Органи кровотворення

Більшість клітин крові тварин - це високоспеціалізовані, не здатні до розмноження клітини, які мають короткий період життя. Тому в організмі відбувається постійне кровотворення - гемоиоез у кровотворних органах: червоний мозок - у ньому утворюються еритроцити, зернисті лейкоцити, кров'яні пластинки й лімфоцити; селезінка - тут утворюються лімфоцити, зернисті лейкоцити і частково еритроцити; лімфатичні вузли - лімфоцити; вилочкова залоза -лімфоцити.

Кровотворення відбувається протягом усього життя тварин. Селезінці властива також функція кроворуйнування (у ній гинуть еритроцити).

Майже усі клітини крові розвиваються з одного виду недиференційованих, так званих стовбурних клітин. Ці клітини містять повну генетичну інформацію, що перебуває у них у пригніченому стані. Тому при активації певних генів стовбурна клітина диференціюється у відповідному напрямі гемопоезу.

Кровотворення регулюється нейрогуморальною системою організму і може змінюватись від неповноцінної годівлі тварин, а також під впливом іонізуючої радіації.

Будова органів кровотворення. Червоний кістковий мозок заповнює порожнини кісток скелета. Основу його становить ретикулярна тканина, в якій містяться кровотворні (стовбурні) клітини і дозріваючі з них кров'яні клітини. У червоному кістковому мозку утворюються такі клітини крові: еритроцити, зернисті лейкоцити, кров'яні пластинки та кістковомозкові лімфоцити.

Селезінка - це непарний паренхіматозний орган, що міститься у черевній порожнині і виконує в організмі такі функції: бере участь в обміні речовини, кровотворенні, гемолізі, очищенні крові (видаляє зруйновані еритроцити та інші сторонні частинки), виконує імунобіологічну функцію (виробляє антитіла), роль депо крові.

Лімфатичні вузли - це органи не тільки кровотворення, а й лімфатичної системи. Вони мають округлу або бобоподібну форму і розміщуються в різних ділянках тіла тварин.

Паренхімою лімфатичних вузлів є також ретикулярна тканина, з стовбурних клітин якої утворюються такі клітини крові, як лімфоцити. З цієї тканини всередині лімфовузла формуються лімфатичні фолікули -тяжі.

Стромою лімфовузла є сполучнотканинна капсула, яка зовні його оточує, і перегородки, що відходять від неї всередину.

Лімфа протікає в лімфатичний вузол численними приносними судинами, де вона фільтрується механічно і біологічно за участю клітин ретикулярної тканини і лімфоцитів.

Очищена лімфа збагачується лімфоцитами й витікає з лімфовузла відвідними судинами, які виходять через його ворота (рисі.ІЗ, 1.14).

Принесені лімфою збудники хвороб, токсини поглинаються клітинами вузла (явище фагоцитозу), саме з цим пов'язана захисна функція лімфовузлів.

Л'шфоїдні вузлики утворюються скрізь, де розміщується ретикулярна тканина. Особливо багато їх у товщі слизової оболонки органів травлення. У тонких і товстих кишках ці скупчення ретикулярної тканини й лімфоцитів називаються солі/парними фолікулами і пейєро-вгши бляшками. У товщі слизової оболонки ротоглотки ці утворення називають мигдаликами. Усі вони виконують захисну функцію.

Рис. 1.13. Селезінка: Рис. 1.14.Схема будови

а - коня; б - корови; в - свині лімфатичного вузла:

1 - сполучнотканинна капсула; 2 - фолікули;

З - трабекули; 4 - крайовий синус;

5 - виносна судина; 6 - ворота вузла;

7 - приносні лімфатичні судини

1.6.2. Імунна система

Імунітет - це здатність організму захищатися від генетично чужорідних тіл і речовин, зберігати сталість внутрішнього середовища.

Генетично чужорідні тіла й речовини можуть надходити в організм з навколишнього (бактерії, віруси, токсини, білки) і внутрішнього середовища (відмерлі власні клітини). Усі ці генетично чужорідні речовини називають антигенами.

Лімфоїдпі органи поділяють на центральні (первинні) й периферичні (вторинні). До центральних належать вилочкова залоза (тимус), фабрицієва бурса (у птиці), червоний кістковий мозок; до периферичних, - лімфатичні вузли, мигдалики, селезінка, солітарні фолікули і пейсрові бляшки кишок.

У центральних лімфоїдних органах утворюються первинні стовбурні клітини, відбувається їх диференціація в імунокомпетентні клітини - лімфоцити. Отже, головною клітиною імунної системи є лімфоцит. У периферичних лімфоїдних органах відбувається дозрівання лімфоцитів, їх розмноження у відповідь на антигенну стимуляцію.

У червоному кістковому мозку і печінці (у плода) містяться стовбурні клітини, які дають початок усім типам клітин крові. Деякі стовбурні клітини, запрограмовані як лімфоцити, мігрують з кров'ю до тимуса, де розмножуються і диференціюються в Т-лімфоцити (тимус-залежні лімфоцити). Диференціація лімфоцитів відбувається під впливом гормона тимуса тирозину.

У птиці стовбурні клітини з червоного кісткового мозку надходять у фабрицієву бурсу, розміщену в дорсальній стінці клоаки, і там диференціюються в В-лімфоцити. У ссавців фабрицієвої бурси немає. Припускають, що її функції виконує сам червоний кістковий мозок або пейєрові бляшки кишок. При настанні статевої зрілості тимус і фабрицієва бурса зменшуються в розмірі.

Частина лімфоцитів, пройшовши через тимус і фабрицієву бурсу, набувають імунокомпетентних. властивостей і переносяться в периферичні лімфоїдні органи - лімфатичні вузли, селезінку, мигдалики, де утворюються зони вироблення Т- і В-лімфоцитів.

Ці імунні клітини постійно циркулюють у складі крові і лімфи ао судинах кровоносної і лімфатичної систем і здатні давати імунну відповідь на антигени, які надійшли в організм. Відомо два основних типи імунних відповідей організму на антиген - гуморальний і

клітинний. За гуморальний імунітет відповідальні В-лімфоцити, які виробляють захисні антитіла.

Антитіла, циркулюючи з кров'ю по організму, зв'язуються з відповідними антигенами і руйнують їх. За утворення клітинного імунітету відповідальні Т-лімфоцити. Діяльність В- і Т-лімфоцитів тісно зв'язана з діяльністю клітин макрофагів, які здатні здійснювати фагоцитоз (поглинання і внутрішньоклітинне перетравлення чужорідних частинок).

Вивченням імунітету займається наука імунологія.

Природний імунітет зумовлений молекулярними особливостями організму тварини, завдяки яким мікроби й віруси не діють на організм.

Штучний - при введенні в організм вакцин (ослаблених або вбитих збудників хвороб і їх токсинів). При цьому в організмі з участю В-лімфоцитів утворюються антитіла. Це так званий активно набутий імунітет. Пасивного імунітету тварина набуває після введення в організм імунних сироваток, які містять готові антитіла. Молозивні антитіла захищають організм новонароджених в перші дні і тижні їх життя від захворювань, бо у них іде не розвинена імунна система.

Слід зазначити, що імунітет у новонароджених забезпечується тим, що антитіла вільно проходять крізь стінки кишок у кров, не руйнуючись при цьому.

Інтенсивність всмоктування антитіл молозива з часом досить швидко знижується. Так, у телят відразу після народження адсорбується до 50% антитіл молозива, через 2 год - 15 %, а через 36 год - дуже незначна їх кількість.

Знижується також концентрація антитіл в молозиві: через 3-5 год після отелення - у 1,5 разу, через 12 год - у 3 рази, через З доби - у 5, а через 5 діб - у 10 разів порівняно з молозивом першого надою. У зв'язку з цим телят треба напувати молозивом не пізніше як через 2 год після народження. Колостральний імунітет триває до 10-14 днів, і рівень антитіл в організмі телят поступово знижується. З 4—5-го тижня він зростає внаслідок того, що починає функціонувати власна імунна система організму. Повноцінна імунна відповідь формується у телят і поросят^- лише після досягнення ними 2-3 місячного віку.

Тимус, або зобна залоза,— це головний орган імунної системи, де утворюються лімфоцити. З течією крові вони надходять у периферичні органи лімфоцитопоезу, де вони диференціюються в Т-лімфоцити під дією гормону тимуса тирозину.