Найпоширенішою формою статистичних показників, використовуваної в соціально-економічних дослідженнях, є середня величина, що представляє собою узагальнену кількісну характеристику ознаки в статистичній сукупності в конкретних умовах місця й часу. Показник у формі середньої величини виражає типові риси й дає узагальнену характеристику однотипних явищ по одному з варіаційних ознак. Він відображає рівень цієї ознаки, віднесений до одиниці сукупності. Широке застосування середніх порозумівається тим, що вони мають ряд позитивних властивостей, що роблять їх незамінними в аналізі явищ і процесів громадського життя.
Приклад. Одним із завдань органів державної статистики є характеристика рівня життя населення в цілому й, зокрема, рівня його доходів у розрізі різних соціальних груп. Очевидно, що даний об'єкт включає настільки велику кількість одиниць, що порівняння індивідуальних доходів кожної родини службовця, підприємця, студента й т.д. є абсолютно неможливим. Не представляє особливого інтересу й порівняння сумарних доходів окремих соціальних груп, тому що ці групи істотно розрізняються по чисельності. У цьому випадку ми можемо використати лише середні показники, а саме середню величину доходів розраховуючи на одну людину або на одну родину по кожній соціальній групі.
Найважливіша властивість середньої величини укладається в тім, що вона відображає те загальне властиве всім одиницям досліджуваної сукупності. Значення ознаки окремих одиниць сукупності можуть коливатися в ту або іншу сторону під впливом безлічі факторів, серед яких можуть бути як основні, так і випадкові. Наприклад, доходи такої соціальної групи, як студенти державних вузів, у цілому визначаються діючим положенням про нарахування стипендії. У той же час доходи окремо взятого студента можуть бути й дуже більшими (припустимо, внаслідок заняття яким-небудь бізнесом), і зовсім бути відсутніми (наприклад, при знаходженні в академічній відпустці). Сутність середньої в тім й укладається, що в ній взаємно погашаються відхилення значень ознаки окремих одиниць сукупності, обумовлені дією випадкових факторів, і враховуються зміни, викликані дією основних факторів. Це дозволяє середньої відображати типовий рівень ознаки й абстрагуватися від індивідуальних особливостей, властивим окремим одиницям. Можливо, що жоден студент у границях досліджуваної сукупності не має з точністю до гривні такого доходу, який отриманий на основі розрахунку середньої. Однак ця середня відображає той типовий рівень доходів, що характеризує студентство як соціальну групу.
Типовість середньої безпосереднім образом пов'язана з однорідністю статистичної сукупності. Середня величина тільки тоді буде відображати типовий рівень ознаки, коли вона розрахована по якісно однорідній сукупності. Так, у наведеному прикладі, якщо ми розрахуємо середній рівень доходів службовців, то одержимо фіктивну середню. Це порозумівається тим, що використовувана для розрахунку середньої сукупність, що включає службовців державних, спільних, орендних, акціонерних підприємств, а також органів державного керування, сфери науки, культури, утворення й т.п., є вкрай неоднорідною. У цьому й подібному випадках метод середніх використовується в сполученні з методом угруповань: якщо сукупність неоднорідна - загальні середні повинні бути замінені або доповнені груповими середніми, тобто середніми, розрахованими по якісно однорідних групах.