Таблиця 1

Стандартні потенціали деяких окисно-відновних систем

Система	Е’0, вольт
Кисень / вода	+ 0,82
Цитохром a: Fe3+ / Fe2+	+ 0,29
Цитохром с: Fe3+ / Fe2+	+ 0,22
Убіхінон: окислений / відновлений	+ 0,10
Цитохром b: Fe3+ / Fe2-	+ 0,08
Фумарат / сукцинат	+ 0,03
Флавопротеїн («жовтий фермент»): окислений / відновлений	– 0,12
Оксалоацетат / малат	– 0,17
Піруват / лактат	– 0,19
Ацетоацетат / b-гідроксибутират	– 0,27
Ліпоат: окислений / відновлений	– 0,29
НАД+ / НАДН	– 0,32
Н+ / Н2	– 0,42
Сукцинат / a-кетоглутарат	– 0,67

 

1) Оксидази. Істинні оксидази каталізують видалення водню із субстрату, використовують як акцептор тільки кисень. Вони обов’язково містять мідь, продуктом реакції є вода (виключення складають реакції, які каталізуються уриказою і монооксидазою, в результаті яких утворюється Н₂О₂ ):

Цитохромоксидаза – гемопротеїн, широко розповсюджений в рослинних і тваринних тканинах. Вона служить кінцевим компонентом ланцюга дихальних переносників, локалізованих в мітохондріях, і каталізує реакцію, в результаті якої електрони, вивільняються із молекул субстрату при їх окисленні дегідрогеназами, переносяться на кінцевий акцептор – кисень. Даний фермент отруюється оксидом вуглецю, ціанідом сірководнем. Інколи цитохромоксидазу називають цитохромом аа₃. Спочатку припускали, що цитохром а і цитохром а₃ – це автономні гемопротеїни, оскільки кожний з них характеризується визначеним спектром, крім того, вони виявляють різну чутливість до дії оксиду вуглецю і ціаніду. Однак було доведено, що вони входять до складу комплексу, який одержав назву цитохром аа₃. Він містить дві молекули гема, у кожній з який атом заліза може переходити зі стану Fe²⁺ у стан Fe³⁺ і назад у ході окислення і відновлення, а також два атоми Сu, кожний з яких взаємодіє з одним з гемів.

Фенолаза (тирозиназа, поліфенолоксидаза, катехолоксидаза) – це мідьвмісний фермент із широкою специфічністю. Він каталізує перетворення монофенолу (у присутності о-дифенолу) у о-хінон. Мідь виявлена в ряді інших ферментів, зокрема в уриказі, яка каталізує окислення сечової кислоти в алантоїн, і в моноамінооксидазі, яка окислює адреналін і тирамін у мітохондріях.

2) Аеробні дегідрогенази – ферменти, які каталізують видалення водню із субстрату; на відміну від оксидаз вони як акцептор водню можуть використовувати не тільки кисень, а і штучні акцептори, такі, як метиленовий синій. Ці дегідрогенази відносяться до флавопротеїнів, і продуктом реакції, яку вони каталізують є пероксид водню, а не вода:

,