| Прощай, моя мила! Ти юність згадала мені... Космеєю сонця цвіла ти в моєму вікні. Прощай, моя мила, буває усе на віку. Ти цвітом горітимеш вічно в моєму рядку! Ти гордою мальвою сходь у світанки п'янкі. Далеко від мами зустрінуться люди... Які? Далеко від хати, від Росі, від саду, і все ж... Зорю-Україну ти в серці своїм збережеш?! |
Добре бачить тільки серце Екзюпері
Нескорену силу —
барвінку з собою візьми.
І душу ніколи
не бійся облити слізьми.
Живи переможно,
долаючи відстаней щем.
Я вірю й надіюсь —
з тобою зустрітись іще...
Ти вибери друзів, —
ти вибери вірних собі,
Червоним і чорним
ти виший зажурений спів.
І мамі вклонися
за серце її золоте,
За те, що навчила іти із добром
до людей... (Н. Півторацька).
Вправа 39. Перепишіть. Підкресліть спонукальні речення. Визначте відтінки спонукання до дії.
1. — Записка? Де? Від кого? Яка? Покажи негайно! (Я. 3.).
2. Говори мало, слухай багато, а думай ще більше (Я. те.).
3. Експонати руками не чіпати! 4. Ти послухав би, що він каже
(О. К.). 5. А гляньте, лишень, що воно тюпає лугом? 6. — То-
пись, топись, одною гадиною менше буде, — припрошувала її з берега Орися. — Так і знай: побачу ще раз із Тимком — очі кислотою повипікаю. 7. Приліг би та задрімав трохи,—томилася вона серцем біля чоловіка. — Вважай, біля тих корів накрутився, що й ніженьки мліють. 8. Пропуск є?.. — Є. Відкривай. — Давай сюди папір (3 те. Г. Тютюнника).
Вправа 40. Прочитайте речення, знайдіть серед них окличні. Потренуйтеся читати їх виразно. Прокоментуйте особливості інтонації залежно від змісту речень.
1. Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод не спинить вас! (/. Ф.). 2. Я довго, Петре, думав над цим і додумався ось до чого: не можна просьбою — бери силою! Бийся! борися, — а бери, добувай! (Я. М.). 3. — Що? — закричав Гнат. — Геть! Я тут закон! (Г. Т.). 4. Ану! Бо як бухну, так і очима блимнеш. — Ну-ну, без жартів (Я. 3.). 5. Від себе відштовхнув гонець По вінця повний поставець: «Ні, я не буду з вами пить! Ідіть од мене! Геть ідіть!» (М. Б.). 6. Світ, крики і захват в очах!.. (Газ.). 7. Глянь, де вода! — Ого-го! Далеченько (О. Г.). 8. Ой ви, сльози, дрібні сльози! Ви змиєте горе (Т. ПІ.). 9. Не вмерло Слово у народі і Кобзаря палка любов! (Я. Я.). 10. Половіють жита! (К. Ч.). 11. О, як солодко пахне ласкава земля чебрецем і полином (М. Ор.). 12. Світ який — мереживо казкове!.. Світ який — ні краю, ні кінця (В. Сим.).
Вправа 41. Схарактеризуйте речення за метою висловлювання та емоційним забарвленням. Поясніть вживання розділових знаків у кінці речень.
1. Ні, се не портрет, Се в місячнім світлі зимової ночі Стоїть він, живий, наш великий Поет! Стоїть і з докором хита головою... Мій Боже! Либонь, він говорить зі мною?! (М. Ворон.).
2. Ах, скільки срібних мрій літає! В які слова людські їх влить?!
3. Воля!? Воля!? Сниться, може? 4. Швидше б ранок! Чом так
тихо на селі?! 5. Гніздо? Чи хмари і вітри, і сизі гори, і яри? Чи
тиха радість і зітхання, чи море мук і раювання!? (З те. О. Оле
ся). 6. Той, кого навчила ти літати, з піднебесся зроду не впаде!
(А. М.). 1. Хто не зріс між вами, не зрозуміє вас! (Л. У.). 8. Про
щай, кохання білокриле, і сум нічний, і сяйво днів! (М. Р.). 9. Чо
лом тобі, життя стражденне! Хай стисне зранена рука, Як меч,
перо своє натхненне! Хай сяє нам благословенне Ім'я славетно
го Франка! (М. Ворон.).
Вправа. 42. Перепишіть. Підкресліть граматичні основи речень. Визначте їх тип за будовою (просте чи складне). З'ясуйте відмінність між ними.
1. Доцвітають кульбаби. Вранці гори димлять, а на травах блискуча роса. Відчуваєш — болить, наче рана відкрита, душа.
І дорога кудись поспіша (В. О.). 2. Як срібнотіло трави полягли: торкнись рукою — вмиються сльозою. Кришталь намиста дощових краплин дзвенить навкіл тендітною красою. І дощ... І шлях... І ти на мить завмер. Душа розквітла радістю неждано, а дощ шумить, клопочеться, пере — немов з душі змиває все погане... 3. Лиш дитинства поріг задивився у небо високе. Може, й щастя оце, що в дитинства є царство своє... (З те. Я. Півто-рацької).). 4. Поблідла свічка. В хату входить сонце. І світиться калина самоцвітом, і дихає теплом той житній хліб, і загорівсь узір на рушникові... Усе живе у променях живих! (Я. Я.).
Вправа 43. Визначте граматичну основу кожного речення. Поясніть, які з них двоскладні, а які — односкладні.
1. Пахне м'ята холодна... По вінця гіркоти налито. І дорога між гір повилась, як змія на хвості (В. О.). 2. І осінні далі сумну мелодію навіяли мені (В. Сим.). 3. Вишиває осінь на канві зеленій золоті квітки. 4. Сум. Безнадійність. Руїни (З те. О. Олеся). 5. В зимовий вечір свічі запалю. 6. Не спіши свою душу віддавати печалі. 7. Світло золотого сподівання пронесла я гордо крізь жалі (3 те. Я. Півторацько'і). 8. Переболіло, переклекоті-ло. Я вас люблю в розлуці ще сильніш (О. Куг.). 9. І знову зустріч. Спокій. Радість. Тиша (О. Куг.). 10. Насунуло під вечір хмаровище. Заблискало. Дощ, як з відра, полив (Д. Г.). 11. Дитинно-мудрі погляди конвалій (/. Павл). 12. На довгій ниві днина не одна завіяним зерням скотилась в осінь. 13. Люблю старі двори! А як тривожно їм. Знесуть вже скоро: йдуть мікрорайони! 14. Біля літньої пічки затишно. Підкладаю бадилля спроквола (З те. К. Чернишова). 15. І все сліди, сліди, і все сніги, сніги. Папір і тиша. І потреба слова. 16. Нема чим дихать. Тяжко. Прокидаюсь (3 те. Я. Нікуліної).
Вправа 44. Визначте всі члени речення. Поясніть різницю між непо-ширеними і поширеними реченнями.
1. Небо скуйовджене і розколисане дрантя спустило на темні бори. 2. Умань! Добра ласкава Умань. 3. Тиша хмарою про-плива. Тиша важчає. 4. Розлогі верби. Затишок і тіні (3 те. В. Симоненка). 5. Сонце ходило в надвечір'ї і сліди залишило рожеві окрай хвиль. 6. Засвітилася черлено писанка в долоні {З те. Н. Нікуліної). 7. Іду стежиною. 8. Зацвітають жита. 9. Холодний вітер душу пронизав. 10. Грайливо в'юниться вода лілово-синіми стрічками (3 те. К. Чернишова).
Вправа 45. Розмежуйте повні і неповні речення, мотивуйте свій вибір.
1. Галява простора. За лісом, наче скибка кавуна, ущербний місяць. Мла напівпрозора. Ступити хочу. Перехопило дух. Жахлива мить! (М. Д.-Х.). 2. Замело, засніжило навколо. 3. Нежданий сніг—на перші квіти. 4. Щось тривожне і знадли-
ве в осені (3 те. Я. Півторацько'і). 5. Світає. Вечоріє. Крик навколо (В. Г.). 6. На мертвих мовах — німоти печать (Я. Я). 7. Дитячі оченята, далебі, перед тобою — совістю святою (В. М.). 8. Бузиною пропахли дні погрозові (К. Ч.). 9. А обабіч шляху з тихим шумом хлюпались зелені хвилі хлібів. Плинули, плинули... 10. Тиша в хаті. У хаті поночі (3 те. А. Головка). 11. Десь при вечірньому столі — батьків моїх тужіння згорьо-ване (В. Ст.).
Вправа 46. Прочитайте. Випишіть прості речення. Дайте їм повну характеристику за структурними ознаками: 1) двоскладне чи односкладне; 2) непоширене чи поширене; 3) повне чи неповне.
І. 1. Вирує день у буйному гіллі, у чорних блискавицях ластівок бентега вітру молодого грає — це на землі. В задумі неба, розімлілого від спеки, де вицвілу блакить до обріїв розлито, стоять соборами високі білі храми в сріблясто-перламутровій оздобі — це над світом. І марення степів, і гомінливе місто, в своїм неспокої довіку незбагненне, — все світло й тінь! З них зіткана земля, і зшите з них безмежне небо — це круг мене. 2. Застиглий дим осінніх вечорів мені навіює прозорість смутку. Холоне зір від срібних кольорів, і паморозь ляга на теплу серця грудку. Ген вже роки, мов прибрані поля, відлунюють дзвінкою далечінню. Лиш спогад-птах, що лине звідтіля, бува, майне в душі збентеженою тінню (3 те. К. Чернишова). 3.1 джерело замерзло. Зимно так... І хуга серце обіймає сумно. І коси Мавки в сніговій задумі... Та тільки в серці ще квітує мак (Я. Я).