Статистична сукупність формується під впливом причин та умов, з одного боку – типових, спільних для всіх елементів сукупності, а з іншого – випадкових, індивідуальних. Ці чинники взаємопов’язані, а їх спільні взаємодія визначає як індивідуальні значення ознак ,так і розподіл останніх у межах сукупності. Характерні властивості структури статистичної сукупності відбиваються в рядах розподілу.
Ряд розподілу складається з двох елементів: варіант – значень групувальної ознаки Х та частот (часток) f. Саме у співвідношенні варіант і частот виявляється закономірність розподілу.
Залежно від статистичної природи варіант ряди розподілу поділяються на атрибутивні та варіаційні. Частотними характеристиками будь-якого ряду є абсолютна чисельність – частота, та відносна частота – частка. Додатковою характеристикою варіаційних рядів є кумулятивна частота (частка), що являє собою результат послідовного об’єднання груп і підсумовування відповідних їм частот (часток).
Поглиблений аналіз закономірностей розподілу передбачає характеристику зазначених особливостей сукупності, зокрема:
1) визначення типового рівня ознаки, який є центром тяжіння;
2) вимірювання варіації ознаки, ступеня згрупованості індивідуальних значень ознаки навколо центра розподілу;
3) оцінювання особливостей варіації, ступеня її відхилення від симетрії;
4) оцінювання нерівномірності розподілу значень між окремими елементами сукупності, тобто ступінь їх концентрації.
Базою аналізу закономірностей розподілу є варіаційний ряд – дискретний або інтервальний – з різними інтервалами.