1. В суху широкогорлу пробірку наливають таку кількість розчинника, щоб його рівень був вищий ртутної кульки термометра на 8–10 мм. Поміщений в пробірку з рідиною термометр Бекмана з мішалкою треба встановити так, щоб відстань між ртутною кулькою і стінками пробірки була приблизно однаковою знизу і з боків. Потім термометр витягують з пробірки і вимірюють об’єм цієї рідини мірним циліндром. Вважаючи, що густина води дорівнює одиниці, визначають масу розчинника g1.
2. Пробірку з розчинником, термометром Бекмана та мішалкою встановлюють в патрон мікрохолодильника і при постійному перемішуванні охолоджують розчинник, за термометром Бекмана визначають зниження температури з часом до встановлення рівноваги (до сталої температури, дослід повторюють двічі).
3. Будують термограму охолодження і визначають температуру замерзання розчинника Т30, тобто коли в рівновазі знаходяться три фази пара–вода–лід (рис. 3.2). Коли замерзне вся вода іде переохолодження льоду.
4. Виймають з пробірки термометр Бекмана. Отримують робочу сіль і в широкогорлу пробірку вносять речовину, що розчиняється шляхом висипання із попередньо зваженої на технічних терезах маленької пробірки. Потім маленьку пробірку знову зважують. За різницею визначають масу наважки розчиненої речовини g2.
5. При постійному перемішуванні охолоджують розчин і за термометром Бекмана визначають зниження температури з часом до встановлення рівноваги (дослід повторюють двічі), фіксують температуру замерзання розчину Т31.
6. Будують термограму охолодження і визначають температуру замерзання розчину Т31 (рис. 3.3). Розбіжність між двома послідовними вимірами не повинна перевищувати 0,01 ºС.