Біль про права 1689 р.

Прийнятий в жовтні 1689 р.англійським Парламентом Біль про праваюридична закріпив встановлення в Англії конституцій­ної монархії. Цей акт істотно обмежував королівську владу на користь Парламенту, а саме:

- король не мав права без згоди Парламенту скасовувати, при­
зупиняти закони чи звільняти будь-кого від їхньої дії;

- без згоди Парламенту король не міг встановлювати та збирати
які-небудь податки;

- королю заборонялося без згоди Парламенту збирати й утриму­
вати армію;

- вибори до Парламенту мали бути вільними;

- виступи й обговорення актів у Парламенті не повинні були
обмежуватися та контролюватись будь-яким чином;

- Парламент мав право приймати будь-які закони;

- Парламент мав скликатися досить часто;

- королівські витрати щорічно затверджував Парламент.

Крім цього, Біль про права встановлював відповідальність міністрів перед судом, надавав право підданим звертатися з петиція­ми безпосередньо до короля, встановлював порядок успадкування престолу та ін.

15.11. Акт про престолонаступництво 1701 р.
Основні положення Акта про престолонаступництво:

- після смерті Вільгельма королевою мала стати його донька
принцеса Анна Донська;

— якщо в Анни не буде дітей - корона мала перейти до німецьких князів Ганноверзьких;

- особа, що вступала на королівський трон, повинна була при­
єднатися до Англіканської (протестанської) церкви та не підтриму­
вати жодних зв'язків з Папою Римським;

- король не мав права без згоди Парламенту виїздити за межі Англії;

- особа, що була народжена за межами Англії, не могла бути
членом Таємної ради, депутатом Парламенту, обіймати будь-яку
іншу відповідальну посаду в державному апараті;

- усі акти короля потребували підпису відповідного міністра
("міністерська відповідальність перед Парламентом");

- заборонялося обіймати посаду в королівській адміністрації
й одночасно бути членом Парламенту;

- судді, призначені короною, залишалися на своїх постах "доки
ведуть себе добре", їх можна було змістити тільки за рішенням
Парламенту;

- король не мав права милувати тих своїх міністрів, які були
засуджені Парламентом у порядку імпічменту.

У цьому акті простежується намагання Парламенту бачити на престолі невпливову особу, котра не становила б загрози для нього та водночас закріпити своє верховенство в державі. Наприкінці XVII-XVIII століть в Англії сформувалася буржуазна конституційна монархія з розподілом влади (дуалістична) та зверхністю Парламенту.