Джерела права- це форми, в яких відображаються правові норми. У Стародавньому Римівони були такі:
- звичаї, що в процесі становлення держави перетворюються
на норми звичаєвого права;
- рішення Народних зборів;
- рішення царів або рексів;
- закони;
- едикти преторів;
- постанови Сенату;
- конституції імператорів (едикти, рескрипти, декрети, мандати);
50
• інституції відомих римських юристів (Катона старшого, Квінта
Муцій Сцевола, Сервія Сульпіція, Гая, Папініана, Павла, Ульпіана,
Модестина та ін.);
— кодекси (Грегоріана, Гермогеніана, Феодосія, Юстиніана).
7.9. Поняття та характерні риси квіритського права
Квіритським(від імені стародавнього племені -квіритів) називалося
найдавніше римське право.Його характерні риситакі:
• суто національний характер (регулювало відносини тільки
між римськими громадянами (квіритами), що вважалися єдиними
суб'єктами правовідносин);
• тісно пов'язувалося з релігією;
• було обмеженим (що пояснювалося примітивністю господар
ських відносин і проявлялось у відсутності правового врегулювання
важливих аспектів суспільного життя та розмежування на галузі
й інститути права);
• індивідуалізм (пріоритет інтересів особистості над інтересами
суспільства);
• формалізм і публічність (будь-якій правовій дії надавалася певна
форма, порушення якої спричиняло її нікчемність);
• символізм (певні предмети означали конкретне правове поняття
чи правову дію, що свідчило про недостатній рівень правового мислення,
його нездатність виробляти загальні абстрактні правові поняття);
• консерватизм (живучість старих форм при зміні змісту).
Така система права пізніше була названа цивільним правом.