У 528-534 рр. імператором Східної Римської імперії Юстиніаном з метою систематизації великої кількості правових джерел та зміцнення за допомогою неї тогочасних майнових відносин, імператорської влади й офіційної церкви було здійснено кодифікацію римського права імператорського періоду. У 528 р. було створено спеціальну комісію в складі 10 найвідоміших юристів Стародавнього Риму на чолі з Трибоніаном. Результатом її роботи стали декілька збірок римського права, що пізніше стали єдиним Зведенням законів.
Складовими частинами кодифікації Юстиніана були:
• Кодекс Юстиніана (перше видання 529 р., друге — 534 р.)
із 12 книг - зібрання законодавчих постанов римських імператорів
II — поч. VI століть; І, IX, X, XI, XII книги були присвячені римському
публічному праву, а ІІ-УШ - приватному;
• Цигести, чи Пандекти в 50 книгах — зібрання уривків (коментарі
до них) майже з 1500 творів 39 найвідоміших римських юристів,
переважно, П-ІІІ століть; цей твір має чітку структуру: книга 1 містить матеріал про форми права, про правовий статус осіб і посадовців; книги 2-46 присвячені приватному праву; книги 47-48 - кримінальному праву; книга 49 - апеляціям, фіскальному праву; книга 50 -юридичним дефініціям і правилам.
• Інституції - зведений огляд права (підручник римського
цивільного права для юридичних шкіл) у чотирьох книгах. Набули
юридичної сили з 533 р., на них можна було посилатися судцям
у процесі вирішення справ;
• Новели - збірники конституцій, виданих Юстиніаном після
обнародування Кодексу. Вони становили основну частину кодифікації.
Кожна з них мала свій номер. Загальна кількість новел - 168, з них
юстиніанівських — 156.
Ця кодифікація в XII ст. отримала назву "Зводу цивільного права" (согрш іигіз сіуіііз) та стала найголовнішим джерелом римського права, а Юстиніан набув слави найвеличнішого законотворця всіх часів і народів.
ТЕМ А 8