Конкуренцію частини та цілого можна визначити як вид конкуренції кримінально-правових норм, при якому вчинений злочин підпадає під дію двох (або більше) кримінально-правових норм, одна з яких - ціле, охоплює вчинене в цілому та разом, а інша (інші) - норми - частини, визнають як самостійні злочини лише частини вчиненого суспільно небезпечного посягання.
Наприклад, ст.121 умисне тяжке тілесне ушкодження(частина) і ч.4 ст.187 розбій, спрямований на заволодіння майном, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень(ціле).
Конкуренція частини і цілого виступає у кримінальному праві у таких основних формах:
1) конкуренція норм про простий та складений склади злочинів;
2) конкуренція норм про незакінчену злочинну діяльність та закінчений злочин;
3) конкуренція норм про співучасть у злочині та “самостійний”злочин.
Загальне правило для кваліфікації злочину при конкуренції частини і цілого - завжди повинна застосовуватись та норма, яка охоплює з найбільшою повнотою всі фактичні ознаки вчиненого діяння. Вона має перевагу перед нормою, яка передбачає лише частину того, що вчинив злочинець.