Контрольні запитання

10.Що таке зелений корм?

11..Який хімічний склад зелених кормів?

12.Яка поживність зелених кормів?

13..Які є джерела надходження зелених кормів?

14.Що таке зелені-пї конвеєр?

15.Які способи використання зелених кормів?

16.Що таке пасовища і які вони бувають?

17.Для чого необхідні перехідні періоди?

18.Що таке хлорела і гідропонна зелень?

3,9. КОНСЕРВОВАНІ КОРМИ3.9.1. Суть силосування

Силосування - це біологічний спосіб консервування кормів. Суть його полягає у зброджуванні бактеріями цукрів корму до органіч­них кислот (переважно молочної), завдяки чому утворюється кисле середовище (рН 4,0-4,2), за якого засилосована маса без доступу повітря добре зберігається.

Силосування кормів має низку переваг порівняно із заготівлею сіна. Так типові силосні культури (кукурудза) забезпечують високий вихід поживних речовин з одиниці площі. Силосування мало залежить від погодних умов і всі процеси приготування корму можна механізу­вати, а також ефективно використовувати залишки рослинництва (гичка, бадилля). Правильно приготовлений силос може зберігатися без втрат поживних речовин тривалий час (до 20 років) і бути страхо­вим запасом. Під час зберігання силос займає в 5-8 разів менше місця, ніж сіно.

Розвиток процесів бродіння й отримання доброякісного силосу залежить від наявності молочнокислих бактерій і достатньої кількості легкорозчинних цукрів у рослинах, що силосуються, вологості сировини та її ізоляції від доступу повітря.

Процес дозрівання силосу умовно поділяють на три фази. Перша характеризується посиленим розвитком змішаної мікрофлори при наявності кисню у масі й закінчується встановленням анаеробних умов. У другу фазу відбуваються інтенсивний розвиток молочно­кислих бактерій і підкислення корму, пригнічення та припинення розвитку небажаних мікроорганізмів. У третю - відмирають молочно­кислі бактерії під дією власних метаболітів.

Кислий силос тварини поїдають погано. Для одержання доброякісного силосу необхідно, шоб у сировині була достатня кількість цукрів. Залежно від співвідношення цукру і цукрового мінімуму всі рослини за придатністю до силосування поділяють на гра групи: ті, що легко силосуються, важко і зовсім не силосуються. До рослин, які легко силосуються, належать кукурудза, сорго, соняшник, злакові трави, горох, плоди баштанних культур та ін. У них цукру в 1,7 раза більше від цукрового мінімуму. До другої групи відносять частину бобових (конюшину, буркун тощо), могар, осоки, лободу, полин. У цих рослин вміст цукру перебуває на рівні цукрового мінімуму і під час силосування їх необхідно ретельно дотримуватися технології заготівлі корму. Рослини третьої трупи (люцерна, соя, чина, кропива та ін.) не силосують, оскільки у них цукру менше від цукрового мінімуму. їх можна засилосувати лише в суміші (1:1) із рослинами, що легко силосуються.

Важливим фактором для отримання високоякісного силосу с вологість маси, яка силосується. Втрати поживних речовин під час силосування залежать від типу споруди і трамбування. Встановлено, що найменші вони у разі заготівлі та зберігання корму а силосних баштах. У герметичних баштах втрати сухої речовини становлять до 10%, у траншеях із високими стінами - до 15, низькими - до 25, а в наземних буртах - до 50%.

Для одержання силосу високої якості масу необхідно ретельно трамбувати важкими тракторами. Товщина шару ущільненої маси, яку щодня закладають, має бути 80-90 см. При цьому в ній зберігається максимальна кількість вуглекислого газу, не надходить кисень, рослинні клітини швидко відмирають і температура силосованої маси не піднімається вище за 35-37 °С. Заповнювати сховище слід за 3-5 днів. Після закінчення завантаження та трамбування масу ретельно вкривають поліетиленовою плівкою, шаром соломи, торфу, землі тощо. Якщо вкривають плівкою й соломою, то плівку посипають негашеннм вапном, щоб її не псували гризуни (рис.З.Г).

На якість і поживну цінність силосу впливають строки збирання кормових культур при силосуванні. Кукурудзу як основну силосну культуру скошують у фазі молочно-воскової та воскової стиглості.

Хімічне консервування кормів — суть його полягає в тому, що до подрібненої зеленої маси у процесі завантаження в силосні споруди додають консерванти: органічні та неорганічні кислоти, піросульфат натрію, нітрити, а також бактеріальні закваски, ферментні препарати

тощо- Внаслідок цього швидко створюється стійке кисле середовище, яке оберігає корм від втрати поживних речовин.