В Вернадський про босферу живу речовину

В Вернадський про босферу живу речовину. Центральним у цй концепц поняття про живу речовину, що В Вернадський визнача як сукупнсть живих органзмв. Крм рослин тварин, В Вернадський включа сюди людство, вплив якого на геохмчн процеси вдрзняться вд впливу нших живих стот, по-перше, свою нтенсивнстю, що збльшуться з ходом геологчного часу по-друге, тим впливом, яке дяльнсть людей робить на ншу живу речовину.

Цей вплив позначаться насамперед у створенн численних нових видв культурних рослин домашнх тварин. Так види не снували ранш без допомоги людини або гинуть, або перетворюються в дик породи. Тому Вернадський розгляда геохмчну роботу живо речовини в нерозривному звязку тварини, рослинного царства культурного людства як роботу диного цлого.

На думку В Вернадського, у минулому не додавали значення двом важливим факторам, що характеризують жив тла продукти хньо життдяльност вдкриттю Пастера про перевагу оптично активних зднань, звязаних з дисиметричнсттю просторово структури молекул, як вдмнно риси живих тл явно недооцнювався внесок живих органзмв в енергетику босфери хнй вплив на нежив тла. Адже до складу босфери входить не тльки жива речовина, але рзномантн нежив тла, що В Вернадський назива вдсталими атмосфера, грськ породи, мнерали т.д а також бокосн тла, утворен з рзнордних живих вдсталих тл рунти, поверхнев води т.п Хоча жива речовина по обсяз ваз склада незначну частину босфери, але воно вдгра основну роль у геологчних процесах, звязаних з змною вигляду нашо планети.

Оскльки жива речовина визначальним компонентом босфери, остльки можна затверджувати, що воно може снувати розвиватися тльки в рамках цлсно системи босфери. Не випадково тому В Вернадський вважа, що жив органзми функцю босфери найтсншим образом матерально й енергетично з нею звязан, величезною геологчною силою, визначально.

Вихдною основою снування босфери богеохмчних процесв, що вдбуваються в нй, астрономчне положення нашо планети й у першу чергу вдстань вд Сонця нахил земно ос до еклптики, чи до площини земно орбти. Це просторове розташування Земл визнача в основному клмат на планет, а останнй у свою чергу життв цикли всх снуючих на нй органзмв. Сонце основним джерелом енерг босфери регулятором усх геологчних, хмчних бологчних процесв на нашй планет.

Цю роль образно виразив один з авторв закону збереження перетворення енерг Юлус Майер 1814 1878, що вдзначив, що життя створення сонячного променя. Виршальне вдмннсть живо речовини вд вдсталого поляга в наступному змни процеси в живй речовин вдбуваються значно швидше, нж у вдсталих тлах. Тому для характеристики змн у живй речовин використовуться поняття сторичного, а у вдсталих тлах геологчного часу. Для порвняння вдзначимо, що секунда геологчного часу вдповда приблизно ста тисячам рокв сторичного у ход геологчного часу зростають мць живо речовини його вплив на вдсталу речовину босфери.

Це вплив, указу В Вернадський, виявляться насамперед у безупинному богенному струм атомв з живо речовини у вдсталу речовину босфери назад тльки в живй речовин вдбуваються яксн змни органзмв у ход геологчного часу. Процес механзми цих змн уперше знайшли пояснення в теор походження видв шляхом природного добору Ч.Дарвна 1859 р. жив органзми змнюються в залежност вд змни навколишнього середовища, адаптуються до не, вдповдно до теор Дарвна, саме поступове нагромадження таких змн служить джерелом еволюц.

В Вернадський висловлю припущення, що жива речовина, можливо, ма свй процес еволюц, що виявляться в змн з ходом геологчного часу, поза залежнстю вд змни середовища. Для пдтвердження сво думки вн посилаться на безупинний рст центрально нервово системи тварин значення в босфер, а також на особливу органзовансть само босфери. На його думку, у спрощенй модел цю органзовансть можна виразити так, що жодна з крапок босфери не попада в те ж мсце, у ту ж крапку босфери, у який коли-небудь була ранш. У сучасних термнах це явище можна описати як необоротнсть змн, при будь-якому процесу еволюц розвитку.

Безупинний процес еволюц, що супроводжуться появою нових видв органзмв, вплива на всю босферу в цлому, у тому числ на природн бокосн тла, наприклад, рунту, наземн пдземн води т.д. Це пдтверджуться тим, що рунти рки девону зовсм нш, чим третинно тим бльше нашо епохи.

Таким чином, еволюця видв поступово поширються переходить на всю босферу. Оскльки еволюця виникнення нових видв припускають снування свого початку, остльки закономрно виника питання а чи такий початок у життя Якщо, то де його шукати на чи Земл в Космос Чи може виникнути живе з неживого Над цими питаннями протягом сторч задумувалися багато релгйних дячв, представники мистецтва, флософи вчен. В Вернадський докладно розгляда найбльш цкав точки зору, що висувалися видатними мислителями рзних епох, дйде висновку, що няко переконливо вдповд на ц питання поки не сну. Сам вн як учений спочатку дотримував емпричного пдходу до ршення зазначених питань, коли затверджував, що численн спроби знайти в древнх геологчних шарах Земл слди присутност яких-небудь перехдних форм життя не увнчалися успхом.

У всякому раз деяк останки життя були виявлен навть у докембрйських шарах, що нараховують 600 мльйонв рокв. Ц негативн результати, на думку В Вернадського, дають можливсть висловити припущення, що життя як матеря й енергя сну у Вселено вчно тому не ма свого початку.

Але таке припущення не бльше, нж емпричне узагальнення, засноване на тм, що слди живо речовини дотепер не виявлен в земних шарах. Щоб стати науковою гпотезою, воно повинно бути погоджене з ншими результатами наукового пзнання, у тому числ з бльш широкими концепцями природознавства флософ. У всякому раз не можна не вважатися з поглядами тих натуралств флософв, що захищали теза про виникнення живо матер з неживий, а в даний час навть висувають досить обрунтован гпотези модел походження життя.

Припущення щодо абогенного, чи неорганчного, походженн життя робилися неодноразово ще в античну епоху, наприклад, Аристотелем, що допускав можливсть виникнення дрбних органзмв з неорганчно речовини. З виникненням експериментального природознавства появою таких наук, як геологя, палеонтологя бологя, така точка зору зазнала критики як не обрунтована емпричними фактами.

Ще в другй половин XVII в. широке поширення одержав принцип, проголошений вдомим флорентйським лкарем натуралстом Ф.Реди, що все живе виника з живого. Твердженню цього принципу сприяли дослдження знаменитого англйського фзолога Вльяма Гарвея 1578 1657, що вважав, що усяка тварина походить з яйця, хоча вн допускав можливсть виникнення життя абогенним шляхом. Надал, у мру проникнення фзико-хмчних методв у бологчн дослдження знову й усе наполегливше стали висуватися гпотези про абогенне походження життя.

Вище ми вже говорили про хмчну еволюцю як передумов виникнення предботичною, чи предбологчною, стад виникнення життя. З зазначеними результатами не мг не вважатися В Вернадський, тому його погляди з цих питань не залишалися незмнними, але, спираючи на рунт точно установлених фактв, вн не допускав н божественного втручання, н земного походження життя. Вн перенс виникнення життя за меж Земл, а також допускав можливсть появ в босфер за певних умов. Вн писав Принцип Реди не вказу на неможливсть абогенезу поза чи босферою при встановленн наявност в босфер читепер ранш фзико-хмчних явищ, не прийнятих при науковому визначенн ц форми органзованост земно оболонки.

Незважаючи на деяк протирччя, навчання Вернадського про босферу явля собою новий великий крок у розумнн не тльки живо природи, але нерозривного звязку з сторичною дяльнстю людства. 3.