§ 6і. Загальні поняття про вставні і вставлені конструкції
Речення можуть ускладнюватися різними словами, словосполученнями й реченнями, які, не входячи до складу речення як його члени, надають висловлюванню різних додаткових відтінків, зокрема виражають ставлення мовця до повідомлення, вказують на його джерело або ж подають різні додаткові заува-
; ження, уточнення, роз'яснюючи речення в цілому або окреме сло-і фо в ньому. Таким чином, речення, ускладнені вставними слова-, ми і вставленими конструкціями, за своєю структурою і семантикою досить різноманітні. Вони можуть містити компоненти, Лов'язані як з усім реченням, так і з його окремою частиною.
Компоненти, що ускладнюють речення цього типу, мають певні загальні властивості: по-перше, їх значення має додатковий характер щодо частини висловлювання, а по-друге, їм притаманні відносна відокремленість будови й особлива інтонація, що на письмі передається розділовими знаками (комами, тире, дужками, а іноді й їх поєднанням). Ускладнювальні слова і сполучення слів не нагадують собою членів речення, не вступають з ними ні в сурядний, ні в підрядний зв'язок, а тому звичайно об'єднуються в групу слів, граматично не пов'язаних з реченням, хоч останнім часом деякі вчені намагаються обґрунтувати такий зв'язок. ■
Розглядувані слова і сполучення слів зазвичай поділяють на дві групи: 1) вставні слова й речення; 2) вставлені конструкції.
§ 62. Речення, ускладнені вставними конструкціями
Вставні слова — це слова, що формально не пов'язані з членами речення, не є членами речення і виражають ставлення мовця до висловлюваного або вказують на джерело повідомлення, спосіб словесного оформлення думки, відношення між окремими думками в мовленні тощо. Не будучи поєднаними з членами речення сурядним або підрядним зв'язком, вони все-таки пов'язані з реченням, до якого входять. Це, по-перше, семантичний зв'язок, який виражається за допомогою інтонації і порядку слів. Так, у реченні Посковзнувшись, Соломія вскочила вище колін у холодну тванюку. Під ногами була безодня, та, нащастя, вона вхопилась за купу очерету й вилізла (М. К.) вставне сполучення на щастя прикріплене до наступних слів і не може бути переставлене в інше місце, не порушивши змісту речення. По-друге, деякі розряди вставних слів беруть участь у створенні загального плану вислову, що є однією з істотних ознак речення. До того ж окремі вставні слова виконують у реченні конструктивну функцію, творячи елемент його будови. Наприклад, речення Минають дні, минають ночі, а Україна, знай,горить (Т. Ш.)без вставного слова знай набуває відчутно іншого забарвлення. За значенням вставні слова поділяються на кілька розрядів: 1) вставні слова з модальним значенням, які виражають оцінку мовцем міри реальності повідомлюваного (впевненість чи
невпевненість, передбачення, можливість чи неможливість тощо: звичайно, безсумнівно, ймовірно, можливо, напевне, здається, очевидно, безумовно, мабуть, може, либонь та ін.): Іншим разом Хаєцький, безперечно,зважив би на Маковейчикові просьби (О. Г.); Звісно, то скрипіли охоплені полум 'ям осені дерева (М. С); Либонь, не знаєш собачого життя мого? (Л. Г.);Алі, очевидячки,заблудився і радився з Фатьмою (М. К.); Пісня, здавалось,бриніла вже в ньому (М. К.);
2) вставні слова з емоційним значенням, що виражають по
чуття мовця у зв'язку з повідомленням (радість, співчуття, зди
вування тощо: на щастя, на жаль, на сором, дивна річ, як на
біду, як навмисне тощо): Теплий кожух, тільки, шкода,не на мене
шитий (Т. Ш.); Швидко з ним розстались ми, на жаль,інша путь
вела мене у даль (О. Г.); На превелике диво, Замфір не пручався
(М. К.);Ах, шкода,що вчора цілий день ішов дощ (Л. У.); На
щастя, за виноградник Замфірів філоксера далеко не пішла
(М. к.);
3) вставні слова, що вказують на джерело повідомлення,
вираженого реченням в цілому або його окремими частинами
(кажуть, як кажуть, як відомо, по-нашому, по-моєму, на дум
ку, з точки зору..., за повідомленням та ін.): Почин, кажуть,
великий чоловік (П. М.); По мені — роби вже лучче те, що
вмієш...(Л. Г.); Я, навпаки, знав чимало таких, що в тилу, як-то
кажуть,на ходу підметки зривали, а тут, перед лицем смерті,
ставали жалюгідними боягузами (О. Г.); Як ви знаєте, через наш
район будується асфальтова дорога (Ю. Я.); Тут, за задумом
гетьмана, треба зосередити всі гармати (Н. Р.);
4) вставні слова, що вказують на зв'язок висловленої думки
з попередньою, на послідовність викладу {по-перше, по-друге,
нарешті, інакше кажучи, наприклад, навпаки, отже, таким чи
ном, однак, проте): Будинок готелю був, по-перше,високий і
міцної старовинної кладки, а по-друге,наріжний (О. Г.); На
решті, курячи пилюгою, з'явилися дві машини (М. С);
5) вставні слова, звернені до співрозмовника з метою активі
зувати його увагу, викликати бажану реакцію з приводу вислов
леного (знаєте, вірите, уявіть собі, зверніть увагу, зрозумійте
тощо): А що таке, спитати б вас,жар-птиця (Л. Г.); Ти, далебі,
мене спитав (Є. Г.); Але доля звела нас дуже близько і, повірте,
здружила (Ю. 3.);
6) вставні слова, що виражають емоційну природу вислову,
підкреслюють експресивні відтінки його (даруйте, пробачте на
слові, признатись, жарт сказати та ін.): Правду, кажуть,гово
рив Гуща (М. К.); Можна сказати, дочекалися свого свята
(М. С); Про все в вас єсть: і за народ, і за недолю краю. А як до
серця те узять — даруйте, я не знаю (П. Т.);
7) вставні слова, що вказують на оцінку міри того, про що
йдеться, а також на міру його звичайності: (найбільше, наймен
ше, у крайньому випадку, буває, бувало, звичайно тощо): Буває, в
неволі іноді згадаю своє стародавнє (Т. Ш.); Чи не побився, бува,
Гершко з писарем (І. К.-К.); Цілими днями, бувало,хлопець про
сиджував над складами (А. Г.);
8) вставні слова, за допомогою яких робиться висновок, зв'я
зок з попередньою думкою, підбиваються підсумки (отже, вза
галі, словом, значить, виходить, навпаки та ін.): Навпаки, йому
заздро дивились услід (М. К.); Раз ми разом, значить,разом всі
ми сходимось водно (П. Т.); Значить, єсть у нас ті соки, що ко
ріння поять (П.Т.); Отже, Шовкун не вповав ні на шану, ні на
повагу (П. М.).
За синтаксичною роллю і функціями до вставних слів тісно прилягають вставні речення,які здебільшого мають ті самі значення (модальне, емоційне, експресивне). Вставні речення відділяються паузами (а на письмі розділовими знаками — ко-мами, дужками та ін.), вимовляються порівняно нижчим тоном і швидшим темпом, ніж основне речення. За будовою вони бувають як двоскладні (ви пам 'ятаєте, як повідомляє радіо України та ін.), так і односкладні неозначено-особові (як кажуть, як гадають, як говорять) та безособові (можна думати, треба сказати та ін.).
Вставні речення можуть приєднуватися до основного безсполучниково і за допомогою сполучників. Наприклад: Полювання, як ви потім побачите,потребує чимало часу (О. В.); Перебування у Києві, уяви собі,багато дало мені для п'єси (О. Довж.); Мій учитель завжди дивився нам, своїм учням, у очі щирим, дружнім, як мені здається сьогодні,дитячим відвертим поглядом (Ю. 3.); Скільки й пам'ятаю, у нашій хаті вицокував на стіні старенький, облуплений годинник (Ю. 3.); Земляк хороший, що й казати,на все уміє розумну раду дати (Л. Г.); І золотої, і дорогої мені, щоб знали ви,не жаль моєї долі молодої (Т. Ш.); За часів Горького — можна поручитися — тут у селі і по всіх навколишніх селах не було жодного велосипедиста (Ю. С).
За своєю семантикою вставні конструкції тісно пов'язані із загальним змістом усього речення, в яке вони вставляються, надають певного відтінку основному змісту висловлюваної думки, проте до складу речення не входять. Вилучення їх зі складу речення видозмінює його зміст, хоч у принципі не порущує синтаксичної будови.
В усному мовленні вставні слова і речення виділяються пау-іами, дещо пониженою інтонацією і додатковим логічним на-і олосом.
§ 63. Речення, ускладнені вставленими конструкціями
Поряд зі вставними конструкціями, що переважно виражають суб'єктивне ставлення мовця до висловленої ним думки, останнім часом виокремлюють ще так звані вставлені конструкції,серед яких розрізняють вставлені слова, словосполучення і речення. І хоча в шкільних підручниках і деяких посібниках для вищої школи вони розглядаються не окремо, а разом зі вставними конструкціями, відмінність між ними досить істотна. На відміну від вставних, вставлені конструкції не виражають модальних значень, не містять вказівок на джерело повідомлення, на зв'язок з іншими повідомленнями тощо. Вставлені конструкції виражають такі додаткові повідомлення чи побіжні асоціативні зауваження, які доповнюють, уточнюють, розвивають зміст висловлювання, вказуючи на певні деталі чи нові факти, що не були передбачені за первісного формулювання думки, вираженої реченням без вставлених конструкцій.
Вставлені конструкції здебільшого випадають із синтаксичної структури основного речення, проте їх місце в ньому визначене досить виразно і пов'язане з їх значенням. Виражаючи додаткові зауваження, вносячи певні уточнення і поправки до висловленого в основному реченні, вставлені конструкції не можуть починати речення, а стоять лише в середині або в кінці його.
В усному мовленні вставлені конструкції виділяються паузами (звичайно подовженими), вимовляються з пониженням тону і пришвидшенням темпу.
У ролі вставлених можуть виступати окремі слова (вставлені слова), словосполучення (вставлені словосполучення), прості та складні речення і групи самостійних речень, об'єднані однією темою. Наприклад, у реченні А це вміння (розмовляти іслухати) дуже важливе для письменника. Друге (слухати)навіть більш важливе (М. Р.) наявні вставлені словосполучення і слово. У реченніПобачив Вовк (він недалечко був)та й дума (Л. Г.) вставленим є просте, а в реченні / хто зна (це вже Грицькові сімнадцятий ішов, а Орися на три роки молодша) — чи не переросла б оцядружба в глибше почуття(А. Г.)— складносуряднеречення.
До основного речення вставлені конструкції приєднуються як безсполучниковим зв'язком, так і за допомогою сполучників, а на письмі відділяються від нього дужками або зрідка тире (наприклад, вставлене речення, приєднане до основного за до-
помогоюсполучника: Там батько, плачучи з дітьми (а ми малібули і голі), не витерпів лихої долі, умер на панщині!.. (Т. ТТТ)
Нерідко у мовленні вживаються вставлені слова і словосполучення, оформлені як члени речення, хоч і в цьому випадку вони не входять до складу речення і не є його членами, наприклад: Артема на умовному місці (біля криниці)не було (А. Г.).
Залежно від характеру семантичних зв'язків вставлених конструкцій з основним реченням серед них розрізняють: а) уточ-нювальні слова і речення; б) вставлені слова і речення; в) допов-нювальні слова й речення. Уточнювальні слова, словосполучення й речення конкретизують, уточнюють якийсь член основного речення,наприклад: Очима відшукав свою Лиску (корова це їхня)і поглядом з жалем погладив її (А. Г.); / ніколи, можливо, сучасник (я маю на увазі художника-творця)не мав такого вдячного ґрунту для створення зразків мистецтва високих і значливих, як у наш час (О.Довж.); Міг би він (Горпищенко)ще сказати, як синова крилатість скрашує і його чабанське життя (О. Г.). Вставлені речення виступають у формі підрядної частини складнопідрядного або й цілих складнопідрядних речень і виражають мимохідь висловлене пояснення окремого члена основного речення або змісту основного речення в цілому, наприклад: Першим вогнищем захоплення, до якого ви повинні привести свого вихованця (якщо тільки ви хочете бути його вихователем)має бути книжка (В. С); Домовились про загальні збори на завтра зранку (бо по обіді Павло мав їхати, щоб встигнути на вечірнійпоїзд), принагідно Діденко висловив надію, що... справа має поліпшитись (А. Г.). Доповнювальні речення, що становлять побіжні зауваження про щось нове, додаткове, безпосереднього зв'язку зі змістом основного речення не мають, наприклад: На мене хтось-то набрехав (бодай би той добра не знав),що я хабарики лупила (Л. Г.); Тим часом дозвілля (а цього добра в Ярини булочимало) вкупі з допитливим розумом напрямили дівчину на книжку (М. К.); Надвечір зав'язався бій, — з цього завжди починає Сагайда свою історію, — а опівночі ми вже вступили в місто (О. Г.).