| Електроліт | Концент-рація С, моль/л | Серія розведення | |
| перша | друга | ||
| KCl K2SO4 K3[Fe(CN)6] | 3,0 0,05 0,001 | 1:0; 1:1; 1:2; 1:3; 1:5 + – – – – 1:0; 1:1; 1:5; 1:10; 1:20; 1:30 + + + + – – 1:0; 1:1; 1:5; 1:10; 1:20; 1:30 + + – – – – | 1:0,2; 1:0,5; 1:0,8 + + – 1:12; 1:14; 1:17 + + – 1:2; 1:3; 1:4 + – – |
Для виключення впливу катіонів користуються калійними солями.
2. Від кожного розведення відібрати по 2 мл у чисті пробірки і долити у них по 4 мл золю гідроксиду заліза.
3. Через 20 хв позначити пробірки, в яких сталася коагуляція золю (тобто виникло помутніння). Розведення електролітів, що спричинили коагуляцію золю, позначити плюсом, а де не відбулася коагуляція – мінусом (див. табл.11.1).
4. Провести аналогічні дії для другої серії розведень. Розведення готують таким чином, щоб концентрації розчинів коагулюючого електроліту знаходились між двох сусідніх значень концентрації першої серії розбавлень, одна з яких викликала коагуляцію, а друга була нижче порогу коагуляції.
5. Виходячи з одержаних даних, розрахувати поріг коагуляції кожного електроліту за даними останньої пробірки, в якій пройшла коагуляція за найменшої концентрації розчину, використовуючи рівняння (11.1).
6. Розрахувати коагулюючу дію для кожного електроліту за рівнянням (11.2).
7. Перевірити правило Шульце – Гарді, використовуючи рівняння (11.3).