ФІЗИЧНА ТА КОЛОЇДНА ХІМІЯ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Національний УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

 

ФІЗИЧНА ТА КОЛОЇДНА ХІМІЯ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

До виконання лабораторних робіт

для студентів напряму 6.051701 "Харчові технології та інженерія"

денної та заочної форм навчання

Всі цитати, цифровий та фактичний

матеріал, бібліографічні відомості

перевірені. Написання одиниць

відповідає стандартам

Підписи авторів_______________

________________________2012 р.

 

 

СХВАЛЕНО

на засіданні кафедри

фізичної і колоїдної хімії

Протокол № 14

від 29.05.2012 р.

 

Київ НУХТ 2012

Фізичната колоїдна хімія: Метод. вказівки до викон. лаборатор. робіт для студ. напряму 6.051701 «Харчові технології та інженерія» ден. та заоч. форм навч. / Уклад.: О.В. Грабовська, О.М. Мірошников, О.В. Подобій, Л.С. Воловик, Є.І. Ковалевська,М.І. Сербова, С.П. Бондаренко – К.: НУХТ, 2012. – 89 с.

 

Рецензент О.М. Полумбрик, д-р. хім. наук

 

 

Укладачі: О.В. Грабовська, д-р тех. наук

О.М. Мірошников, канд. хім. наук

О.В. Подобій, канд. тех. наук

Л.С. Воловик, канд. хім. наук

Є.І. Ковалевська, канд. хім. наук

М.І. Сербова, канд. хім. наук

С.П. Бондаренко, канд. хім. наук

 

 

Відповідальна за випуск О.В.Грабовська, д-р тех. наук, проф.

 

 

Видання подається в авторський редакції

 

 

вступ

 

Фізична хімія – наука, що пояснює хімічні явища і встановлює їхні закономірності на основі загальних принципів фізики та хімії. Вона охоплює всі питання теорії хімічних процесів і розглядає вплив фізичних параметрів на хімічні перетворення і фізичні властивості речовин.

Предметом дисципліни є вивчення законів протікання хімічних процесів у часі, теплових ефектів, що їх супроводжують, законів хімічної рівноваги, будови атомів, молекул і речовин на молекулярному рівні та вивчення дисперсного стану речовини, поверхневих явищ в дисперсних системах, ролі цих явищ у визначенні фізико-хімічних властивостей колоїдних розчинів. Фізична та колоїдна хімія є базою для всіх технологічних дисциплін.

Мета дисципліни – навчити студентів розуміти основи фізико-хімічних процесів, що відбуваються при одержанні харчових продуктів та в технології харчування, а також використовувати класичні та нові фізико-хімічні методи дослідження структури та властивостей речовин, основні положення хімії поверхневих явищ для характеристики технологічних процесів у харчовій промисловості.

Згідно вимог освітньо-професійної програми вищої освіти за напрямом підготовки “Біотехнологія” та “Харчові технології та інженерія” фізична та колоїдна хімія вивчається після неорганічної, аналітичної та органічної хімії і завершує хімічну освіту бакалавра. Останнім визначаються завдання, що стоять перед дисципліною в процесі підготовки фахівців. По-перше, ця наука об’єднує та поглиблює фундаментальні знання основних законів природознавства і сприяє формуванню різноманітного підходу до пояснення явищ природи. По-друге, ця дисципліна є теоретичною основою всіх технологічних виробництв в харчовій промисловості. Внаслідок вивчення фізичної та колоїдної хімії бакалавр отримує цілісне уявлення щодо процесів та явищ, які відбуваються в неживій та живій природі; розуміє можливості сучасних наукових методів пізнання природи, володіє ними для рішення конкретних завдань, що виникають при виконанні професійних функцій.

Одним з основних завдань дисципліни є навчити студентів розв’язувати завдання ефективного керування виробництвом, прогнозувати перебіг і результат процесу, а також зміну умов, щоб процес відбувався у бажаному напрямі з найменшими витратами.

Викладання цієї дисципліни базується на знаннях, що набули бакалаври з курсів вищої математики, фізики та всього циклу хімічних дисциплін, які вивчаються з використанням сучасних досягнень науки, мають практичну направленість і підтверджуються прикладами із різноманітних технологічних процесів харчової промисловості.

З метою кращого засвоєння теоретичних основ дисципліни слід використовувати різні наочні посібники, технічні засоби навчання, комп’ютерну техніку.

Лабораторні роботи повинні виконуватися при вивченні відповідної теми, що сприяє кращому засвоєнню теоретичного матеріалу і надає можливість студентам ознайомитися з фізико-хімічними процесами, які лежать в основі одержання та дослідження складу і властивостей продуктів харчування, необхідними приладами, методикою проведення лабораторних досліджень та навчитися самостійно аналізувати системи і виконувати необхідні розрахунки.

Для самостійної підготовки студентів передбачені теоретичні відомості на початку кожної лабораторної роботи та питання для самоперевірки знань.

Лабораторна робота № 1

 

Визначення інтегральної теплоти розчинення солі

Мета роботи – ознайомитися з принципом калориметричних вимірювань, навчитися експериментально визначати теплові ефекти хімічних та фізико-хімічних процесів.

Теоретичні відомості

Теоретична основа термохімії – перший закон термодинаміки. Це закон збереження і перетворення енергії, який стверджує, що теплота Q, яка надана… Для будь-якого елементарного термодинамічного процесу перший закон… (1.1)

ВИЗНАЧЕННЯ сталої КАЛОРИМЕТРА

Порядок виконання роботи

2. Розраховують кількість KNO3, що припадає на 200 г води, для одержання розчину концентрацією 0,2 - 0,3 Μ. 3. Для визначення маси наважки зважують порожню пробірку, а потім пробірку… 4. Збирають калориметричну установку як показано на рис.1.1.

ВИЗНАЧЕННЯ ІНТЕГРАЛЬНОЇ ТЕПЛОТИ РОЗЧИНЕННЯ

НЕВІДОМОЇ СОЛІ

Порядок виконання роботи

2. В пробірку вносять невідому сіль і зважуванням визначають її масу. 3. Збирають калориметричну установку (рис. 1.1) і, відповідно до п. 5, 6, 7…  

Лабораторна робота № 2

ПОБУДОВА ТА АНАЛІЗ ДІАГРАМ СТАНУ ОБМЕЖЕНО РОЗЧИННИХ РІДИН

Мета роботи– ознайомитися з принципами фізико-хімічного аналізу і навчитися будувати за експериментальними даними діаграми стану двохкомпонентних рідких систем з обмеженою розчинністю компонентів.

Теоретичні відомості

Однорідні частини гетерогенної системи називають фазою. Фаза – це сукупність гомогенних частин системи, однакових у всіх точках за складом та… Фазове перетворення (фазовий перехід)– процес переходу речовини з однієї фази… Характеристики систем з фазовими переходами прийнято відображати у вигляді графічної залежності стану системи від…

Завдання на виконання роботи

1. Експериментально визначити температури взаємного розчинення однієї рідини в іншій для двохкомпонентної системи обмежено розчинних рідин з різним співвідношенням компонентів.

2. На підставі експериментальних даних побудувати діаграму стану температура – склад для даних систем.

 

Прилади, лабораторний посуд та реактиви

 

Електроплитка, водяна баня, штатив з набором запаяних пронумерованих пробірок, в яких міститься суміш фенолу і води або гліцерину і ізоамілового спирту з різним співвідношенням компонентів, таблиця, у якій наведено склад сумішей в пробірках, термометр, затискач для пробірок.

Порядок виконання роботи

2. Заповнюють водяну баню на 3/4 водопровідною водою. 3. Пробірку закріплюють в затискач і занурюють у водяну баню, яку ставлять на… 4. Охолоджують суміш та відмічають температуру гетерогенізації суміші, за якої рідина у пробірці знову стане…

Опрацювання результатів

За допомогою правила важеля з діаграми можна визначити не лише число рівноважних фаз та їх склад, але й кількісні співвідношення між масами фаз:… (2.2) Ступені вільності системи (число змінних термодинамічних параметрів в системі) визначаються за правилом фаз Гіббса…

Лабораторна робота № 3

КРІОМЕТРИЧНЕ ВИЗНАЧЕННЯ МОЛЯРНОЇ МАСИ РЕЧОВИНИ

Мета роботи -ознайомитися з кріометричним методом визначення молярної маси розчиненої речовини.

 

Теоретичні відомості

Якщо до складу розчину входить леткий розчинник (вода, спирт, бензол та ін.), в якому розчинена якась нелетка речовина (сахароза, сіль та ін.), то… (3.1) де Ρ – тиск насиченої пари розчинника над розчином; Ро – тиск насиченої пари над чистим розчинником;…

Кріоскопічні сталі деяких розчинників

Зниження тиску насиченої пари над розчином так само, як і зниження температури замерзання розчину залежить лише від кількості часток, молекул,… При розчиненні електроліту дисоціація його молекул призводить до збільшення… Одержані таким чином молярні маси називають "уявними".

Визначення температури замерзання чистого розчинника

Якщо зміну температури води з часом подати в системі координат температура–час, одержимо криву (рис. 3.2). В початковий момент часу вода мала… бо в рівновазі співіснують фази: пара–вода–лід. Температура залишається сталою… На практиці, спостерігаючи меніск у термометрі, при охолодженні рідини будемо бачити, що температура води постійно…

Визначення температури замерзання розчину

Різниця між величинами (температура замерзання розчинника) і (температура замерзання розчину) визначає величину DТ.

Завдання на виконання роботи

1. За допомогою кріоскопа провести дослідження щодо замерзання розчинника при поступовому зниженні температури в часі.

2. Побудувати термографічну криву та визначити температуру замерзання розчинника.

3. Провести аналогічні експерименти з розчином певної концентрації.

4. Визначити зниження температури замерзання розчину в порівнянні з розчинником.

5. Визначити молярну масу розчиненої речовини.

Установки, прилади, лабораторний посуд, реактиви

Кріоскоп (мікрохолодильник), випрямлювач постійного струму, термометр Бекмана, пробірка, мішалка, вода, сіль.

Мікрохолодильник використовують для одержування низьких температур за допомогою термоелектричної батареї. Під час проходження постійного струму крізь контакт різнорідних провідників в залежності від напрямку струму виділяється або поглинається деяка кількість теплоти. В патрон мікрохолодильника вставляють пробірку з широким горлом, закривають її корком, в який вставлено термометр Бекмана та мішалку.

Термометр Бекмана використовують для визначення відносної температури, має ціну поділки 0,01 ºС. Він із великою точністю вимірює малі зміни температури. Лаборант налаштовує термометр для кріометричних вимірювань.

Порядок виконання роботи

2. Пробірку з розчинником, термометром Бекмана та мішалкою встановлюють в патрон мікрохолодильника і при постійному перемішуванні охолоджують… 3. Будують термограму охолодження і визначають температуру замерзання… 4. Виймають з пробірки термометр Бекмана. Отримують робочу сіль і в широкогорлу пробірку вносять речовину, що…

Опрацювання результатів

2. При визначенні істинної молярної маси електролітів кріометричним методом, необхідно використовувати органічні розчинники, в яких розчинена… 3. Порівнюють одержані значення молярної маси з довідковими значеннями, що… 4. Якщо розчинена речовина неелектроліт, визначають похибку вимірювань і на цьому роботу закінчують.

Питання для самоперевірки

2. Властивості якого компоненту розчину (розчиненої речовини чи розчинника) визначають кріоскопічну сталу? 3. Поясніть взаємозв’язок між зниженням тиску насиченої пари розчинника над… 4. Поясніть зміст поняття “уявна” молярна маса розчиненої речовини.

Лабораторна робота №4

ЕЛЕКТРОПРОВІДНІСТЬ РОЗЧИНІВ ЕЛЕКТРОЛІТІВ

Мета роботи -ознайомитися з класичним методом визначення електропровідності розчинів слабких та сильних електролітів та навчитися розраховувати питому та еквіваленту електропровідності розчинів електролітів, ступінь та константу дисоціації розчинів слабких електролітів та коефіцієнт електропровідності сильних електролітів.

Теоретичні відомості

Згідно з теорією Арреніуса, молекули електролітів у водних розчинах дисоціюють на іони, які і переносять електричний струм. Одні електроліти… Властивість систем проводити електричний струм визначається опором або… (4.1)

Електрична провідність розчинів слабких електролітів

(4.7) При нескінченному розведені величина ступеню дисоціації прямує до одиниці a=1,… (4.8)

Електрична провідність розчинів сильних електролітів

(4.11) В цьому рівнянні коефіцієнт а залежить від природи розчинника і температури. В… (4.12)

Методика виміру електричної провідності

на катоді 2Н++ 2е→2Н→Н2 на аноді 4ОН–– 4е→О2+2Н2О Рис. 4.3. Схема для вимірювання… Повзучий контакт К дозволяє, змінюючи співвідношення опорів R1 і R2, досягти відсутності струму в ланцюгу ОК, що…

Завдання на виконання роботи

1. Визначити електричну сталу посудини (електролітична комірка).

2. Встановити залежність питомої електропровідності від концентрації слабких та сильних електролітів.

3. Встановити залежність еквівалентної електропровідності від концентрації слабких та сильних електролітів.

4. Визначити ступінь дисоціації та константу дисоціації залежно від концентрації слабких електролітів.

5. Визначити коефіцієнт електропровідності сильних електролітів.

Установки, прилади, лабораторний посуд, реактиви

Реохордний міст Р-38, посудина для вимірів, електричні провідники І роду, 0,02 н розчин КСl, розчини електролітів, піпетки на 20 або 25 мл.

Лабораторна робота № 4.1

ВИЗНАЧЕННЯ ЕЛЕКТРОПРОВІДНОСТІ РОЗЧИНІВ СЛАБКИХ ЕЛЕКТРОЛІТІВ

Порядок виконання роботи

(4.13) Значення cKCl беруть з табл.1 при відповідній температурі. Таблиця 1 См/ см 0,002243 0,002397 0,002501 0,002606 0,002765 …

Опрацювання результатів

1. Розраховують питому електропровідність розчинів слабких електролітів (4.14) 2. За формулами (4.4), (4.8), (4.9), (4.10) розраховують lj , l¥ , a і КД для досліджуваних концентрацій. Для…

Лабораторна робота № 4.2

ВИЗНАЧЕННЯ ЕЛЕКТРОПРОВІДНОСТІ РОЗЧИНІВ СИЛЬНИХ ЕЛЕКТРОЛІТІВ

Порядок виконання роботи

1. Визначення сталої посудини проводять відповідно до п.1 роботи № 4.1.

2. Вимірюють опори розчинів електроліту різної концентрації відповідно до п.2 роботи № 4.1.

Опрацювання результатів

1. За формулами (4.14) та (4.4) обчислюють питому та еквівалентну електропровідність. 2. Одержані дані заносять до табл. 3. Таблиця 3 № п/п С Rx fλ

Оцінка похибки вимірювань

, (4.15) де DR – абсолютна похибка при вимірах плеча моста. Відношення тим більше, чим… Прийнявши DR @ 2мм і R1 = R2 = 250мм , отримаємо:

Аналіз одержаних результатів, висновки

На основі аналізу результатів дослідів та керуючись довідниковими даними, студенти роблять висновок про приналежність досліджуваного електроліту до того чи іншого класу.

Питання для самоперевірки

3. Чим відрізняються сильні електроліти від слабких? 4. Що називають питомою електричною провідністю розчину? Як змінюється її… 5. Як експериментально вимірюють питому електричну провідність? Одиниця питомої електричної провідності.

Лабораторна робота № 5

ЕЛЕКТРОРУШІЙНІ СИЛИ

Мета роботи -навчитисявимірювати електрорушійні (ЕРС) сили гальванічних елементів, складених з електродів першого та другого роду та на основі отриманих експериментальних даних обчислювати електродні потенціали досліджуваних електродів.

Теоретичні відомості

На межі поділу любих двох фаз тверда–тверда, (наприклад Zn/Сu, Cd/Ag), тверда–рідка, (наприклад Zn/розчин ZnSO4, Cu/розчин CuSO4), рідка–рідка… Розглянемо систему, яку в електрохімії називають "метал в розчині своїх… В розглянутому випадку іони міді в металі містяться у вузлах металевої ґратки, а в водному розчині вони гідратовані.…

Завдання на виконання роботи

1. Виміряти ЕРС гальванічних елементів, складених із електродів першого та другого роду.

2. Використовуючи одержані результати, розрахувати окремі електродні потенціали.

Прилади, лабораторний посуд та реактиви

 

Мультиметр, електроди першого роду, стандартний каломельний електрод, насичений розчин КСl, електричні провідники.

Порядок виконання роботи

2. Записують електрохімічну схему досліджуваного гальванічного елемента та рівняння окисно-відновної реакції, що проходить під час роботи даного… 3. Складають гальванічні ланцюги, використовуючи один із досліджуваних… 4. Записують електрохімічну схему досліджуваних гальванічних елементів та рівняння окисно-відновних реакцій, що…

Питання для самоперевірки

1. Причини виникнення ЕРС у гальванічних елементах.

2. Від яких факторів залежить значення електродного потенціалу? Що таке нормальний електродний потенціал?

3. Що таке ряд напруг?

4. Які рівняння передають взаємозв’язок ЕРС гальванічного елемента з максимальною роботою та ізобарним потенціалом?

5. Як класифікують електроди? Дайте визначення електроду першого роду, електроду другого роду та окисно-відновного електроду.

6. Які електроди використовують в якості електродів порівняння?

7. Наведіть реакції на електродах залежно від потенціалу електрода, що працює в парі.

8. Як вимірюють експериментально значення електродних потенціалів?

9. Навести рівняння Нернста-Тюріна для розрахунку електродних потенціалів та ЕРС гальванічних елементів.

 

Лабораторна робота №6

ХІМІЧНА КІНЕТИКА

Мета роботи – ознайомитися з методами вивчення кінетики гомогенних та гетерогенних реакцій, навчитися експериментальним шляхом визначати константу швидкості реакції.

Теоретичні відомості

Прості речовини та хімічні сполуки, що вступають до реакції, називаються вихідними речовинами. Кінцеві речовини, які утворюються в реакції і не… Розрізняють два типи реакцій: гомогенні та гетерогенні. Гомогенними називають… Швидкістю хімічної реакції називають зміну концентрації будь-якої з речовин, що беруть участь у реакції за одиницю…

Лабораторна робота № 6.1

ВИЗНАЧЕННЯ КОНСТАНТИ ШВИДКОСТІ РЕАКЦІЇ ГІДРОЛІЗУ САХАРОЗИ

Завдання на виконання роботи

 

1. Дослідити кінетику реакції гідролізу сахарози (зробити 6 замірів кута обертання через такі проміжки часу 5, 10, 15, 20, 30 та 50 хв від початку досліду).

2. Визначити середнє значення константи швидкості реакції гідролізу сахарози.

3. Визначити константу швидкості гідролізу сахарози графічним методом.

 

Прилади, лабораторний посуд та реактиви

 

Поляриметр універсальний, електроплитка, поляриметрична трубка, технічні ваги, склянка об’ємом 50 мл, скляна паличка, мірний циліндр, термометр, 2н розчин соляної кислоти, годинникове скло.

 

Порядок виконання роботи

2. До 20 мл розчину сахарози додати 20 мл 2 н розчину соляної кислоти. Попередньо ополіскуючи поляриметричну трубку приготовленим розчином сахарози… 3. Зробити 6 вимірів кута обертання (ατ) через такі проміжки часу… 4. Вилити суміш з поляриметричної трубки у склянку з залишком реакційної суміші, покрити годинниковим склом і нагріти…

Аналіз одержаних результатів, висновки

Сахароза і продукти її гідролізу оптично активні, тобто здатні обертати площину поляризації поляризованого світла: сахароза має праве обертання , глюкоза також праве , фруктоза має ліве обертання . Кут обертання еквімолекулярної суміші дорівнює алгебраїчній сумі кутів обертання глюкози і фруктози . Тому в ході реакції відбувається зменшення кута обертання площини поляризації світла реакційною сумішшю. Реакція проходить в присутності каталізатора – розчину соляної кислоти. Концентрацію розчину можна розрахувати за рівнянням:

(6.16)

Дане рівняння пов’язує концентрацію (г/100 мл) оптично активної речовини в розчині, обертання площини поляризації поляризованого світла (питоме обертання ) і довжину l (дм) поляриметричної трубки (товщина шару розчину).

Оскільки концентрація сахарози прямо пропорційна куту обертання площини поляризації світла, тоді вираз для константи швидкості реакції матиме вигляд:

(6.17)

де – кут обертання на момент початку реакції; α_τ – кут обертання на момент часу ; – кут обертання, що відповідає закінченню реакції.

 

Таблиця 6.1

Час від початку досліду, хв.

ατ

 

Знайдене значення константи швидкості реакції К порівнюють з середнім значенням константи швидкості гідролізу сахарози, одержаним аналітично.

Загальна похибка експерименту складає:

,

де – похибка вимірювання часу; – похибка вимірювання кута обертання.

Виміри кутів обертання фіксуються за допомогою секундоміру з точністю до 1 с, що дає похибку:

.

Похибка вимірювання кута обертання за допомогою поляриметра складає . Отже, загальна похибка буде дорівнювати:

.

Виходячи з вище сказаного студент робить висновок, що відносна похибка визначення константи швидкості реакції дорівнює 3,1 %.

Лабораторна робота №6.2

ВИЗНАЧЕННЯ КОНСТАНТИ ШВИДКОСТІ РОЗЧИНЕННЯ БЕНЗОЙНОЇ КИСЛОТИ У ВОДІ

Завдання на виконання роботи

1. Дослідити кінетику розчинення бензойної кислоти у воді шляхом вимірювання зміни концентрації розчину у часі (через 5, 10, 15, 20, 30, 40, 60 хв).

2. Розрахувати константу швидкості реакції аналітичним методом та визначити середнє значення константи швидкості процесу.

3. Побудувати графік в координатах .

4. Розрахувати константу швидкості реакції графічним методом, як тангенс кута нахилу прямої.

5. Проаналізувати одержані результати.

 

Прилади, лабораторний посуд та реактиви

 

Магнітна мішалка, склянка об’ємом 500 мл, дві конічні колби, бюретка, піпетка на 10 мл, зразок з бензойної кислоти, насичений розчин бензойної кислоти, 0,01 н розчин , фенолфталеїн.

 

Порядок виконання роботи

2. Відрегулювати швидкість перемішування води у склянці (глибина повітряної воронки повинна не перевершувати 5–7 мм). 3. Опустити циліндр бензойної кислоти (закріплений на магнітній мішалці) у… Таблиця 6.2 Час відбирання проби від початку досліду, хв.

Опрацювання результатів

, (6.18) де – час відбирання проби від початку досліду, с; а – об’єм 0,01 н розчину ,… За даними табл. 6.2 будують графік у координатах та визначають константу швидкості розчинення бензойної кислоти…

Питання для самоперевірки

2. Сформулюйте закон дії мас. 3. Що таке кінетичне рівняння реакції в загальному вигляді? 4. У чому полягає фізичний зміст константи швидкості реакції?

Лабораторна робота № 7

ВИЗНАЧЕННЯ ПОВЕРХНЕВОГО НАТЯГУ РОЗЧИНІВ ТА РОЗРАХУНОК АДСОРБЦІЇ НА МЕЖІ ПОДІЛУ РОЗЧИН – ПОВІТРЯ

Мета роботи –ознайомитись з експериментальними методами визначення поверхневого натягу та навчитися розраховувати адсорбцію поверхнево-активних речовин (ПАР) на межі поділу розчин – повітря та параметри молекул ПАР.

Теоретичні відомості

Поверхневий натяг (s) – це робота, яку необхідно витратити для утворення 1м2 нової поверхні розділу фаз, або еквівалентна їй вільна енергія, що… Поверхня розділу фаз характеризується надлишком питомої вільної поверхневої… Чисті індивідуальні рідини мають певні значення s. Серед рідин найбільший поверхневий натяг має вода – 72,75 мДж/м2…

Характеристики ПАР

  Опрацювання результатів  

Поверхневий натяг розчинів оцтової кислоти

. (7.9) Кожній концентрації С на кривій ізотерми поверхневого натягу (рис. 7.4)… (7.14)

АДСОРБЦІЯ НА МЕЖІ ПОДІЛУ ТВЕРДЕ ТІЛО – РІДИНА.

ОБЧИСЛЕННЯ ПИТОМОЇ ПОВЕРХНІ АДСОРБЕНТУ

Мета роботи –навчитися експериментально визначати адсорбцію ПАР на активному вугіллі та розраховувати питому поверхню адсорбенту.

 

Теоретичні відомості

Залежно від агрегатного стану адсорбенту та адсорбтиву розрізняють три типи адсорбції: адсорбцію газу на поверхні твердого тіла, розчиненої речовини… Графічна залежність кількості адсорбованої речовини від рівноважного тиску… Накопичення молекул на твердому адсорбенті може бути чисто фізичним процесом (фізична адсорбція) або супроводжуватись…

Завдання на виконання роботи

1. Провести адсорбцію на межі поділу фаз активне вугілля – розчин органічних кислот.

2. Розрахувати адсорбцію Г в молях на 1 г адсорбенту для п’яти досліджуваних концентрацій.

3. Побудувати експериментальну ізотерму адсорбції в координатах Г=f(С_о).

4. Побудувати пряму в координатах для знаходження граничної адсорбції графічним розв’язанням рівняння Ленгмюра.

5. Обчислити питому адсорбційно-активну площу поверхні адсорбенту S_пит [м²/г].

 

Прилади, лабораторний посуд та реактиви

 

Терези технічні, хімічні склянки, органічні кислоти, активне вугілля, піпетки, 0,1 Н розчин NaOH, фенолфталеїн, лійки, фільтрувальний папір.

 

Порядок виконання роботи

Беруть п¢ять сухих колб. У першу наливають 50 мл вихідного розчину кислоти, в інші по 50 мл дистильованої води. Після цього в другу колбу… 2. В окремій колбі титруванням лугом визначають нормальність… 3. На технічних терезах зважують п¢ять рівних частин активного вугілля по 1…2 г і вносять у п’ять колб, що…

Опрацювання результатів

 

1. Результати титрування вихідного розчину кислоти розраховують за рівнянням

, (8.4)

де V_k – об’єм кислоти, взятої для титрування (10 мл); С_к – концентрація кислоти; V_л – об’єм лугу, використаного на титрування (середнє з трьох вимірювань); С_л – концентрація лугу (0,1 н).

2. Концентрації робочих розчинів кислоти визначають за даними п’яти розведень.

3. Величину адсорбції Г розраховують за рівнянням

, (8.5)

де С₀ і С – початкова та рівноважна концентрації кислоти; V – об’єм розчину, мл; m – наважка адсорбенту, г. Одержані дані заносять до таблиці 8.1.

Таблиця 8.1

Результати розрахунку адсорбції на межі поділу тверде тіло – рідина

5. Будують пряму в координатах (див. лабораторну роботу №7, рис. 7.3). Граничну адсорбцію Г¥. знаходять як котангенс кута нахилу отриманої… 6. Обчислюють питому адсорбційно-активну площу поверхні адсорбенту S [м2/г]… , (8.6)

МЕТОДИ ОДЕРЖАННЯ КОЛОЇДНИХ СИСТЕМ

Мета роботи –навчитися отримувати основні колоїдні системи різними методами.

Теоретичні відомості

Колоїдними розчинами, або ліозолями, називають дисперсні системи, що складаються з дисперсної фази з частинками розміром 10-7 – 10-9м і рідкого… Будь-яку речовину за конкретних умов можна перевести в колоїднодисперсний… Основні умови одержання колоїдних розчинів такі:

Будова колоїдної частинки

У центрі заходиться агрегат, що складається з великого числа m молекул AgI, які утворюються за реакцією: AgNO3 + KI = AgI↓ + KNO3. Якщо реагуючі компоненти взяти в еквівалентних кількостях, то колоїдний розчин не утвориться, тому що виростуть великі…

Завдання на виконання роботи

1. Одержати колоїдні розчини за допомогою стандартних методик Бредига, Крекке, Грема. Всі одержані гідрозолі перевірити на наявність світлорозсіювання (ефект Тіндаля).

2. Приготувати емульсії різних типів.

3. Приготувати рідкі піни.

Порядок виконання роботи № 9.1

Одержання гідрозолю срібла методом Бредига

Для одержання гідрозолю металевого срібла в пристрої Бредига через заглиблені у воду срібні електроди пропускають електричний струм.

Процес росту частинок срібла припиняється в області колоїдної дисперсності, якщо в систему ввести стабілізатор у вигляді 1 %-го розчину желатину або розчину електроліту, наприклад лугу. Частинки утвореного золю заряджені негативно.

 

Порядок виконання роботи № 9.2

 

Одержання золю методом заміни розчинника

Сірка розчинна у спирті і не розчинна у воді; якщо спиртовий розчин сірки влити у воду, виникає гідрозоль сірки. Стабілізатором одержаного золю є оксиди сірки, присутні в ній, як домішки. Аналогічно розчиняючи водою 2 %-й розчин парафіну або каніфолі, можна одержати відповідні гідрозолі.

Для приготування колоїдного розчину в пробірку з водою доливають з крапельниці спиртовий розчин сірки або каніфолі до виникнення опалесценції.

 

Порядок виконання роботи № 9.3

 

Одержання гідрозолю гідроксиду заліза гідролізом хлорного заліза за Крекке

Утворення гідрозолю гідроксиду заліза відбувається в результаті гідролізу FeCl3. Метод гідролізу часто застосовують для отримання золів гідроксидів… FeCl3 + 2H2O= Fe(OH)2Cl + 2HCl. З підвищення температури ступінь гідролізу збільшиться і утворюються частинки малорозчинного компоненту Fe(OH)3:

Порядок виконання роботи № 9.4

Одержання золю гідроксиду заліза Гремом методом пептизації

Для одержання золю до 1 н розчину FeCl₃ поступово додають (чекаючи переходу в золь утворюваного осаду) при перемішуванні по краплях 2 н розчин (NH₄)₂CO₃ до одержання темно-червоного прозорого золю гідроксиду заліза:

.

 

Порядок виконання роботи № 9.5

 

Перевірка на ефект Тіндаля

Всі одержані золі слід перевірити на наявність світлорозсіювання. Для цього пробірку з колоїдним розчином встановлюють на оптичну лаву і збоку освітлюють пучком світла або направляють на розчин лазерний промінь. Якщо шлях променя видно – у дисперсній системі наявні колоїдні частинки, що розсіюють світло.

Якщо пучок світла пропускають крізь істинний розчин, світлорозсіювання майже відсутнє, шлях променя непомітний, і систему можна вважати гомогенною, оптично порожньою.

Порядок виконання роботи № 9.6

Одержання емульсії типу М/В

У пробірку наливають рівні об’єми води і бензолу, перемішують за допомогою скляної палички, яка вільно переміщується вздовж пробірки. Одержана емульсія швидко розшаровується. Потім у ту саму пробірку додають кілька краплин 2 %-го розчину мила або желатину. Після перемішування утворюється стійка емульсія.

Для визначення типу емульсії в пробірку з нею вносять кілька краплин бензольного розчину барвника і перемішують.

 

Порядок виконання роботи № 9.7

Одержання емульсії типу В/М

У пробірку наливають 6 мл 1 %-го розчину каучуку в бензолі, 2 мл води і перемішують. Додають дві краплі розчину барвника. Тип утвореної емульсії визначається під мікроскопом або методом розтікання краплини по парафіновій поверхні.

 

Порядок виконання роботи № 9.8

Одержання емульсій, стабілізованих порошками

У пробірку з бензолом або з гасом насипають золу і додають 2 мл води, перемішуючи вміст скляною паличкою. За методом зафарбовування визначають вид одержаної емульсії.

Для одержання емульсії типу м/в у пробірку з водою вносять порошок глини або крейди, потім додають масло і перемішують.

 

Порядок виконання роботи № 9.9

Емульсії соняшникової олії у воді

До 5 мл Н₂О додають дві краплі масла і п’ять крапель 0,1 н розчину NaOH. Утворюється стійка емульсія масла у воді, стабілізована утвореним натрієвим милом.

Вид одержаної емульсії можна визначити одним з описаних способів.

 

Порядок виконання роботи № 9.10

Властивості пін

У воду додати кілька крапель 2 %-го розчину мила або желатину. При струшуванні утворюється стійка піна, час життя якої зростає зі збільшенням концентрації піноутворювача. Для зруйнування піни, в циліндр вносять одну-дві краплі 2 %-го розчину ізоамілового спирту або сірчистого ефіру.

Вплив концентрації та природи піноутворювача на стійкість піни можна спостерігати, якщо в циліндр місткістю 100 мл з притертою пробкою налити 50 мл дистильованої води і дві краплі ізоамілового спирту. Після стандартного струшування (5 – 10 разів) за допомогою секундоміра визначають час життя піни. Дослід повторюють, збільшуючи загальну кількість спирту до 30 краплин.

Дослід повторюють в аналогічній послідовності з розчинами желатину, сапоніну або мила.

 

Опрацювання результатів

 

На основі аналізу результатів дослідів та перевірки наявності світлорозсіювання слід зробити висновок про можливість отримання колоїдних розчинів та емульсій різними методами.

 

Питання для самоперевірки

 

1. Які розчини називають колоїдними?

2. Які існують методи одержання колоїдних розчинів?

3. Які існують методи одержання емульсій?

4. Сформулюйте основні умови одержання колоїдних розчинів.

5. Поясність будову міцели гідрозолю.

6. Запишіть формулу колоїдної міцели AgJ з позитивно зарядженою частинкою та вкажіть її структурні одиниці.

7. Запишіть формулу колоїдної міцели AgJ з від’ємно зарядженою частинкою та вкажіть її структурні одиниці.

8. Сформулюйте правило Панета-Фаянса.

 

Лабораторна робота № 10

ЕЛЕКТРОФОРЕТИЧНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ЕЛЕКТРОКІНЕТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ

 

Мета роботи –навчитися визначати електрокінетичний ζ–потенциал методом електрофорезу.

Теоретичні відомості

На властивості колоїдних розчинів суттєво впливають потенціали, які класифікуються на міжфазний φ-потенціал та електрокінетичний… Електрокінетичний потенціал залежить також і від природи дисперсійного… Величина, а інколи і знаки φ–потенціалу можуть змінюватися під впливом зовнішньої дії (введення в систему…

Завдання на виконання роботи

1. Визначити швидкість переміщення межі поділу золь гідроксиду заліза – бокова рідина.

2. Розрахувати електрокінетичний потенціал (z-потенціал).

3. Визначити заряд колоїдної частинки міцели золю гідроксиду заліза.

Прилади, лабораторний посуд, реактиви

 

Прилад Бертона, джерело постійного струму, вольтметр, секундомір, U-подібна лінійка, діалізований золь гідроксиду заліза, бокова рідина.

 

Порядок виконання роботи

1. Заповнити прилад Бертона (див. рис. 10.1): a) в U-подібну трубку залити бокову рідину приблизно на половину об’єму… b) відкривши кран, прилад нахилити таким чином, щоб бокова рідина повністю заповнила вузьку трубку, і закрити кран; …

Опрацювання результатів

Електрокінетичний, або ζ-потенціал розраховують за рівнянням (10.1), використовуючи рівняння (10.2) і (10.3) для визначення електрофоретичної… У загальну похибку проведення експерименту входить: .

ВИЗНАЧЕННЯ КОАГУЛЮЮЧОЇ ДІЇ ЗОЛЮ ГІДРОКСИДУ ЗАЛІЗА ТА ПЕРЕВІРКА ПРАВИЛА ШУЛЬЦЕ-ГАРДІ

 

Мета роботи –визначити залежність порогу коагуляції золю гідроксиду заліза від заряду іона-коагулятора та перевірити правило Шульце-Гарді.

 

Теоретичні відомості

Під стійкістю дисперсних систем розуміють сталість у часі її стану та основних властивостей: дисперсності, рівномірного розподілення частинок… Седиментаційна стійкість – це здатність системи зберігати рівномірне… Агрегативна стійкість – це здатність системи зберігати свою ступінь дисперсності, тобто не змінювати розміри частинок…

Завдання на виконання роботи

1. Провести коагуляцію золю гідроксиду заліза електролітами: 3 М KCl, 0,05 M K₂SO₄ , 0,001 M K₃[Fe(CN)₆].

2. Розрахувати для них пороги коагуляції.

3. Розрахувати коагулюючу здатність для даних електролітів.

4. Порівняння коагулюючої дії різних електролітів.

 

Прилади, лабораторний посуд та реактиви

Три штативи – кожний з 18 пробірками, колби для великих розведень (розведення більші, ніж 1:10), бюретка місткістю 25 мл, градуйовані піпетки місткістю 10 і 2 мл, золь гідроксиду заліза, електроліти: 3 M KСl, 0,05 M K₂SO₄, 0,001 M K₃[Fe(CN)₆].

 

Порядок виконання роботи

 

1. Приготувати розчини різних розведень електролітів відповідно до табл.11.1.

Таблиця 11.1

Результати дослідження коагуляції золю гідроксиду заліза

2. Від кожного розведення відібрати по 2 мл у чисті пробірки і долити у них по 4 мл золю гідроксиду заліза. 3. Через 20 хв позначити пробірки, в яких сталася коагуляція золю (тобто… 4. Провести аналогічні дії для другої серії розведень. Розведення готують таким чином, щоб концентрації розчинів…

Опрацювання результатів

Одержані розрахункові дані заносяться до табл. 11.2

Таблиця 11.2

Результати визначення порогу коагуляції

Та коагулюючої дії іонів різної валентності

Дані	Іони-коагулятори
Cl–	SO42–	[Fe(CN)6]3–
Валентність іонів Поріг коагуляції Коагулююча дія іонів

Отже, чим більша валентність іона-коагулятора, то більше число об’ємів золю можна скоагулювати одним його молем. Для того, щоб визначити у скільки разів збільшується коагулююча дія зі збільшенням валентності іона-коагулятора, слід коагулюючу дію двозарядного іона розділити на коагулюючу дію однозарядного, а коагулюючу дію тризарядного – на коагулюючу дію однозарядного, тобто:

; (11.3)

 

Оцінка похибки вимірювань

  . При розведенні електролітів використовують градуйовану піпетку місткістю 10 мл. Похибка

ВИЗНАЧЕННЯ КІНЕТИКИ І СТУПЕНЯ НАБУХАННЯ

ЖЕЛАТИНИ

Мета роботи – навчитися визначати швидкість та ступінь набухання полярних та неполярних високомолекулярних сполук в різних розчинниках.

Теоретичні відомості

Високомолекулярні сполуки (ВМС) отримали свою назву завдяки великій величині їхньої молекулярної маси, яка відрізняє їх від низькомолекулярних… Всі макромолекули ВМС незалежно від будови мономерної ланки мають ланцюгову… Розчини ВМС мають властивості як істинних, так і колоїдних розчинів, а також проявляють специфічні властивості, що…

ВАГОВЕ ВИЗНАЧЕННЯ КІНЕТИКИ НАБУХАННЯ ЖЕЛАТИНУ

У СПИРТОВО-ВОДНИХ СУМІШАХ

Мета роботи – визначення швидкості, ступеня і граничного ступеня набухання високополімерів та їх залежності від концентрації спиртово-водних сумішей.

Завдання на виконання роботи

Встановити залежність швидкості, ступеня та граничного ступеня набухання ВМС від концентрації спиртово-водної суміші. Для цього потрібно:

1. Приготувати розчини заданої концентрації;

2. Визначити прирощення маси високополімеру за певний відрізок часу;

3. Розрахувати ступінь набухання;

4. Побудувати графічні залежності ступеня набухання від часу;

5. Графічно розрахувати швидкість набухання;

6. Побудувати графічну залежність ступеня набухання від швидкості і знайти граничний ступінь набухання.

7. Встановити залежність граничного набухання полімеру від концентрації спиртово-водної суміші.

 

Прилади, лабораторний посуд, реактиви

 

Терези, бюкси, секундомір, фільтрувальний папір, желатин, спиртово-водні суміші різних концентрацій.

 

Порядок виконання роботи

 

1. Близькі за розмірами і масою платівки желатину, заздалегідь відмиті від домішок і низькомолекулярних фракцій, зважують на торсійних терезах і записують їх початкову масу m_0.

2. Зважені платівки желатину занурюють в бюкси з розчинами спирту концентрацією від 5 до 50 %. Включають секундомір і через кожні 0,5 – 2 хв його зупиняють, виймають платівки желатину і швидко висушують їх між аркушами фільтрувального паперу.

3. Зважують платівки на торсійних терезах. Масу платівок за відповідний проміжок часу позначають m_t.

4. Знову занурюють платівки желатину в розчин на певний проміжок часу. Дослід продовжують, доки збільшення маси стане незначним або маса набуде сталого значення.

 

Опрацювання результатів

 

1. Дані експерименту заносять у табл. 12.1.

Таблиця 12.1

Результати дослідження кінетики набухання желатину

Ваговим методом

  2. За даними табл. 12.1 будують криву кінетики набухання желатину в розчинах… 3. На криволійній частині кривої вибирають кілька точок, проводять дотичні та обчислюють швидкості набухання U для…

ВПЛИВ рН НА СТУПІНЬ НАБУХАННЯ ЖЕЛАТИНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ІЗОЕЛЕКТРИЧНОЇ ТОЧКИ МЕТОДОМ НАБУХАННЯ

 

Мета роботи – визначення впливу рН середовища на швидкість і граничний ступінь набухання желатини, встановлення ізоелектричної точки желатину.

 

Завдання на виконання роботи

 

Встановити залежність швидкості, ступеня та граничного набухання ВМС від рН середовища і визначити ізоелектричну точку желатину. Для цього потрібно:

1. Приготувати розчини із заданим значенням рН.

2. Визначити прирощення маси високополімеру за певний відрізок часу.

3. Розрахувати ступінь набухання.

4. Побудувати графічну залежність ступеня набухання від часу і розрахувати швидкість набухання.

5. Побудувати графічну залежність ступеня набухання від швидкості і знайти граничний ступінь набухання.

6. Побудувати графічну залежність граничного ступеня набухання від рН розчину і визначити ізоелектричну точку желатину.

 

Прилади, лабораторний посуд та реактиви

Торсійні терези, технічні терези, бюкси, секундомір, фільтрувальний папір, желатин, розчини соляної кислоти різної нормальності (рН), буферні суміші.

 

Порядок виконання роботи

Варіант 1

1. Близькі за розмірами і масою платівки желатину, заздалегідь відмиті від домішок і низькомолекулярних фракцій, зважують на торсійних терезах і записують їх початкову масу m_0.

2. Кожну зважену платівку желатину опускають в бюкс, який на 2/3 заповнений розчином з певним значенням рН. Включають секундомір і через кожні 0,5 – 2 хв. його зупиняють, виймають платівку желатину і швидко висушують її між аркушами фільтрувального паперу.

3. Зважують платівки на торсійних терезах. Масу платівок за відповідний проміжок часу позначають m_t.

4. Знову занурюють платівки желатину в розчин на певний проміжок часу. Дослід продовжують, доки збільшення маси стане незначним або маса набуде сталого значення.

 

Опрацювання результатів

 

1. Експериментальні дані заносять до табл. 12.3.

Таблиця 12.3

Результати дослідження кінетики набухання желатину

В розчинах з різним значенням рН ваговим методом

2. За даними табл. 12.3 будують криві кінетики набухання желатину в розчинах з різними значеннями рН. 3. На криволійній частині кривої вибирають кілька точок, проводять дотичні та… 4. Граничний ступінь набухання визначають при нульовій швидкості набухання. Будують графік в координатах ступінь…

Залежність граничного набухання желатину від рН розчину

    Рис. 12.2. Визначення ізоелектричної точки желатину  

Порядок виконання роботи

 

1. Шість близьких за масою платівок желатину зважують на торсійних терезах і записують їх початкову масу m₀.

2. Кожну зважену платівку желатину опускають в бюкс, заповнений на 2/3 розчином з певним значенням рН. Платівку залишають для подальшого набухання на 40 хвилин.

3. Після набухання платівки виймають, висушують між листами фільтрувального паперу і знову зважують. Записують масу платівки желатину після набухання m.

 

Опрацювання результатів

 

1. Експериментальні дані заносять в таблицю 12.5.

Таблиця 12.5

Залежність граничного ступеня набухання желатину від рН розчину

  Питання для самоперевірки  

Лабораторна робота № 13

ВИЗНАЧЕНЯ ЗВ`ЯЗАНОЇ ВОДИ ІНДИКАТОРНИМ РЕФРАКТОМЕТРИЧНИМ МЕТОДОМ

Мета роботи –ознайомлення з методикою визначення кількості води, що зв`язується гідрофільними ВМС.

 

Теоретичні відомості

Зв`язаною вважається вода, розташована на межі поділу фаз і приєднана до макромолекул ВМС за механізмом водневого зв’язку. Гідрофільними називають… Властивості ВМС значною мірою залежать від вмісту зв’язаної та вільної води,… Зв’язана вода має наступні відмінні властивості. Вона замерзає при більш низьких температурах, які можуть досягати…

Порядок виконання роботи

 

1. Розчин сахарози масою 20 г заданої концентрації готують у хімічній склянці, користуючись технічними терезами.

2. Концентрацію приготовленого розчину уточнюють за рефрактометром і позначають як С₀.

3. Для приготування наважки крохмалю зважують порожній бюкс з паличкою і кришкою, потім насипають у нього 3 – 4г крохмалю і знову зважують бюкс.

4. При перемішуванні в бюкс з крохмалем вливають 5 – 8 мл розчину сахарози. Бюкс зважують і ставлять у відстійник.

5. Після освітлення верхньої частини суспензії відбирають піпеткою кілька краплин розчину для рефрактометричного визначення рівноважної концентрації С_р.

 

Опрацювання результатів

 

1. Загальну кількість води, зв`язану крохмалем, визначають за формулою (13.1).

2. Гідрофільність крохмалю визначають за формулою (13.3).

3. Порівнюють одержану величину гідрофільності з довідниковою.

 

Оцінка похибки вимірювань

вимірювання концентрації розчину цукрози рефрактометром ± 0,2 %×2 = 0,4 %; вагових вимірів технічними терезами

Література

 

1. Манк В.В, Мірошников О.М., Подобій О.В., Стеценко Н.О Колоїна хімія: Практикум. –К.:НУХТ, 2008 – 170 с.

2. Воловик Л.С., Ковалевська Є.І., Манк В.В, Мірошников О.М., Федоренко Г.А. Фізична хімія: Підручник – К.: фірма «Інкос» 2007. -191 с.

3. Чумак В.Л., Іванов С.В. Фізична хімія: Підручник – К.: Книжкове вид-во НАУ, 2007. – 648 с.

4. Воловик Л.С., Ковалевська Є.І., Манк В.В. та ін. Колоїдна хімія: Підручник. – К.: НУХТ, 2011. – 247 с.

ЗМІСТ

 

Вступ…………………………………………………………….............................1

Лабораторна робота № 1. ВИЗНАЧЕННЯ ІНТЕГРАЛЬНОЇ ТЕПЛОТИ РОЗЧИНЕННЯ СОЛІ..............................................................................................2

Лабораторна робота № 2. АНАЛІЗ ДІАГРАМ СТАНУ ОБМеЖЕНО РОЗЧИННИХ РІДИН………………………………………… ………………….8

Лабораторна робота № 3. КРІОМЕТРИЧНЕ ВИЗНАЧЕННЯ МОЛЯРНОЇ

МАСИ РЕЧОВИНИ……………………... ...........................................................13

Лабораторна робота № 4. ЕЛЕКТРОПРОВІДНІСТЬ РОЗЧИНІВ ЕЛЕКТРОЛІТІВ……………………………………………………………….......21

Лабораторна робота №5. ЕЛЕКТРОРУШІЙНІ СИЛИ………………………....29

Лабораторна робота №6. ХІМІЧНА КІНЕТИКА…………………………….....36

Лабораторна робота №7. ВИЗНАЧЕННЯ ПОВЕРХЕВОГО НАТЯГУ

РОЗЧИНІВ ТА РОЗРАХУНОК АДСОРБЦІЇ НА МЕЖІ ПОДІЛУ РОЗЧИН-ПОВІТРЯ………………………………………………………………………......47

Лабораторна робота №8. АДСОРБЦІЯ НА МЕЖІ ПОДІЛУ ТВЕРДЕ ТІЛО-РІДИНА. ОБЧИСЛЕННЯ ПИТОМОЇ ПОВЕРХНІ АДСОРБЕНТУ……………55

Лабораторна робота №9. МЕТОДИ ОДЕРЖАННЯ КОЛОЇДНИХ СИСТЕМ……………………………………………………………………….......60

Лабораторна робота №10. ЕЛЕКТРОФОРЕТИЧНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ЕЛЕКТРОКІНЕТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ…………………………………… 66

Лабораторна робота №11. ВИЗНАЧЕННЯ КОАГУЛЮЮЧОЇ ДІЇ ЗОЛЮ ГІДРОКСИДУ ЗАЛІЗА ТА ПЕРЕВІРКА ПРАВИЛА ШУЛЬЦЕ-ГАРДІ……....70

Лабораторна робота №12. ВИЗНАЧЕННЯ КІНЕТИКИ І СТУПЕНЯ НАБУХАННЯ ЖЕЛАТИНИ………………………………………………………74

Лабораторна робота №13. ВИЗНАЧЕННЯ ЗВ’ЯЗАНОЇ ВОДИ

ІНДИКАТОРНИМ РЕФРАКТОМЕТРИЧНИМ МЕТОДОМ……………………84

ЛІТЕРАТУРА……………………………………………………………………….87

 

 

Навчальне видання

 

 

ФІЗИЧНА ТА КОЛОЇДНА ХІМІЯ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

До виконання лабораторних робіт

для студентів напряму 6.051701 "Харчові технології та інженерія"

денної та заочної форм навчання

 

 

Укладачі: О.В. Грабовська, д-р тех. наук

О.М. Мірошников, канд. хім. наук

О.В. Подобій, канд. тех. наук

Л.С. Воловик, канд. хім. наук

Є.І. Ковалевська, канд. хім. наук

 

Видання подається в авторський редакції

 

Підп. До друку 00.00.11 р. Обл.-вид. арк. Наклад 300 прим.

Вид. № Безплатно. Зам. №

РВЦ НУХТ, 01033 Київ-33, вул. Володимирська, 68