Групування.

Групування даних - розподіл чи об’єднання одиниць сукупності у групи за певними істотними для них ознаками. Групування - це один з методів зведення, який забезпечує узагальнення даних, подання їх у компактному, узагальненому вигляді, метод, який створює основу для наступного зведення і аналізу даних.

Для проведення групування необхідно:

1) визначити типи явищ, які повинні бути виділені та зіставити з видом групування;

2) вибрати ознаки групування, які формують опис типів;

3) встановити границі інтервалів зміни ознак;

4) оформити групування у вигляді таблиці.

 

Типологічне групування – це розподіл досліджуваної якісно різнорідної сукупності на класи, соціально – економічні типи у відповідності з правилами наукового групування.

Приклад 1: Розподіл підприємств за формами власності.

№   Групи підприємств за формами власності Кількість підприємств
всього, од. у % до підсумку
Державна власність 26 326 93,6%
Приватна власність 1 366 4,9%
Колективна власність 1,2%
Змішана власність 0,3%
  Всього 28 112 100%

Структурне групування - це розподіл однорідної сукупності на групи, що характеризують її структуру за якої-небудь ознакою.

Приклад 2: Групування по розміру доходу на душу населення.

Розмір грошового доходу, грн. у місяць Чисельність населення
всього, тис. чол. в % до підсумку
До 100 2,4 1,6
100-170 23,4 15,8
170-240 34,8 23,5
240-310 29,4 19,8
310-380 20,7 13,9
380-450 13,5 9,1
450-520 8,7 5,9
520 і більше 15,5 10,4
  Всього 148,4

Аналітичне групування є групування яке виявляє взаємозв'язки між досліджуваними явищами та їх ознаками.

Ознаки групувань бувають:

- чинникові (факторні)

- результативні.

Чинникові є ознаки під впливом яких змінюються інші ознаки які і утворять групу результативних ознак. Аналітичне групування служить для дослідження взаємозв’язку між факторними та результативною ознаками.


Приклад 3: Розподіл банків на групи за сумами активів балансу та зв'язок з кількістю занятих.

Сума активів балансу, млн. Грн. Кількість банків, од У середньому на один банк
Чисельність зайнятих, чол Балансовий прибуток, млн.грн
До 20 22,5
20-30 31,6
30-40 36,0
40-50 69,2
50 і більше 205,6
  Всього 328,8 60,0

Якщо в основі групування лежить кількісна ознака, то виділення груп пов’язано із створенням інтервалів зміни ознаки. Якщо ознака описова, то кількість груп дорівнює кількості типів.

Інтервал - величина окремої групи. Кількість інтервалів дорівнює кількості груп. Інтервали бувають відкриті і закриті У відкритих виділена одна межа, верхня або нижня (наприклад, «До30» або «50 і більше»), у закритих – обидві (наприклад, «30-50»). Закриті можуть бути рівними і нерівними.

Якщо варіація значення ознаки значна, то використовуються нерівні інтервали, інакше - рівні

Якщо ознака дискретна, то верхня межа попереднього інтервалу відрізняється на 1 від нижньої межі наступного (наприклад, 30-49, 50-69, 70-89 і т.д.).

Якщо ознака безперервна, то нижня межа наступного інтервалу рівна верхній межі попереднього (наприклад, 30-50, 50-70, 70-90 і т.д.). У такому випадку, нижня межа формується включно, а верхня - виключно. Значить, значення ознаки рівне 50 потрапляє у другий інтервал, а не в перший.

Кількість інтервалів залежить від коливання ознак: чим більше коливання, тим більше інтервалів. Виділені інтервали повинні бути достатньо заповнені. Якщо є незаповнені інтервали, їх кількість треба зменшити. При малій кількості інтервалів можуть виявитися невиявлені властивості сукупності.

Число утворених груп можна встановити аналітично за формулою Стерджеса: ,

де N – число груп (інтервалів);

K – число одиниць сукупності

Число інтервалів, яке відповідає обсягу сукупності K і розраховано за формулою Стерджеса, наведено в таблиці:

Обсяг сукупності, K 15-24 25-44 45-89 90-179 180-359 360-719
Число інтервалів, N

Якщо вирішене питання про число інтервалів, то довжина одного інтервалу визначається так:

 

де N - кількість інтервалів,

- максимальне і мінімальне значення ознак, R - розмах.

Можна також здійснювати комбіноване групування на основі об’єднання різних видів групувань.

Додаткова література:

1. Теорія статистики, А.М.Єріна. – Київ, «Знання», 2001р., с. 26-36

2. Статистика: Навчальний посібник /Р.В.Фещур, А.Ф.Барківський, В.П. Кічор. 2-е вид. оновлене і доповнене. –Львів: «Інтелект-Захід», 2003р., с. 20-22

3. Теория статистики, под ред. Р.А.Шмойловой. – Москва, «Финансы и статистика», 1998р., с. 65-101