Злакові зернові культури

Зерно злакових культур- це переважно енергетичний корм. У ньому міститься 84-88 % сухої речовини, 10-14% протеїну, 2-3% жиру (овес і кукурудза - 4-6%), 60-70% безазотистих екстрактивних речовин, представлених переважно крохмалем, і 2—4% золи. Рівень клітковини у голозерних коливається в межах 2-3%, а у плівчастих (ячмінь, просо, овес) - 5-9%. Поживність 1 кг зерна злаків становить 1-1,3 к. од. із вмістом 67-106 г перетравного протеїну. Протеїни злако­вих мають невисоку біологічну цінність, тому що бідні на лізин, метіонін, триптофан та інші незамінні амінокислоти. Жир зосередже­ний переважно в зародку й представлений ненаснченими жирними кислотами (олеїнова, лінолева), і зерно при тривалому зберіганні, особливо у розмеленому вигляді, схильне до згіркнення внаслідок окислення жиру. З мінеральних речовин у зерні переважає вміст фосфору над кальцієм. У ньому є вітаміни групи В (крім В|2), С і Е, але відсутні вітамін О і каротин.

Серед зернових злаків найвищою поживністю відзначається зерно кукурудзи. У ньому багато вуглеводів, переважно крохмалю (до 70 % і більше), жиру (до 6 % і більше), проте найменша для злаків кількість протеїну (9-12 %). Поживність І кг зерна - 1,33 к. од. і 67-73 г перетравного протеїну. Зерно кукурудзи як високоенер­гетичний корм використовують у суміші з бобовими та іншими високопротеїновимн кормами. Через високий вміст жиру створювати запаси розмеленого зерна кукурудзи більш як на п'ять днів недоцільно.

Ячмінь - один із кращих зернових кормів для всіх видів сіль­ськогосподарських тварин. Поживність 1 кг його становить близько 1,2 к. од. і 80-85 г перетравного протеїну. При згодовуванні коровам він позитивно впливає на якість молока, а свиням - на якість сала. Ячмінь широко використовують для виробництва комбікормів, а зерно без плівок - при виготовленні кормосумішей для молодняку раннього віку.

Овес - цінний дієтичний корм і найважливіший компонент ком­бікормів. Розмелене зерно без плівок, (вівсянка) є основним із концкор-мів у годівлі телят, його також вводять у суміші з іншими легко перет­равними компонентами для молодняку інших тварин. Овес проявляє збуджувальну дію, тому його згодовують плідникам цілим, по дрібне-

ним або плющеним до ЗО % за масою концкормів, а для коней - це традиційний зерновий корм.

Поживність ! кг вівса - І к. од. і 79 г перетравною протеїну. У ньому багато жиру - 4-5% і клітковини - 9-10%. Безазотисті екстрактивні речовини представлені дрібнозернистим крохмалем, який легко перетравлюється, а в жирі виявлено незамінні жирні кислоти і гормоноподібні речовини, що й зумовлює його дієтичні властивості.

На кормові цілі використовують непродовольче зерно пшениці. Воно містить 13-15% протешу, представленого білками проламіном та глютеліном, суміш яких називають пшеничною клейковиною. Поживність 1 кг зерна пшениці - 1,28 к. од. і 106-140 г перетравного протеїну. Згодовують його у вигляді грубого розмелу. Якщо дають дерть тонкого розмелу або борошно, в процесі розжовування утворюється клейка маса, що призводить до порушення травлення. Тому для рогатої худоби та коней пшеницю краще плющити, а для свиней і птиці - екструдувати. Вводять її до складу комбікормів усім видам тварин.

Жито. На корм використовують нестандартне зерно. За пожив­ністю воно близьке до ячменю, але дещо багатше на протеїн. Має терпкий смак. При великих даванках жита у коней внаслідок сильного його розбухання у травному каналі спостерігаються кольки, а у корів погіршується якість молока. Жито згодовують подрібненим з іншими зерновими кормами.

У годівлі тварин використовують зерно тріїпікаяе (гібрид пше­ниці та жита). За поживністю воно подібне до зерна пшениці, проса, сорго та інших культур, яке непридатне за якістю як продовольче.