26 серпня 1789 р.Установчі збори під тиском народного революційного піднесення прийняли Декларацію прав людини та громадянина- програмний документ французької буржуазної революції. Вона складалася із 17 статей, базувалася на положеннях теорії природного права і, на противагу королівському самодержавству, проголошувала:
- принцип національного верховенства, згідно з яким нація —
це єдине джерело влади;
- непорушність невід'ємних природних прав людини (свободи,
власності, безпеки, опору гнобленню та ін.);
- рівність людей перед законом;
- принцип поділу влади (на законодавчу, виконавчу та судову);
- відповідальність і підзвітність посадових осіб;
- принцип презумпції невинуватості;
- свободу слова, совісті та преси;
- рівномірний розподіл податків між усіма громадянами відпо
відно до їхнього матеріального становища.
Декларація прав людини та громадянина мала величезне революційне значення в боротьбі проти феодально-абсолютистського ладу, за буржуазне-демократичні права і свободи. Вона зумовила піднесення революційного ентузіазму у Франції, її із захопленням сприйняли передові люди інших країн. Принципи Декларації справили величезний уплив на боротьбу всіх народів Європи проти феодального й абсолютистського гніту.