(1623-1662)
Як відомо Блез Паскаль[685] відмовився мислити як Декарт, хоч сам теж був математиком і філософом[686]. Декартівське “cogito ergo sum” Паскаль залюбки перемінив би на “diligor ergo sum” (“я люблений, отож існую”). Проте він не став епігоном ні Платона, ні Плотина, облюбувавши мислення Епіктета та Монтеня. Так само й “analogia entis” св. Томи Аквінського ним не сприйнятлива для обґрунтування існування Бога. А от позиція Г. Сковороди цілком нагадує концепцію Паскаля.
У “Думках” він так висловився про метафізичні докази існування Бога:
“Метафізичні докази Бога настільки заплутані і далекі від людських думок, що викликають враження дуже немічне; а коли б і була від них комусь користь, то тільки в цю хвилину, коли ці докази є у них перед очима; але годину опісля вони вже починають боятися – чи не обманулись. Quod curiositate cognoverint superbia amiscrunt. (Зрештою, такого роду докази можуть нас привести тільки до теоретичного поняття про Бога, а розуміти Його тільки таким чином не означає розуміти Його). Саме внааслідок цього виникають спроби пізнати Бога без Ісуса Христа, входити прямо у спілкування з Божеством, яке схоплюється без допомоги Посередника. А тому, замість пізнання Бога за допомогою Посередника, пізнають тільки власну неміч Бог християн не є тільки Богом геометричних істин і стихійного порядку; таким є Бог поган і епікурейців. Це не тільки Бог, який опікується життям і земним добром людей з метою дати ряд щасливих років життя тим, що Йому поклоняються: це Бог юдеїв. Але Бог Авраама, Бог Ісаака, Бог Якова, Бог християн є Богом любови і милосердя”.[687]
Суть віри розкривається завдяки відсутности доказів, зауважує герой діалогу Християнин, який вступив у дискусію з атеїстом на початку фрагменту “Infini-Rien”. Так, віра була б безглуздою, якщо б її можна було обґрунтувати шляхом розумових доказів. На думку Паскаля, не можна обґрунтувати більш вищу категорію, оперуючи більш нижчою (н. пр., лінію – завдяки крапці), а навпаки, можна переконатися в тому, що більш нижча категорія визначена більш вищою. Так, не можна збагнути Бога, але людина в силі пізнати себе, завдяки знанню про Бога живого.
Проте ніхто так не зауважив відмінність між Богом філософів і Богом християнської віри як Паскаль-мислитель у відомому листі-меморіалі[688] від 23 листопада 1654 року:
“Літо від Різдва Христового 1654.
Понеділок, 23 листопада, день св. Климента, папи і мученика, і других по Четьї-Мінеї, напередодні дня св. Хрисогона, мученика і др.
Годин з десять з половиною і до пів на першу ночі.