З утвердженням приватної власності на землю (шілод) відбувається прискорене розмежування общини, наслідком якого було зростання кількості безземельних селян і посилення наступу феодалів на їхню особисту свободу. Найпоширенішим способом, за допомогою якого здійснювалося закабалення знеземелених селян, був прекарій(прохання). Його варіантибули різні:
• прекарій даний—передбачав надання селянинові ділянки панської
землі в користування (своєрідна оренда) на умовах виконання певних
повинностей (робота в полі, віддавання частини врожаю тощо);
• прекарій подарований - збіднілий селянин, який віддавав свою
земельну ділянку (вважалося, що він її дарував) феодалові, котрий
повертав йому її назад, але вже як утримання з обов'язком виконувати
певні повинності й отримував за це від феодала необхідний захист;
• прекарій відшкодувальний — передавав земельну ділянку
на погашення боргу, а потім повертав свою ділянку.
Значного поширення набуває і система патронату(заступництва), котра зводилася до того, що в умовах постійних утисків і зловживань з боку землевласників, селяни змушені були вдаватися до захисту найсильніших і найувшшвовіших із них. Віддання себе під "заступництво" ("комендація") було надзвичайно поширеним явищем. До цього вдавалися не тільки слабкі та безземельні, але іноді — й сильні та багатоземельні, стаючи під захист сильніших за себе.
Комендація передбачала:
• передання феодалові права власності на землю, а потім по
вернення її як утримання;
56
- встановлення особистої залежності "слабкого" від упливового
патрона;
- виконання на користь феодала певних повинностей або віддання
йому частини свого врожаю.
Цей процес зумовив концентрацію земельних володінь, які отримали назву "феоди", в руках деяких осіб. Селяни потрапляють у повну економічну залежність від феодалів.