До них відносять макуху й шрот. Іх одержують при добуванні олії з насіння олійних культур за допомогою пресування або екстрагування жиророзчинниками. У першому випадку одержують макуху, в другому - шрот. При використанні гідравлічних пресів макуха має форму плиток, а шнекових - "черепашок", вміст жиру в ній відповідно становить 7-8 і 2,5-4%.
Макуха і шрот багаті на протеїн (30-40 %), фосфор, вітаміни групи В, проте в них відсутні каротин і вітамін О. Кількість клітковини залежить від підготовки насіння. У макусі та шроті, одержаних із нелущеного насіння соняшнику, бавовнику, конопель та інших культур, міститься 15-20 % клітковини, а з лущеного — 6-7 %.
Згодовують макуху й шрот як у чистому вигляді, так і в суміші з іншими концентрованими кормами або в складі комбікормів. Макуху й шрот, у яких виявлено алкалоїди, отруйні та наркотичні речовини, перед згодовуванням пропарюють, а з раціонів молодняку раннього віку, вагітних маток і плідників вилучають зовсім.
Лляні макуха і шрот мають високі кормові якості. У них міститься 30-35 % протеїну, понад 30 % безазотистих екстрактивних речовин і 8-9 % клітковини. У макусі виявлено пектинові речовини, що утворюють клейкий слиз, оповиваючи ним стінки кишок і запобігаючи тим самим їх механічним подразненням. Крім того, слиз запобігає виникненню у тварин запорів.
Молочним коровам лляних макухи і шроту можна давати при потребі до 4 кг на добу, при переробці молока на масло - 2-3, а свиням у першу половину відгодівлі - 0,5-1 кг. Уведення в раціон молодняку птиці цих кормів у кількості 5-Ю % за масою негативно позначається на рості. Це, можливо, пов'язано з утворенням клейкої маси на дзьобі, що викликає його деформацію і некроз. Тому в раціон птиці їх вводять не більше 3 % за масою.
Соняшникові макуха і шрот містять близько 40 % протеїну. Поживність їх становить відповідно 1,08 й 1,03 к. од. і 324 й 386 г перетравного протеїну, а кормова якість залежить від вмісту лушпиння. За стандартом його не повинно бути більше ніж 14 %.
Згодовують соняшникові макуху й шрот в таких самих кількостях, як і лляні, крім птиці. До складу комбікормів для птиці їх вводять 8-10%.
Соєві макуха і шрот багаті на протеїн, який за біологічною повноцінністю наближається до білків тваринного походження. Поживність 1 кг такої макухи - 1,35 к. од. і 393 г иереіравного протеїну, шроту - відповідно 1,21 і 400. Ці корми в першу чергу дають молодняку великої рогатої худоби, свиням і птиці, а також плідникам і високопродуктивним тваринам, поповнюючи тим самим раціони повноцінним протеїном.
У годівлі тварин використовують бавовникові макуху і шрот (містять отруйний алкалоїд госипол, інактивується нагріванням). конопляні та макові (містять наркотичні речовини), ріпакові (містять шкідливі речовини - глюкозинолати й ерукову кислоту), в південних районах — арахісові, кунжутові, коріандрові та ін.
При органолептичній оцінці макухи і шроту звертають увагу на колір, свіжість, вид, смак, чистоту, наявність механічних домішок. Несвіжа макуха має неприємний запах, при ураженні плісенню містить так званий афлатоксин, який має канцерогенну дію і викликає у тварин захворювання печінки, а виділяючись із молоком, потрапляє в їжу людини. Тому макуха і шрот, уражені плісенню, із затхлим запахом та гірким смаком непридатні для годівлі тварин.
3.13.3. Залишки цукровою виробництва
Жом. Свіжий жом - це виварена стружка цукрових буряків, яка містить 90-93% води, а суха речовина його представлена переважно вуглеводами. Жом бідний на фосфор, але багатий на кальцій, у ньому відсутні каротин та вітамін О і мало решти вітамінів. Його поживність становить 0,08-0,12 к. од. і 6-8 г перетравного протеїну. Свіжий жом швидко псується, тому його силосують або сушать. Кислий жом містить більше сухої речовини (до 12 %), має дешо вищу поживність й охочіше поїдається тваринами, ніж свіжий.
Кислий жом використовують переважно для відгодівлі великої рогатої худоби. В середньому на голову згодовують 40-50 кг на добу з додаванням за нормою необхідної кількості грубих і концентрованих кормів. Дійним коровам дають 25-30 кг.
У сушеному жомі близько 87 % сухої речовини. Поживність І кг його - 0,84 к. од., проте він бідний на перетравний протеїн - 38 г і фосфор — 0,5 г.
Меляса містить близько 20% води, 50-60% цукру, 10% золи. Азотистих сполук у ній більше ніж 10 % і складаються вони з амідів та нітратів. У мелясі є також лужні солі, переважно калію, органічні кислоти та цукри в значній кількості й великі даванки її викликають розлад травлення у тварин. Тому перед згодовуванням цей корм розбавляють водою у співвідношенні 1:3-4. Цим розчином здобрюють грубі корми, силос.
Великій рогатій худобі та робочим коням дають меляси на добу 1,5-2, вівцям і свиням - 0,4-0,5 кг на 100 кг живої маси. Використовують її при виробництві гранульованих комбікормів.