Економіко-математичне моделювання - це дисципліна, в якій поєднуються математичні методи для вирішення економічних завдань. Теоретичним базисом економіко-математичного моделювання є економічна теорія, системний аналіз, математичні закони, статистичні методи та інші.
Моделювання процесів в різних сферах діяльності людини здійснювалось ще з глибокої давнини. Методи моделювання використовувались стародавніми єгіптянами і греками в будівництві й архітектурі, технічному конструюванні. Намагання оцінити економічні процеси здійснив грецький філософ Аристотель. Проте формування методологічних аспектів і теоретичного базису використання математичних методів в економічних процесах з’явились значно пізніше.
Обґрунтування використання математичних методів в економіці починається з У. Петі (1623 – 1687 р.р.). В передмові до «Політичної арифметики» він вказує на те, що «замість того, щоб використовувати слова» необхідно перейти до «мови чисел, важелів і мір» [53]. Слід вказати, що моделювання процесів в суспільному виробництві здійснив Ф. Кене (1694 – 1774 р.р.), склавши економічну таблицю [27]. В замітках до трактату Д. Міля російський економіст Н.Г. Чернишевський (1828 – 1889 р.р.) вказує на використання в політичній економії математичних методів [72].
На початку 19 століття стрімкий розвиток промислового виробництва й зміни в економічних відносинах призвели до необхідності використання математичних методів в економічних процесах. З’являється «математична школа» засновником якої був О. Курно (1801 – 1877 р.р.). Представники математичної школи Г. Госсен (1810 – 1859 р.р.), В. Джевонс (1835 – 1882 р.р.), Л. Вальрас (1834 – 1910 р.р.), Г. Кассель (1866 – 1944 р.р.), Ф. Еджворд (1845 – 1926 р.р.), В. Парето (1848 – 1923 р.р.), В. Дмитрієв (1868 – 1913 р.р.) розробили методологію та сформували систему проведення економічних досліджень математичними методами.
У 20-му столітті і до теперішнього часу математичні методи широко використовуються при розробці економічних моделей і прийнятті управлінських рішень як на макро, так і на мікро рівнях. Такі відомі економісти як Ч. Кобб і П. Дуглас, В. Рамсей, Джон фон Нейман, А. Вальд, Р. Фриш, Д. Кейнс, Е. Домар, Р. Харрод, Дж. Робинсон, Д. Мід, Э. Фелпс, В. Канторович, В. В. Новожилов, В. С. Немчинов, В. Леонтьєв вирішували складні економічні проблеми і досліджували процеси з використання математичних методів.
Ретроспективний аналіз розвитку економіко-математичного моделювання свідчить про його важливість і необхідність використання в економічних процесах, адаптуючи його до сучасних трансформаційних умов.
При моделюванні економічних процесів за допомогою математичних методів важливого значення набуває визначення моделі. Термін модель походить від латинської означає «зразок, норма, міра». По суті модель представляє собою аналогію, подібність явищ, процесів, об’єктів.
Таким чином, модель – це зображення об’єкту або системи в оригінальній або аналоговій формі, якими управляють і використовують для прийняття управлінських рішень. Прикладом моделей можуть бути макети машин, споруд, механізмів та інш. Ці моделі засновані на прямій подібності об’єктів.
В економічних процесах широко використовують моделі які побудовані на схожості поведінки системи, подібності їх реалізації на зміну дій.
Виділяють наступні види моделей: фізичні, символьні, аналітичні, словесно-описові, математичні, імітаційні, формальні, функціональні, теоретичні.
Економіко-математичне моделювання здійснюють за наступними етапами:
1) виявлення проблемних аспектів і особливостей економічного процесу, його аналіз, ідентифікація і визначення достатньої структури для моделювання, формування мети і задач моделювання;
2) аналіз економічних процесів, оцінка використаних ресурсів і потужностей необхідних для здійснення економічного процесу;
3) формування і обробка інформації щодо економічного процесу;
4) побудова економічної моделі на основі математичного інструментарію;
5) інтерпретація отриманої економіко-математичної моделі, уточнення і корегування її параметрів.