ВИМОГИ ДО ТЕКСТУ ДОКУМЕНТУ
4.1 Загальні вимоги викладення тексту документу:
чіткість та логічна послідовність викладення матеріалу;
грамотність та дотримання вимог сучасної спеціальної літератури;
переконливість аргументації;
стислість і точність формулювань, які виключають можливість неоднозначного тлумачення;
конкретність викладення результатів дослідження;
обґрунтованість рекомендацій та пропозицій.
4.2 У текстовому матеріалі не допускається:
застосовувати обороти розмовної мови;
застосовувати щодо одного поняття різні наукові, економічні, технічні терміни, близькі за змістом (синоніми);
застосовувати скорочення слів, крім встановлених правилами орфографії, відповідними державними стандартами, а також у даних методичних рекомендаціях;
скорочувати позначення одиниць фізичних величин, якщо вони використовуються без цифр, за винятком одиниць фізичних величин у таблицях і розшифровках літерних позначень, що входять у формули й малюнки; переносити їх на різні рядки або сторінки;
виділення текстового матеріалу підкреслюванням, курсивом, жирним, розрідженим, іншим шрифтом і т.п.
4.3 У текстовому матеріалі, за винятком формул, таблиць, схем, малюнків, не допускається:
застосовувати математичний знак мінус (-) перед від’ємним значеннями величин (слід писати слово «мінус»);
застосовувати без числових значень математичні знаки, наприклад > (більше), < (менше), = (дорівнює), ³ (більше або дорівнює), £ (менше або дорівнює), ¹ (не дорівнює), а також знаки № (номер), % (відсоток) і т.п.;
відділяти одиницю виміру показників від їх числових значень (переносити їх на різні рядки або сторінки).
Якщо відрив одиниць вимірювання від числових значень показників, до яких вони належать, або інших слів чи їх сполучень, які не повинні відриватися одне від одного по тексту, робиться автоматично, можна запобігти цьому, одночасно натискаючи клавіші «Ctrl» та «Shift» і «Пробіл».
4.4 Правила написання позначень одиниць
Позначення поміщають поряд з числовими значеннями величин через пробіл, перенесення на інший рядок не допускається. Винятки становлять позначення у вигляді надрядкового знаку, перед ними пробіл не ставиться. Приклади: 10 тис.грн./ос., 15 м3.
Якщо числове значення являє собою дріб з косою рискою, його укладають в дужки, наприклад: (1/60) с-1.
При поданні значень величин з граничними відхиленнями їх укладають у дужки або проставляють позначення одиниці за числовим значенням величини та за її граничним відхиленням: (100,0 ± 0,1) кг, 50 г ± 1 м.
Не допускається комбінувати позначення і повні назви одиниць. Наприклад, неправильно: км/годину, правильно: км/год.
4.5 При необхідності застосування умовних позначень, зображень або знаків, не встановлених чинними стандартами, їх варто пояснювати в тексті.
4.6 Числові значення величин у тексті слід вказувати зі ступенем точності, необхідним для забезпечення розрахунку, при цьому в низці величин здійснюється вирівнювання числа знаків після коми.
Округлення числових значень до першого, другого, третього й т.д. десяткового знака для різних показників одного найменування має бути однаковим. Наприклад, собівартість виробу А становить 125,21 грн.; річний обсяг випуску виробу А дорівнює 1,235 тис.грн.
Дробові числа слід наводити у вигляді десяткових дробів. При неможливості виразити числове значення у вигляді десяткового дробу допускається записувати у вигляді звичайного дробу в один рядок через косу риску, наприклад, 5/32.
4.7 Прізвища, назви установ, організацій, фірм та інші власні назви у документі наводять мовою оригіналу. Допускається транслітерувати власні назви і наводити назви організацій у перекладі на мову документу, додаючи при першій згадці оригінальну назву.
Не допускається перенос на наступний рядок текстового документу скорочення організаційно-правової форми суб'єкта господарювання та його назви у лапках.
4.8 Переліки за потреби можуть бути наведені всередині розділів або підрозділів. Перед переліком ставлять двокрапку.
Кожна позиція переліку починається з абзацного відступу з малої літери.
Якщо перелік має кілька рівнів деталізації, то переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня – відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.
Приклад
Розрізняють наступні методи обмеження ризику в інноваційній діяльності підприємства за спрямованістю управлінських впливів:
контролювання ризику;
розосередження ризику:
диверсифікація;
страхування;
використання інструментів хеджування;
уникнення ризику.
Допускається перед кожною позицією переліку ставити дефіс.
4.9 Написання формул та рівнянь
Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині рядка. Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною.
У формулах як символи слід застосовувати позначення, встановлені відповідними державними стандартами, або загальноприйняті у відповідних літературних джерелах. Застосування машинописних і рукописних символів в одній формулі не допускається.
Пояснення символів і числових коефіцієнтів, що входять у формулу, та одиниць їх виміру, якщо вони не пояснені раніше в тексті, мають бути наведені безпосередньо після формули. Пояснення кожного символу треба давати з нового рядка в тій послідовності, у якій символи наведені у формулі. Після формули ставиться кома, а перший рядок пояснення повинен починатися зі слова «де» без двокрапки після нього.
Якщо пояснень декілька, то від першого до передостаннього вони закінчуються знаком « ; » (крапка з комою), а останнє – крапкою.
Приклад
Рентабельність продукції (Рпрод) характеризує ефективність витрат на її виробництво та збут і обчислюється за формулою:
| (3.1) |
де Преал – прибуток від реалізації продукції, тис.грн.;
Среал – повна собівартість реалізованої продукції, тис.грн.
Формули, за винятком формул, поміщених у додатку, повинні нумеруватися в межах відповідних розділів наскрізною нумерацією арабськими цифрами, які записуються на рівні формули в круглих дужках у крайньому правому положенні на рядку.
Посилання в тексті на порядкові номери формул дають у дужках, наприклад, ... у формулі (3.1). У цьому випадку номер формули складається з номера частини (розділу) і порядкового номера формули, розділених крапкою, наприклад (3.1) (перша формула третього розділу).
Переносити формули на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, причому знак на початку наступного рядка повторюють. При перенесенні формули та знаку операції множення застосовують знак "´".
Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули. Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантезу, яке знаходиться всередині групи формул і звернене в сторону номера.
Формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.
Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.
Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити.
4.10 Формулювання приміток
Примітки розміщують у роботі за необхідності пояснення змісту тексту, таблиці або ілюстрації. Їх розташовують безпосередньо після тексту, таблиці, ілюстрації, яких вони стосуються. Одну примітку не нумерують.
Слово «Примітка» друкують з великої літери з абзацного відступу, не підкреслючи, після слова «Примітка» ставлять крапку та з великої літери у тому ж рядку подають текст примітки, наприклад:
Примітка. Тут можна подати необхідні пояснення.
Декілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. В такому разі після слова «Примітка» ставлять двокрапку та у наступному рядку з абзацу після номера примітки з великої літери подають текст примітки, наприклад:
Примітки:
1 Текст першої примітки.
2 Текст другої примітки.
4.11 Загальні правила цитування та посилання на різні елементи
Текст роботи може включати:
посилання, відзначені лапками та індексом посилання на джерело з точними вихідними даними;
посилання, переказані власними словами автора роботи (без лапок), але проіндексовані також, з точним зазначенням джерела.
Цитування має бути повним, допускається пропуск слів, речень, абзаців без викривлення авторського тексту. Випущений текст позначається трьома крапками. Розділовий знак, який стояв перед пропущеним знаком, не зберігається.
При непрямому цитуванні (переказі) слід бути гранично точним у викладенні думок автора й давати відповідні посилання на джерело.
Посилання слід оформляти у вигляді квадратних дужок безпосередньо в тексті роботи одразу після цитати чи даних, що потребують такого посилання. Спочатку зазначають арабськими цифрами номер джерела інформації, під яким воно внесено у «Список використаних джерел», а потім через кому – номер сторінки (сторінок), де міститься інформація, на яку робиться посилання, наприклад, [12, с. 158], або [17, с. 169-171], або «... у працях [1-3] ...».
Якщо використовують відомості, матеріали з джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі.
При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, додатки зазначають їх номери. При цьому слід писати: «... у розділі 3 ...», «... дивись розділ 2.3 ...», «... відповідно до розділу 1.2.3 ...» .
Посилання на формули та рівняння роботи вказують порядковим номером формули чи рівняння у круглих дужках, наприклад: «... за формулою (2.1) ...».
За необхідності посилання на ілюстрації роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад: « ... на рисунку 1.2 ... » або « ... як це показано на рисунку 1.2».
На всі таблиці роботи повинні бути посилання у тексті, при цьому слово «таблиця» у тексті пишуть повністю наприклад: « ... у таблиці 1.2 ... ». При повторному посиланні на таблиці та ілюстрації потрібно вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: « ... див. таблицю 1.3 ... » чи « ...див. рисунок 1.2 ... ».
4.12 Перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів
Перелік позначень і скорочень не є обов’язковим. Він оформляється за узгодженням з науковим керівником роботи в разі використання значної кількості позначень і скорочень, які багато разів зустрічаються у тексті.
Перелік оформлюється на окремому аркуші (аркушах). Посередині першого рядка прописними літерами пишеться (друкується) назва розділу: «ПЕРЕЛІК ПОЗНАЧЕНЬ І СКОРОЧЕНЬ».
Далі наводять перелік позначень і скорочень, розташовуючи його у двох колонках. Ліворуч в абетковому порядку наводять умовні позначення, символи, одиниці вимірювання й терміни, праворуч – їх детальну розшифровку.
4.13 Розташування додатків
Матеріал, що доповнює текст, допускається поміщати в додатках. Додатками можуть бути, наприклад, графічний матеріал, великі за розміром або допоміжні таблиці, форми звітності, описи алгоритмів і програм завдань, розв’язуваних на ЕОМ, і т.д. Додатки можуть бути обов’язковими або інформаційними.
Додатки слід оформлювати як продовження роботи на її наступних сторінках, розташовуючи додатки в порядку появи посилань на них у тексті роботи. Кожний такий додаток має починатися з нової сторінки. Додатки повинні мати спільну з рештою документу наскрізну нумерацію сторінок.
Додаток повинен мати тематичний заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком великими літерами має бути надруковане слово «ДОДАТОК» і велика літера, що позначає додаток.
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: «ДОДАТОК А», «ДОДАТОК Б» і т. д.
Текст додатку за необхідності можна розділити на підрозділи, пункти та підпункти, які слід нумерувати арабськими цифрами у межах кожного додатку. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад: «А.2» (другий розділ додатку А), «Г 3.1» (підрозділ 3.1 додатку Г) і т. д.
Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, розміщені у тексті додатку, слід нумерувати арабськими цифрами у межах кожного додатку, наприклад: «Рисунок Г.2» – другий рисунок додатку Г; «Таблиця А.2» – друга таблиця додатку А, «формула (А.1)» – перша формула додатку А.
В посиланнях у тексті додатку на ілюстрації, таблиці, формули, рівняння рекомендується писати: «... на рисунку А.2 ...», «... у таблиці А.1 ..», «... за формулою (А.3) ...».
Переліки, примітки у тексті додатку оформлюють і нумерують, як і в основній частині. Джерела, що цитують тільки у додатках, повинні розглядатись незалежно від тих, які цитують в основній частині роботи, і повинні бути перелічені наприкінці кожного додатку в списку використаних джерел.
Форма цитування, правила складання переліку посилань повинні бути аналогічними прийнятим в основній частині роботи. Всі додатки повинні бути перераховані в змісті текстового матеріалу (при їх наявності) із зазначенням їх номерів і заголовків.