Судова система Стародавнього Китаю

Суд не був відокремлений від адміністрації. Верховним суддею був ван. Він міг особисто розглядати будь-яку справу, а також скарги на рішення інших судів. Значними судовими повноваженнями був наділений сян. До складу центрального апарату також належав спеціальний чиновник - сикоу, котрий відав питаннями суду та покарань. Надалі функції цього чиновника перейшли до тінвея та двох його помічників. Спеціальна посадова особа відповідала за розшук злочинців. Нижчою ланкою судової системи були повітові адміні­страції, що розглядали тільки цивільні справи. Існували також жрецькі та храмові суди, що судили самих жерців і залежне населення, яке проживало на храмових землях.

Судовий процес мав обвинувально-змагальний характер і роз­починався за ініціативою потерпілого. Сторони зобов'язані були

особисто з'являтися в суд. Доказами в суді були: показання свідків, письмові документи, ордалії, особисте зізнання. Згодом з'являються елементи розшукового процесу. З цією метою використовувалися спеціальні агенти.