У ХХ-му столітті серед багатьох великих відкриттів, розщеплення ядра і освоєння космосу, було здійснене не менш важливе відкриття – оригінальність метафізики св. Томи, як нової метафізики буття, що спроможна співставлятись з іншими як стародавніми, так і модерними метафізиками, засвідчивши, що вона здатна гідно встояти супроти будь-якої іншої метафізики.
До цього відкриття причетні численні науковці, але втішаються лаврами першості французи (Жільсон, Марітен, Сертіянж, Ґаріґу-Ляґрандж, Де Фінанс) та італійці (Масново, Фабро, Ванні Ровіґі).
Як зауважив Марітен, цій події передувала «проблема християнської філософії і християнської політики, як теоретичний аспект і практична фаза тої самої проблеми»[921], у зв’язку із стурбованістю суто пасторального характеру, щоб відшкодувати втрачені католицизмом позиції у філософії ще від XVIII століття. Отож, плоди не забарилися налитися живим соком; зріс могутній філософський рух, під назвою неотомізм, із заснуванням папської Академії св. Томи, Лювенського університету, Католицького університету в Мілані, католицьких інститутів в Ліоні, Парижі і Тулузі, католицьких університетів у Квебеку, Оттаві, Монреалі, Вашінгтоні, Манілі, Буенос Айресі, Ріо де Жанейро та Університету в Наваррі, Інституту медієвістики у Торонті, Католицького університету в Любліні. В одних інституціях зайнялись виключно з’ясуванням і підкресленням оригінальності метафізики св. Томи, супроти всіх інших попередніх метафізик, а в інших – поглибленням томістичного вчення у світлі позицій Канта, Геґеля і Гайдеґґера.
У ХХ-му столітті між першою світовою війною (1914-1918) і ІІ Ватиканським собором (1962-1965) томізм на світовому рівні являв собою найважливішу течію мислення, з якою відчували потребу рахуватися всі інші філософії, від ідеалізму до марксизму[922], від екзистенціалізму до мовного аналізу, від психоаналізу до структуралізму.
Особливо французи, завдяки Жільсону та його історичним дослідженням і Марітену – завдяки його теоретичним працям, спромоглися на визнання томізму як автентично філософської течії мислення, а не просто як ряд доктрин, шо їх висувала католицька церковна влада.