У процесі вивчення різних питань економіки, природознавства, техніки тощо доводиться розв’язувати системи лінійних алгебраїчних рівнянь. Зокрема, до таких систем зводиться чисельне розв’язування лінійних диференціальних та інтегральних рівнянь, за допомогою яких описують реальні процеси. Розглянемо систему n лінійних рівнянь з n змінними:
, (8)
де х1, x2, xn – невідомі, aij - коефіцієнти при невідомих, bi - вільні члени (або праві частини).
Розв’язком системи (8) називається така впорядкована сукупність чисел c1,c2,…,cn, яка, будучи підставленою в (8) замість змінних x1,x2,...,xn, перетворює всі рівняння в числові тотожності.
Методи розв’язування систем лінійних алгебраїчних рівнянь можна розбити на дві групи: точні й наближені.
Метод називається точним, якщо він дає змогу знайти точний розв’язок системи (8) за допомогою скінченної кількості арифметичних операцій. При цьому припускається, що всі обчислення виконуються точно, а коефіцієнти системи і вільні члени - точні числа. Проте, в процесі практичних обчислень майже завжди доводиться вдаватися до заокруглення чисел, а при наявності ірраціональних коефіцієнтів і вільних членів виникає необхідність заміни їх на раціональні числа. Тому розв’язки, які знайдені за допомогою точних методів, часто є наближеними числами з певними похибками. До точних належать метод Гауса, метод квадратних коренів, правило Крамера та інші.
Метод називається наближеним (або ітераційним), якщо він дає змогу знайти наближений розв’язок системи (8) із наперед заданою точністю шляхом виконання скінченної кількості арифметичних операцій (навіть, якщо обчислення проводитимуться без заокруглень, а коефіцієнти і вільні члени системи будуть точними числами). Точний розв’язок системи (8) за допомогою ітераційного методу можна знайти тільки теоретично як границю збіжної числової послідовності. Розв’язок системи, знайдений за допомогою якого-небудь наближеного методу, крім похибок заокруглення, як правило, містить похибки самого методу. До наближених належать метод ітерацій, метод Зейделя та інші.
В прикладних задачах коефіцієнти і вільні члени рівнянь задають, як правило, наближено. Це призводить до появи додаткових, так званих неусувних похибок, які слід враховувати в процесі обчислень і при остаточному заокругленні результату.