Зерно злакових культур- це переважно енергетичний корм. У ньому міститься 84-88 % сухої речовини, 10-14% протеїну, 2-3% жиру (овес і кукурудза - 4-6%), 60-70% безазотистих екстрактивних речовин, представлених переважно крохмалем, і 2—4% золи. Рівень клітковини у голозерних коливається в межах 2-3%, а у плівчастих (ячмінь, просо, овес) - 5-9%. Поживність 1 кг зерна злаків становить 1-1,3 к. од. із вмістом 67-106 г перетравного протеїну. Протеїни злакових мають невисоку біологічну цінність, тому що бідні на лізин, метіонін, триптофан та інші незамінні амінокислоти. Жир зосереджений переважно в зародку й представлений ненаснченими жирними кислотами (олеїнова, лінолева), і зерно при тривалому зберіганні, особливо у розмеленому вигляді, схильне до згіркнення внаслідок окислення жиру. З мінеральних речовин у зерні переважає вміст фосфору над кальцієм. У ньому є вітаміни групи В (крім В|2), С і Е, але відсутні вітамін О і каротин.
Серед зернових злаків найвищою поживністю відзначається зерно кукурудзи. У ньому багато вуглеводів, переважно крохмалю (до 70 % і більше), жиру (до 6 % і більше), проте найменша для злаків кількість протеїну (9-12 %). Поживність І кг зерна - 1,33 к. од. і 67-73 г перетравного протеїну. Зерно кукурудзи як високоенергетичний корм використовують у суміші з бобовими та іншими високопротеїновимн кормами. Через високий вміст жиру створювати запаси розмеленого зерна кукурудзи більш як на п'ять днів недоцільно.
Ячмінь - один із кращих зернових кормів для всіх видів сільськогосподарських тварин. Поживність 1 кг його становить близько 1,2 к. од. і 80-85 г перетравного протеїну. При згодовуванні коровам він позитивно впливає на якість молока, а свиням - на якість сала. Ячмінь широко використовують для виробництва комбікормів, а зерно без плівок - при виготовленні кормосумішей для молодняку раннього віку.
Овес - цінний дієтичний корм і найважливіший компонент комбікормів. Розмелене зерно без плівок, (вівсянка) є основним із концкор-мів у годівлі телят, його також вводять у суміші з іншими легко перетравними компонентами для молодняку інших тварин. Овес проявляє збуджувальну дію, тому його згодовують плідникам цілим, по дрібне-
ним або плющеним до ЗО % за масою концкормів, а для коней - це традиційний зерновий корм.
Поживність ! кг вівса - І к. од. і 79 г перетравною протеїну. У ньому багато жиру - 4-5% і клітковини - 9-10%. Безазотисті екстрактивні речовини представлені дрібнозернистим крохмалем, який легко перетравлюється, а в жирі виявлено незамінні жирні кислоти і гормоноподібні речовини, що й зумовлює його дієтичні властивості.
На кормові цілі використовують непродовольче зерно пшениці. Воно містить 13-15% протешу, представленого білками проламіном та глютеліном, суміш яких називають пшеничною клейковиною. Поживність 1 кг зерна пшениці - 1,28 к. од. і 106-140 г перетравного протеїну. Згодовують його у вигляді грубого розмелу. Якщо дають дерть тонкого розмелу або борошно, в процесі розжовування утворюється клейка маса, що призводить до порушення травлення. Тому для рогатої худоби та коней пшеницю краще плющити, а для свиней і птиці - екструдувати. Вводять її до складу комбікормів усім видам тварин.
Жито. На корм використовують нестандартне зерно. За поживністю воно близьке до ячменю, але дещо багатше на протеїн. Має терпкий смак. При великих даванках жита у коней внаслідок сильного його розбухання у травному каналі спостерігаються кольки, а у корів погіршується якість молока. Жито згодовують подрібненим з іншими зерновими кормами.
У годівлі тварин використовують зерно тріїпікаяе (гібрид пшениці та жита). За поживністю воно подібне до зерна пшениці, проса, сорго та інших культур, яке непридатне за якістю як продовольче.