар короля). Відтак з посилен­ням королівської влади у складі курії виділяються окремі відомства -палата шахової дошкина чолі зі скарбником (центр фінансового управління), відомство канцлера, Вищий суд короляна чолі з юсти-ціарієм (з нього пізніше виділився суд загальних позовів, який дістав право проводити засідання без участі короля).

При королі діяла також Велика рада,що складалася з великих феодалів і найупливовіших посадовців. З часом вона поділилася на дві палати - судову та казначейства.

У XII ст. король ГенріхII (1154—1189) здійснив судову та військову реформи.

Суть військової реформи:військова служба феодала на користь короля за користування загальним наділом була замінена сплатою "щитових грошей", за які король мав змогу наймати на військову службу будь-кого.

Основні складові судової реформи:

- центральні королівські суди (яким тепер були підсудні майже
всі кримінальні злочини) через інститутрозТздних суддів (як представ­
ники центру регулярно об'їздили графства та розглядали всі справи,
підсудні короні) були пов'язані з окружними й обласними судами.
Розслідування таких справ тепер здійснювалося через присяжних -
12 лицарів і 4 вільних людей, які під присягою повинні були повідомляти
про всі злочини, скоєні в окрузі;

- кожна вільна людина Англії відтепер мала право за певну
плату перенести майновий (земельний) спір у королівську курію,
що підривало судову владу окремих феодалів (сеньйоріальних судів)
та водночас посилювало й розширювало королівську юрисдикцію.

У військовій сферівідроджувалося колишнє англосаксонське народне ополчення. З цією метою запроваджувалася військова служба для всього вільного населення. Кожний вільний (феодал, селянин, міщанин) повинен був власним коштом придбати необхідну зброю. У такий спосіб створювалося нерегулярне військо, котре король міг протиставляти своїм неслухняним васалам.

Отож, у ХІІ-ХІІІ століттях в Англії утворюється система централь­них установ, яка виросла з управління королівського палацу та ще більше зміцнила королівську владу.

Утворення станово-представницької монархії в Англії

королі вимагали від населення все більше грошей і повинностей та здійснювали свою політику (особливо зовнішню), не зважаючи на інтереси країни.… З огляду на це, король Іоанн Безземельний (1199-1216) змушений був у 1215 р.… Коли наступні правителі Англії почали ігнорувати Велику хартію вольностей, відносини між королем і населенням знову…

Велика хартія вольностей 1215 р.

і для видання першим шлюбом заміж першородної королівської дочки (ст. 14));… Кілька статей Хартії затверджували нові судово-адміністративні порядки, що сформувалися в країні після реформи Генріха…

Абсолютна монархія в Англії

• поряд із сильною королівською владою продовжував існувати та діяти Парламент; • порівняно незначний рівень бюрократизації та централізації державного… • збройні сили як постійна армія були нечисленними. Вищими органами влади й управліннябули король, Таємна рада

Джерела права середньовічної Англії

Проте були й інші джерела права, серед яких варто виділити акти центральної влади: • акти короля - ордонанси, привілеї; • акти Парламенту —статути;

Держава та право Німеччини в Середні віки

Утворення й особливості розвитку феодальної держави в Німеччині

  останніми в У-УШ століттях алеманів, тюрінгів, баварів, Саксоніє. Одночасно… До XIII ст. була, переважно, сформована територія Німеччини, та однією з важливих особливостей її політичного розвитку…

Станово-представницька монархія в Німеччині

Як і в інших країнах, у Німеччині виникає станова установа -Рейхстаг(від нім. геісН -держава, імперія і /а^-зібрання). Він виник із зібрань великих… Робилися спроби створити загальні імперські установи. Одним із таких органів…

Золота булла 1356 р.

• узаконювався порядок обрання імператора курфюрстами (князями-виборцями, а саме: архієпископами Тріра, Кельна, Майнца, світським князем Саксонії,… • курфюрстери мали право зобов'язувати німецького імператора двічі (підчас… • колегії курфюрстів мали право на своїх щорічних з'їздах приймати рішення з найважливіших питань внутрішньої та…

Абсолютизм у Німеччині

Особливо яскраво абсолютизм князівської влади проявився в Пруссії та Австрії, що суттєво відрізнялися одна від одної. Пруссія,яка остаточно… й загальнодержавні функції. Міське самоврядування було скасовано. Членів… Подібна система поліцейського управління склалася й у Австрії,хоча остання і не була такою централізованою, як…

Джерела й основні риси права середньовічної Німеччини

Від XVII ст.деякі німецькі держави здійснюють свої кодифікації:Кримінальне уложення та Цивільний кодекс у Баварії (середина XVIII ст.), Кримінальне… Важливу роль відігравало міське право,що регулювало відноси­ни в галузі… Право захищало приватну власність, насамперед, на землю. Для права феодальної земельної власності були властиві такі…

Держава та право Арабського Халіфату

Виникнення й розвиток Арабського Халіфату

На початку VII ст. у житті арабів-кочівників відбулися значні зміни. Виділилася племінна знать, активно почала розвиватися торгівля, сформувалась… ряд з іменами Будди, Моісея та Христа. Пророк ісламу Мухаммед (570-632)… Незадоволення племінної верхівки змусило Мухаммеда в 622 р. тікати з Мекки (де він почав привселюдно проповідувати…

Державний лад Арабського Халіфату

Державний лад Арабського Халіфату можна визначити як тео­кратичну монархію. На її чолістояв халіф(з араб. Наїі/а - замісник, намісник, спадкоємець). Він вважався нащадком посланця Аллаха-Мухаммеда, а починаючи з Омейядів (з 661 р.) - замісником Аллаха на землі. У руках халіфа була зосереджена як духовна (імамат), так і світська (емірат) влада. Перших халіфів обирала мусульман­ська знать, проте невдовзі їхня влада стає спадковою. Першим помічником і радником халіфа був візир.Досить упливовим був начальник охорони халіфа(який відав і поліцією) та особливий чиновник,наділений функціями контролю.

Центральними галузевими органами державного управліннябули дивани(військових справ, внутрішніх справ, поштової служби та податків тощо).

Адміністративно-територіальнеАрабський Халіфат поділявся на провінції (Іспанія, Єгипет, Сирія та ін), які очолювали військові намісники- еміри, їм підпорядковувалися війська, місцевий адміні­стративний, фінансовий і судовий апарат, а призначав їх особисто халіф. Еміри мали помічників - нш'бів.

У містах була своя система управління, котру очолював раїс. Важливими посадовими особами були: мухтасиб (наглядав за ринка­ми), начальник поліції, глава міської охорони, кадій (очолював міський суд). Значну роль відігравало мусульманське духівництво. Створена Мухаммедом теократична монархія спиралася на військо, що складалося з двох частин- постійного війська та загонів добровольців (борців за віру). Військова служба оплачу­валася не земельними пожалуваннями (що було характерно для більшості європейських країн), а часткою від військової здобичі. Ця система давала можливість порівняно довго зберігати боєздатність і високу мобільність армії. Крім цього, халіфи з вихованців-рабів створювали відбірні частини кінної гвардії (гулямами).

Верховним суддею держави був халіф. Здійснення ж правосуддябуло привілеєм духівництва і місцева влада не мала права втручатися в прийняті ним рішення. Вища судова влада належала колегії найавтори­тетніших мусульманських богословів, які від імені халіфа з представ­ників духівництва призначали місцевих суддів (кадіїв).

Джерела й основний зміст права Арабського Халіфату

Для права Арабського Халіфатубули притаманні риси,які властиві більшості держав Азії та Африки - консерватизм (тісний зв'язок з ісламом), стабільність і традиційність. Право розвивалося в тісному зв'язку з ісламом. Основним джерелом релігійної та правової догма­тики арабів став Коран.У цій священній книзі, як вважалося, є все необхідне для мусульман. Коран містить:основи віри, релігійні приписи та правила поведінки. Він складається з 114 сур(глав), аті поділяються на вірші (аяти). Першу суру - "Фатиха" - зобов'язаний знати (арабською мовою) кожен мусульманин. Попри багатовікове існування, канонічний текст Корану з'явився досить пізно - це Каїрське видання 1919р. Сьогодні відомі чотири списки Корану, що співвідносяться з УІІ-УШ століттями. Два з них особливо шановані й недоступні для дослідників. Один з цих двох списків зберігається в Мецці (в храмі Кааби), другий-у Медині. Два інших списки зберігаються в Ташкенті та Каїрі.

Доповненням Корану була Сунна('зразок", "приклад"; повна назва - "Сунна посланця Аллаха") - запис перекладів і легенд про життя Мухаммеда. Важливого значення набуває Тефсир- тлумачення Корану та Сунни знавцями-улемами й суддями. Коран став основою формування системи права, що дістала назву "шаріат". Використо­вувався й судовий прецедент.

В Арабському Халіфаті значна кількість земель і зрошувальних споруд належала державі, але були й володіння феодалів, вони мали умовний характер і називалися "землі катіа". Певна частина земель перебувала в приватній власності. Зобов'язальне правопередбачало різні види договорів. У сфері шлюбно-сімейних відносиндіяло мусульманське право. Згідно з Кораном, шлюб, сім'я та народження дітей розглядали як обов'язок кожного правомірного мусульманина. Дозволялося багатоженство (але не більше чотирьох дружин одно­часно), наложництво (в гаремах). Оформлення шлюбу здійснювалося усним або письмовим договором між сторонами чи їхніми батьками. Процедура розлучення була нескладною: досить було промовити формулу розлучення - і шлюб вважався розірваним.

Усі злочини поділялися на три групи:1) злочини проти "прав Аллаха" (відступництво від ісламу, заколот, крадіжка, перелюб); 2) посягання на права певних осіб (умисне вбивство, тілесні ушкоджен­ня); 3) дії, що тільки через деякий час почали розглядатись як зло­чини (несплата податку на користь бідних (закяту), образа, хабар­ництво тощо). За злочини першої та другої групи передбачалися фіксовані та жорстокі покарання, за злочини третьої групи - таліон, викуп майном або грішми. Були відомі штраф і конфіскація майна.

Судовий процесмав як обвинувально-змагальний, так і слідчий характер. Основними видами доказів були: показання свідків, ордалії, клятва над Кораном. Достатнім, зазвичай, вважалося по­казання двох свідків - "поважних" мусульман, а в деяких випадках -чотирьох, до того ж, обов'язково чоловіків. Справу міг порушити потерпілий або його родичі. Існувала кримінальна поліція - шурта, начальник якої здійснював розшук і розслідування у справах про вбивство, сам розглядав ці справи й сам засуджував до кари.

ТЕМА 13

Виникнення та розвиток держави і права в західних та східних слов'ян

Виникнення та розвиток феодальної держави і права Болгарії

У 681 р. Візантія визнає болгарську державу. Першим правителем Болгарського царства був хан Аспарух. За нього виникає Перше Болгарське… керівництво військами). У містах правили воєводи,а в сільській місцевості -… Болгарське царство проіснувало до 1018 р. та знову було підкорене Візантією. Унаслідок повстання болгар на чолі з…

Виникнення й розвиток феодальної держави та права в Чехії

Монархія в Чехії в ІХ-ХІ століттях була подібна до західно­європейських зразків. На чолі державистояв князь.Важливі двірцеві посади обіймали… З 1056 р. чеська держава стає політичне роздробленоюта роз­падається на… збори (снеми) доповнюються представниками міст і перетворюються на станово-представницький сейм,який об'єднував три…

Виникнення й розвиток феодальної держави та права Польщі

Польські князі неодноразово вдавалися до спроб подолання удільної роздробленості через об'єднання деяких князівств під своєю владою. Одним з… Подолавши удільну роздробленість, Польща перетворилася на станову монархію, в… Казимир Великий не мав синів, тому, з огляду на попередні династійні вимоги, на польському троні його заступив Людовик…

Держава та право Федеральної Росії

Виникнення й державний лад Росії в XIV— XVI століттях

Ядром майбутньої російської держави стало Московське князівство, котре ще в XII ст. виділяється з Володимиро-Суздальського. Навколо Москви, перша літописна згадка про яку датується 1147 р., наприкінці XIII ст. розпочинається й наприкінці XV - на початку XVI століть закїнчується процес об'єднання земель. Під час централізації відбува­ється перетворення всієї політичної системи. На місці великої кількості самостійних князівств утворюється єдина держава. Змінюється вся система сюзеренно-васальних відносин: колишні великі князі самі стають васалами московського великого князя; формується складна ієрархія феодальних чинів. Великий князь став називати себе царем (за анало­гією з ординським ханом і візантійським імператором, "государем всієї Русі") та мав широкі права в галузі управління, законодавства й суду. Та влада Великого князя не була абсолютною, позаяк він не міг управ­ляти державою без Боярської думи. Члени Думи "жалувались" князем із середовища князівсько-боярської аристократії. Крім цього, князеві доводилося зважати на систему намісництва. Феодальні з'їзди хоча й збирались, але вже не відігравали важливої ролі.

У цей період ще продовжувала діяти двірцево-вотчинна система управління, в якій основне місце відводилося князівському двору

та двірцевим відомствам ("путям"). Існували конюший, сокольний та інші "путі" під керівництвом "путнга" бояр, у віданні яких перебували села, землі й угіддя, приписані до певної галузі.

З централізацією держави компетенція двірцево-вотчинної системи зросла: у підпорядкуванні "путних" бояр перебували численні штати дяків, приказчиків, ключників та ін. Князівський(великий) палац тепер став центральним відомством,якому підпорядковувалися "путні". Для управління приєднаними землями з кінця XV ст. почали створюватися "обласні" палаци- Рязанський, Новгородський та ін. Зміна характеру великокнязівської влади, необхідність управляти більшими, ніж раніше, територіями держави вимагали створення спеціального апарату. Тож з кінця XV ст. починають виникати прикази- постійні установи, повноваження яких поширювалися на територію всієї держави. Вони мали спеціальні приміщення, штати посадовців, діловодство, архіви тощо. Одними з перших виникають прикази Великого Палацу та Казенний. Пізніше з'являються Розряд­ний (управління військовою службою), Посольський (дипломатична служба), Розбійний (каральний орган) прикази та ін. На початку XVI ст. їх було вже близько десяти. Згодом система приказів охоплює всі галузі державного управління.

До кінця XV ст. зберігається система кормління, запроваджена ще в період Київської Русі. Та з централізацією держави становище тих, хто кормився, суттєво змінюється, їхні права значно розширювалися (тепер їм було підсудне все населення), була здійснена спроба реоргані­зувати систему кормління з більш чітким визначенням їхніх обов'язків і запроваджується контроль за ними. Наприкінці XV ст. система кормління була обмежена виборною адміністрацією.

На початку XV ст. виникають губні та земські"ізби" - виборні органи, що виконували поліцейсько-судові функції та фінансову службу. Міста були вилучені з відання удільних князів і перейшли під владу Великого князя. Там були призначені міські приказчики, котрі збирали податки, виконували поліцейські функції та були чимось на кшталт воєнних комендантів, очолювали збройні сили міста.

Як і раніше, спеціальних судових установ не існувало. Суд не був відокремлений від адміністрації.Існувала також вотчинна юстиція та церковний суд. Однак уже визначаються судові інстанції: центральні органи почали розглядати скарги на рішення місцевих судів.

Збройні силина кінець XV — початок XVI століть були суттєво реорганізовані. Формувалося дворянське помісне ополчення. Дворянські полки, що служили переважно в кінноті, стають надійною опорою великокнязівської влади. У разі потреби могло скликатися народне ополчення.

Важливі зміни відбуваються в системі фінансів.З палацової скарб­ниці виділяється державна скарбниця, котрою відав Казенний приказ. Прибутки з палацових земель зосереджувалися в палацовій скарбниці. До державної скарбниці надходили загальнодержавні податки, кількість яких поступово збільшувалася. Скасовується фінансовий імунітет старої феодальної знаті та запроваджується загальний податок — із сохи. Важливе значення мала й грошова реформа, проведена на початку XVI ст., згідно з якою запроваджувалася єдина грошова си­стема, а право чеканити монету належало тільки Великому князеві.

Право Росії періоду утворення централізованої держави

У 1497 р. був прийнятий перший Судебникцентралізованої держави, що базувався на попередньому законодавстві, але містив і багато нових норм,… У Судебнику 1497р. норм й права викладено безсистемне, казуально, привілеї… Найбільш тяжкими вважалися державні злочини ("крамола", "подим"), грабіж, розбій, убивство пана,…

Станово-представницька монархія в Росії

Утворення станово-представницької монархії в Росії проявилося в скликанні Земських соборів.Станово-представницька монархія існувала в Росії до XVII… Від 1547 р. глава держави став називатися царем.Зміна титулу мала такі… Боярська Думаформально зберегла своє колишнє становище. Це був постійний орган, наділений законодавчими…

Право Росії періоду станово-представницької монархії

Важливе значення для розвитку російського права мали Судеб­ник 1550 р., Стоглав 1551 р. (назву отримав від збірника соборних рішень, поділеного на… В основу Судебника 1550 р.був покладений Судебник 1497 р. Однак у нього… Стоглав 1551 р.було укладено як результат спільної нормотворчої діяльності духовенства та феодальної знаті. Він…

Соборне уложення 1649 р. та його загальна характеристика

За структуроюУложення поділялося на 25 глав і 967 статей (про масштабність цього акта свідчить довжина стовбчика (сувою), на якому викладено його… Загалом, більшість законодавчих норм Соборного уложення 1649 р. було…

Розвиток права Росії наприкінці XVII -у першій половині XVIII століть

1) Соборнеуложення 1649р., правова сила якого неодноразово підтверджувалася указами; 2) регламенти-акти, що визначали загальну структуру, штати, функції та… 3) маніфести - видавалися монархом і за його підписом та були звернені до всього населення й усіх установ (про вступ…

Розвиток буржуазної держави та права у Великобританії

Передумови, риси й основні періоди англійської буржуазної революції

• революція розпочалася та відбувалася під релігійним стягом. Роль бойової теорії повстанців відіграла ідеологія пуританізму (від англ. ригіїат,… • проти абсолютизму англійська буржуазія виступила в союзі з новим дворянством… "Довгий" Парламент, спираючись на підтримку народних мас, зруйнував (з вимушеної згоди короля) основне…

ПО

конфісковані землі короля, єпископів і делінквентів (з англ. йеІіп%иепІ8 -правопорушники, злочинці; так під час революції називали всіх тих, хто брав участь у збройній боротьбі проти Парламенту - роялістських лордів, вищого англіканського духовенства, католиків, світських осіб). Одночасно республіка не задовольнила жодної з вимог народних мас. Вожді левеллерів були кинуті до в'язниці, а левеллерівське повстання в армії (травень 1649 р.) було придушене з надзвичайною жорстокістю.

Виникає ще радикальніший/ух:- "дигерів" (копальників) або, як вони самі себе називали, - "щирих левеллерів". Вони обстоювали утопічну ідею ліквідації приватної власності, передання землі в громадське користування та її розподіл між усіма на засадах рівності, припинення експлуатації. Домогтися цього вони хотіли мирним шляхом. Цей рух зазнав поразки, що означало остаточну перемогу антидемократич­ного курсу в аграрному питанні.

Класова сутність цієї республіки у внутрішній політиці поєдну­валася з загарбницькою та колоніальною спрямованістю зовнішньої політики.Підвладна О. Кромвелю армія була використана для при­душення, розпочатого підупливом англійської буржуазної революції національно-визвольного руху в Ірландії. Результатом ірландської експедиції О. Кромвеля (1649-1650 рр.) було знищення десятків тисяч ірландців, вигнання їх зі своїх земель у бідні регіони, конфіскація мільйонів акрів землі. Саме в Ірландії відбувається переродження революційної армії, що після кривавої розправи з ірландським народом морально розпалась і перестала бути носієм революційної ідеї. Тут було створено нову земельну аристократію, що стала опертям контр-революції в Англії. Так само нещадно англійська республіка роз­правилася з Шотландією. У результаті походу О. Кромвеля (1650-1651 рр.) до Шотландії, остання в 1652 р. була приєднана до Англії.

Не вирішивши аграрного питання на користь селянства та проблем малих національностей, англійська республіка звузила свою соціальну базу. Єдиним її опертям залишалася непереможна армія найманців, яка утримувалася коштом народних мас. Страх перед новим народним рухом підштовхнув буржуазне-дворянський блок, який перебував при владі та став уже контрреволюційною силою, до встановлення режиму відкритої військової диктатури - протекто­рату О. Кромвеля (від лат. ргоіесіог - заступник, покровитель).

Протекторат О. Кромвеля

Ламберта. Згідно з цією Конституцією, вища законодавча влада в країні зосереджувалася в руках лорда-протектора та Парламенту. Лорд-протектор… 3 вересня 1654р. до 22 січня 1655р.) та другий (17 вересня 1656р.- 4 лютого 1658 р.) Парламенти протекторату, котрі хоч і були обрані вже зі встановленням високого цензу, але виявилися…

Відновлення монархії. Бредська декларація

Фактично, в Англії відновлювалася конституційна монархія. Прийшовши до влади, Стюарти відразу ж почали грубо порушувати цю декларацію (хоч формально… Боротьба переміщується до Парламенту, де сформувалося дві основні партії- торі… Феодально-абсолютистська політика Стюартів привела до того, що торі та віги об'єдналися й у 1688 р. здійснили…

НаЬеаз согриз аісі

оформив давно відомі англійському праву правила арешту та при­тягнення обвинувачених до суду. Документ відображав намагання англійської буржуазії… • судді були зобов'язані (за скаргою особи, що вважала свій арешт або арешт… • ув'язнення обвинуваченого могло здійснюватися тільки після пред'явлення наказу зі вказівкою про підстави арешту; …

Славна революція 1688-1689 рр.

Причиною переворотубуло незадоволення партії вігів і частини торі самодержавною та прокатолицькою політикою Якова II, що за­грожувала активізацією… Підсумком переворотубуло встановлення в Англії конституційної монархії, в якій… Білем про права,підписанням якого супроводжувалася коронація та який і донині є чинним конституційним актом…

Біль про права 1689 р.

- король не мав права без згоди Парламенту скасовувати, при­ зупиняти закони чи звільняти будь-кого від їхньої дії; - без згоди Парламенту король не міг встановлювати та збирати які-небудь… - королю заборонялося без згоди Парламенту збирати й утриму­ вати армію;

Формування державного механізму конституційної монархи в Англії

Главою держави залишався король. Він формально мав досить великі права (призначав лордів і міністрів, очолював збройні сили та ін.), але його влада… На початку XVIII ст. у складі Таємної ради утворюється Кабінет міністрів, який… залишатися при владі, якщо він не має підтримки парламентської більшості. У разі втрати такої довіри він або йшов у…

Реформи виборчої системи та виборчого права в XIX ст. в Англії

Поштовхом для прийняття нового виборчого законодавства була революція 1830 р. у Франції, під упливом якої в Англії розпочинається боротьба за реформи. Таких реформ у XIXст. було здійснено три.їхня суть була… 1) право голосу на парламентських виборах отримали:

Особливості та зміст буржуазного права Англії

Буржуазне право Англії, що виникає разом зі становленням буржуазної держави, було прототипом англосаксонської правової системи. Основним джерелом цієї правової системи був судовий прецедент, який вважався обов'язковим для судових установ.

Англійське буржуазне правомало певні особливості:феодаль­ний архаїзм форм; значна самостійність англосаксонських правових інститутів; відсутність зводу чинних норм. Та, незважаючи на це, воно засновуєтьсяна таких основних принципах буржуазного права:

необмеженому праві приватної власності; свободі договору; формальній рівності всіх перед законом тощо.

У тогочасній Англії було відсутнє цивільне правояк галузь права, закони стосувалися лише конкретних сфер цивільного права, але й вони не були зведені в якусь систему. Англійське право не передбачало поділу речей на рухомі та нерухомі, воно встановлює інший розподіл -реальна власність (земля, родова нерухомість, титули), роз­поряджання якого було обмежене певними формальностями, й особиста власність (решта предметів і права), якою можна було розпоряджатися вільно.

Значного розвитку в ХУШ-ХІХ століттях набуває договірне право—створювалися правила не лише щодо певних видів договорів (купівлі-продажу, дарування, застави, публічного перевезення вантажу та пасажирів, страхування тощо), але й поступово вироблялися загальні правила про зобов'язання.

У сімейному праві,поруч з церковним шлюбом, із 1836 р. виникає громадянський шлюб, але він не був обов'язковим. Главою сім'ї був чоловік. Діти до 21 року перебували під батьківською опікою. У1857 р. було введено розлучення, що для чоловіків було більш простим, аніж для жінок.

У спадковому правізакріпився принцип свободи заповіту. Заповідати майно могла особа, котрій виповнився 21 рік. У спадку­ванні земельної власності зберігалися середньовічні звичаї -вона переходила до родичів по спадній лінії.

Кримінальне правовирізнялося консерватизмом і відсутністю кодифікованого законодавства. Зберігалася тричленна структура кваліфікації злочинів, яка сформувалася ще в епоху Середньовіччя: тризн (зрада), фелонія (тяжкий кримінальний злочин), місдимінор (інші, переважно, дрібні злочини). Англійське кримінальне право було найсуворішим у Європі. На кінець революції (1660 р.) в Англії виділяли близько 50 видів злочинів, які каралися смертною карою, а до початку XIX ст. до них додалося ще близько 150. Застосовувалися й такі покарання, як виставлення біля ганебного стовпа, побиття батогом, конфіскація майна, штрафи та ін.

З 1816 р. починається скасування варварських видів покаран­ня. У період з 1823 р. до 1861 р. зменшується з 200 до 4 кількість злочинів, які каралися смертною карою. Вона була передбачена за вбивство, піратство, зраду, підпал у королівських доках. Актами 1853 і 1857 рр. заслання до колоній були замінені каторжними роботами (на певний строк або довічно). У 1861-1864 рр. було встановлено максимальні межі покарання, а в 1870 р. - скасовано конфіскацію майна злочинця, засудженого за фелонію.

З метою полегшити застосування великої кількості статутів, які були видані в різні часи й часто суперечили один одному, Парламент вдався до видання "консолідованих" актів щодо певних видів злочинів (про крадіжки, підробку документів, підпал тощо).

ТЕМА 16

Розвиток буржуазної держави та права у Франції

Початок буржуазної революції у Франції та її основні етапи

Причинами революціїбули: • конфлікт між новими продуктивними силами та феодальними виробничими… • більшість населення (селянство, міські низи) через численні податки, повинності та безробіття вели злиденне життя.…

Державність Франції в період конституційної монархії

Відображенням величезного революційного підйому, який охопив усю країну в початковий період революції, стала Декларація прав людини та громадянина,… зборах, муніципалітетах, Національній гвардії, велика буржуазія та її партія —… Стосовно основного питання революції-аграрного(вимога повної та безкоштовної ліквідації феодальних повинностей), - то…

Декларація прав людини та громадянина 1789 р.

- принцип національного верховенства, згідно з яким нація — це єдине джерело влади; - непорушність невід'ємних природних прав людини (свободи, власності, безпеки,… - рівність людей перед законом;

Конституція Франції 1791 р.

прийнята Установчими зборами 3 вересня 1791 р. та закріплювала основи буржуазної держави, встановлювала як форму державної влади конституційну… та семи розділів, поділених на глави. У документі проголошувалися принципи… Основні положення Конституції відображали намагання великої буржуазії закріпити своє панування й усунути народні маси…

Консульство й імперія Наполеона

Розгін уряду Директорії та встановлення Консульства були завершенням буржуазної контрреволюції. Наполеон Бонапарт ліквідував демократичні завоювання… Франція формально залишалася республікою, уряд у складі трьох консулів після… тільки комедією - його проводили під наглядом влади, що не давало народові змоги вільно виявити свою волю.

Кодекси Наполеона

Першим 21 березня 1804 р.прийнято Цивільний кодекс.Він розроблявся за участю Наполеона І й увійшов в історію як кодекс Наполеона. Кодекс складався з… Книга перша - "Про осіб" - закріплювала правовий статус фізич­них… Друга книга — "Промайне та різні видозмінювання власності" — присвячена регулюванню майнових відносин, а…

Відновлення монархії у Франції. Хартії 1814 р.

І 1830 р.

31 березня 1814р. союзні війська (Росії, Англії, Австрії та Пруссії) на чолі з російським імператором увійшли до Парижа. Наполеон Бонапарт зрікся престолу. На вимогу союзників і старої французької аристократії Сенат відновив династію Бурбонів. Королем було проголошено брата страченого Людовика XVI - графа Прованського, котрий сів на престол під іменем Людовика ХУЛІ. Він, розуміючи те, що абсолютну монархію у Франції відновити вже неможливо, змушений був оголосити Хартію, за якою в країні встановлювалася конституційна монархія.

Хартія закріплювала політичне панування великих землевласників і залишала за королем величезну владу. Король був главою держави та виконавчої влади, йому підпорядковувались армія, міністри, без його підпису жоден закон не набирав чинності. Законодавча влада пере­давалася двопалатному Парламенту. Одну палату — перів - призначав король, другу - депутатів - обирали двоступеневими виборами один раз на п'ять років. Запроваджувався високий майновий і віковий ценз. Отже, режим, який виник унаслідок реставрації монархії, характери­зувався союзом дворян і великої буржуазії.

При дворі посилювався вплив крайніх роялістів, які прагнули повного відновлення абсолютизму та повернення втрачених маєтків. Духовенство засуджувало тих, хто в роки революції придбав церковні й емігрантські землі. Селяни побоювалися, що відновлять феодальні повинності. Понад20 000 офіцерів наполеонівської армії та величезну кількість урядовців було звільнено, в армії зростало незадоволення. З такої ситуації скористався Наполеон і в березні 1815р. відновив свою владу. Однак 18 червня 1815 р. наполеонівська армія була остаточно розгромлена союзниками під Ватерлоо. 22 червня 1815 р., після стоденного правління, Наполеон змушений був зректися престолу. Відбулося друге падіння імперії та відновлення влади Бурбонів. Воно ознаменувалося хвилею білого терору.

Керівні посади в армії та адміністрації зайняли дворяни-емігранти. Палата депутатів ("незрівнянна"), що була обрана в 1815 р. та склада­лася, за словами Людовика XVIII, з "більших роялістів, аніж сам король", домагалася відновлення колишніх привілеїв дворянства та духовенства. Король, побоюючись революційного спалаху, змуше­ний був у 1816 р. розпустити цю палату. Проте з 1820-1821 рр., коли до влади знову прийшли ультрароялісти, дворянсько-клерикальна реакція посилилася. Змінено виборчий закон на користь великих землевласників (їм було надано по два голоси), ще більше підвищено майновий ценз для виборців, відновлено попередню цензуру над пресою, школу й усю освіту віддано під нагляд католицької церкви, почала здійснюватися реакційна зовнішня політика (контрреволюційна інтервенція в Іспанії).

Дворянська реакція ще більше посилилася, коли після смерті Людовика XVIII (1824 р.) на престол сів "король емігрантів" - КарлХ (1824-1830 рр.). Тоді ухвалено закони:про виплату емігрантам грошової винагороди розміром 1 000 000 франків за конфісковані під час революції маєтки; про "святотатство", за яким встановлювалося довічне заслання на галери за крадіжку церковного майна та смертна кара "четвертуванням" і "колесуванням" за "осквернення причастя" та ін. Усе це спричинило загальне незадоволення та наприкінці 20-х рр. у країні знову сформувалася революційна ситуація.

У березні 1830 р. Карл X розпустив палату депутатів, однак нові вибори тільки поліпшили в ній позиціїліберальноїбільшості. Водночас король зважився на реакційний переворот. 25 липня 1830 р.він підписав чотири "ордонанси",чи укази, відповідно до яких палата депутатів оголошувалася розпущеною, виборче право змінювалося й відтепер надавалося лише великим землевласникам, скасовувалася свобода друку, для видання газет встановлювалася система попередніх дозволів. Ці ордонанси дали останній поштовх революційному вибухові.

Протягом "трьох славетних днів" (27-29липня 1830р.) революція перемогла. Карл X утік за кордон. Однак ліберальна буржуазія зуміла відняти плоди перемоги в народу, не хотіла та боялася республіки, знаючи з досвіду 1793 р., що республіка приводить до втручання народу в державні справи. Велика буржуазія намагалася зберегти монархію. Вона, фактично, посадила на трон Луї-Філіппа Орлеанського. Король погодився на нову конституцію, що її було прийнято під назвою "Хартії 1830 р.".Ця Конституція проголошувала: недоторканність свободи друку та зборів; зменшення майнового цензу як для виборців, так і для обраних; розширення повноважень палат, зокрема в галузі законодавства; король без згоди Парламенту не мав права видавати закони, але мав право законодавчої ініціативи; встановлення відпо­відальності міністрів перед Парламентом.

Друга республіка у Франції

Липнева революція 1830 р.не задовольнила ні народні маси, ні торгово-промислову буржуазію. Бідування, породжені капіталі­стичною експлуатацією, посилилися ще більше через неврожай, голод, фінансову кризу, безробіття. У багатьох районах Франції в 1846-1847 рр. почалися голодні заворушення. Дедалі більш відкрите незадоволення "царством банкірів" охоплювало широкі кола дрібної та середньої буржуазії, великих промисловців і торговців. Отже, наприкінці 1847 р. у Франції назріла революційна ситуація, що за­кінчилася збройними повстаннями народу 22—23 лютого 1848 р. і перемогою революції. Створюється Тимчасовий уряду складі семи членів і чотирьох секретарів (серед останніх уперше двоє були представниками від робітників). Підтиском робітників Тимчасовий уряд 25 лютого 1848 р. проголошує Францію республікою.

Для робітничого класу, що був провідною рушійною силою революції, проголошенням республіки революція тільки розпочина­лася та він намагався розширити її соціальний зміст. Для буржуазії з падінням Липневої монархії завдання революції були вичерпані й основні її зусилля спрямовувалися на припинення революції та приборкання пролетаріату. Саме тому буржуазні республіканці пішли на суттєві поступки монархістам, що яскраво відбилося в Конституції Другої республіки,яка була прийнята в листопа­ді 1848 р.Антинародна політика буржуазних республіканців позбавила їх підтримки в країні. У результаті державного перевороту 2 грудня 1851 р. в країні встановлюється режим диктатури Луї-Наполеона Бонапарта, який 2 грудня 1851 р. проголошує імперію, а себе - імператором Наполеоном III.

Конституція Другої республіки 1848 р.

Державна влада за Конституцією засновувалася на принципах її розподілу. Вищим органом законодавчої владипроголошувалися Національні збори,що… ценз скасовувався. Збори мали право приймати закони, бюджет, вирішувати… Главою виконавчої влади був президент, який обирався загальним голосуванням раз на чотири роки, але не мав права бути…

Переворот Луї Бонапарта та встановлення Другої імперії

Після президентських виборів урядова влада у Франції, фактично, перейшла до рук монархістів (легітимістів, орлеаністів, бонапартистів), які… 2 грудня 1851 р., нібито захищаючи республіку від змовників, Луї Бонапарт… Національні збори розігнано, деяких депутатів заарештовано. Так встановлено відкриту військову диктатуру. Показово,…

Паризька комуна 1871 р.

Програмним документом Паризької комуни стала декларація "До французького народу" (19 квітня 1871 р.), яка проголошувала республіку єдиною… Паризька комуна вперше в історії зламала стару державну машину та замінила її…  

Третя республіка у Франції. Конституційні закони 1875 р.

Президентом став один з винуватців Сіданської катастрофи, відкритий монархіст- маршал Е. Мак-Магон. Одначе й це не привело до відновлення монархії.… призведе до нової революції та поставить під загрозу велику власність. За… За конституційними законами, державний лад Третьої республіки 1875 р. базувався на принципі розподілу влад.…

Розвиток буржуазної держави та права США

Боротьба американських колоній за незалежність. Декларація незалежності США

1) коронні, що перебували під управлінням королівських чиновників (Віргінія, Джорджія та ін.); 2) самоврядні (Коннектикут, Род-Айленд, Массачусетс тощо); 3) приватновласницькі (Пенсільванія, Делавер, Мериленд та ін.). До середини XVIII ст. колонії мали певну політичну…

Статті конфедерації 1781 р.

Статті конфедерації закріплювали революційні завоювання народу та визначали республіканську форму державного ладу колишніх колоній у Північній… • не існувало загального бюджету союзу; • Конгрес не мав права укладати торговельні угоди з іншими державами, запроваджувати митні тарифи, вводити інші…

Конституція США 1787 р.

таємно, розголошувати зміст дебатів заборонялося. 17 вересня1787 р. Конвент схвалив проект Конституції,що після її ратифікації 11 штата­ми в липні… Конституції СШАвластиві такі основні принципи,що пронизу­ють основний її… 1) стабільність - протягом майже 220 років до неї внесено лише 27 поправок; стабільність забезпечується надзвичайно…

Біль про права 1791 р.

У 1789 р. було обрано Конгрес. Першим Президентом США став Цж. Вашингтон. Конгрес змушений був у 1791 р. внести до Конститу­ції 10 поправок, які… Перша поправка проголошувала буржуазне-демократичні свободи: слова, зборів,… Друга поправка дозволяла громадянам США мати, зберігати та носити зброю.

Громадянська війна в США та її наслідки

претендували штати Півночі, котрі були зацікавлені в розширенні ринку збуту для своїх товарів і вирішенні проблеми вільних робочих рук, чому… Отже, з утворенням кожного нового штату виникало питання, яким він буде за… Скориставшись із таких сприятливих обставин, Південь проводить через Конгрес біль "Канзас-Небраска",заяким…

Джерела й основні риси американського права

Основними джерелами американського права були: - Конституція США; -федеральні закони; - конституції та закони штатів;

Буржуазна держава та право Японії

Реставрація Мейдзі

разом зі своїми прямими васалами володів четвертою частиною земель­них угідь країни. Решта землі перебувала в денному користуванні великих… Скориставшись із такої ситуації, група феодалів економічно розвиненого…

Реформи 70-80-х рр. XVIII ст. в Японії

-адміністративна реформа (1871 р.): ліквідовувалися князівства, а натомість запроваджено префектури; на пости губернаторів замість усунутих дайме… - аграрна реформа (1872-1873 рр.): законодавче закріпила приватну власність на… -військова реформа (1871 р.): вводилася загальна військова повинність, розпускалися самурайські загони;

Скасовано внутрішні митниці та запроваджено новий податок

- судова реформа:відокремлено суд від адміністрації, створено єдину судову систему — Верховний суд і суди префектур; - реформа правоохоронних органів:створювалася загально­ державна поліція й… - реформа системи освіти:початкова школа перебудовувалася за європейським зразком, відкривалися спеціалізовані школи …

Реформа державного ладу

У1881 р. імператор видав указ,в якому обіцяв увести парламент­ське правління в 23-й рік Мейдзі(1890 р.). З огляду на перспективу введення такого правління, в 1885 р. за європейським зразком створюється… З відомих юристів і державних діячів створюється конституційна комісія на чолі з графом Іто, що направляться в Європу…

Конституція Японії 1889 р.

Парламент складався з двох палат:Палати перів (призначені імператором на сім років члени його родини, носії дворянських титулів, інші особи) та…