Зернобобових культур є протеїновим кормом. Воно містить 84-85% сухої речовини, 22-40 - протеїну, 1,2-1,9 - жиру ІЗО-35% безазо-тистих екстрактивних речовин. Кількість клітковини коливається в межах 4-7%, і вона має високу перетравність 60-85%. Поживність І кг зернобобових становить 1,1-1,4 к. од. і 195-290 г перетравного протеїну. Для протеїну бобових характерна висока біологічна цінність за вмістом незамінних амінокислот (табл.3.4).
Таблиця 3.4 Вміст деяких амінокислот у зерні
| Культура | Лізин | Метіонін | Триптофан | Аргінін |
| Кукурудза | 2,9 | 1,9 | 0,8 | 4,1 |
| Овес | 3,6 | 1,6 | 1,4 | 6,6 |
| Ячмінь | 4.4 | 1,8 | 1,6 | 5 2 |
| Горох | 14,8 | 3,2 | 1,8 | 15,9 |
| Люпин | 18,9 | 4,2 | 3,8 | 40,0 |
| Соя | 21,9 | 4,6 | 4,3 | 25,6 |
При згодовуванні значної кількості зерна бобових у тварин посилюється газоутворення в травному каналі, спостерігаються запори. Це пояснюється наявністю в зерні специфічних речовин, інгібуючих перетравлення білків.
Зерно бобових порівняно із злаками має більше вітамінів групи В та мікроелементів.
Горох - основний зернобобовий корм для тварин. Поживність 1 кг його - 1,18 к. од. і 192-195 г перетравного протеїну. Про геїн гороху легкорозчинний, добре перетравлюється. Містить антитрипсин, тому перед використанням горох слід піддавати температурній обробці.
Соя - найцінніший протеїновий корм, у якому 32-^-5 % протеїну, 16-20 % жиру і мало вуглеводів. її білок за біологічною цінністю наближається до білків тваринного походження, але внаслідок великої кількості антипоживних речовин (антитрипсин, гемаглютини, уреаза, соланін та ін.) згодовувати зерно сої без попередньої температурної обробки недоцільно. Перед даванкою його необхідно нагрівати до температури 100-105 °С. Використовують сою також для виготовлення комбікормів.
Люпин багатий на протеїн. Поживність 1 кг його становить 1,07-1,16 к. од. і 230-280 г перетравного протеїну. Зерно люпину, особливо алкалоїдних сортів, містить алкалоїди - люпинін та спартеїн, які надають йому гіркуватого смаку. При використанні на корм алкалоїдних сортів видаляють гіркоту. Для цього зерно замочують, пропарюють і промивають у холодній воді. Зерно безалкалоїдних сортів (жовтий люпин) згодовують тваринам сухим у вигляді дерті, плющеним або екструдованим. До складу комбікормів його вводять 15-20%.
З інших бобових на кормові цілі використовують кормові боби, вику, чину, сочевицю тощо.
Із насіння олійних тваринам дають льон як дієтичний корм. Він має високу поживність: в 1 кг його міститься 1,90 к. од. і 194 г перетравного протеїну, а жиру в ньому 34 %. Насіння льону багате на пектинові речовини, що зумовлює його дієтичні властивості. Згодовують при захворюваннях органів травної системи у вигляді відвару (1 кг розмеленого зерна в 10 л води) або бовтанки з іншими концкормами. У гарячій воді дерть бубнявіє, утворюючи слизистий розчин, який оповиває слизові оболонки травного каналу, захищаючи їх від подразнення.
Зберігають фуражне зерно в зерносховищах або пристосованих і відповідно обладнаних приміщеннях. Якість його визначають за хімічним складом і зовнішніми ознаками - кольором, блиском, повнотою, натурою, чистотою, смаком, кислотністю, вологістю, ступенем ураження комірними шкідниками тощо. За стандартом воно має бути цілим, із нормальним запахом та смаком, вологістю 15-16 %. Допускається засміченість насінням бур'янів не більше ніж 5 % (для ячменю і пшениці не більше ніж 8 %).
Зерно вважається недоброякісним при засміченості понад допустимі норми, якщо містить шкідливого та отруйного насіння бур'янів більше ніж 2 % і пророслого понад 15 %. Великої шкоди при його зберіганні завдають комірні шкідники: кліщі, комірний довгоносик, зернова міль, борошняний хрущак та інші, а також гризуни. Ушкоджене зерно погано зберігається, в ньому підвищується вологість, розвиваються мікроорганізми, що спричиняє самозігрівання й пліснявіння.
Згодовують зерно після спеціальної підготовки. Його подрібнюють на дерть. Ступінь подрібнення буває грубим, середнім і тонким. При цьому основна маса частинок має розміри відповідно 2-4, 1-2, 0,2-1 мм. Зерно й дерть бобових, а також зерно, ушкоджене плісенню чи грибами, варять і запарюють. Поросятам-сисунам ячмінь, кукурудзу, пшеницю підсмажують. З цією метою зерно замочують водою до набубнявіння, потім насипають тонким шаром на жаровні й підсмажують до світло-коричневого кольору. Це надає корму приємного смаку та підвищує засвоєння крохмалю. Для птиці зерно пророщують. При цьому осолоджується крохмаль і зростає вміст вітамінів групи В. Для свиней і птиці його дріжджують. У ході цього процесу збільшується кількість білка в кормі, підвищуються його повноцінність і перетравність. Кормова маса збагачується вітамінами групи В та ферментами (амілаза, мальтоза тощо).
Найпрогресивнішими способами підготовки зернових кормів до згодовування є гранулювання, плющення, екструдування, мікронізація. Ці процеси ґрунтуються на температурній обробці корму. При гранулюванні й плющенні маса пропарюється, екструдуванні - нагрівається під тиском і тертям, а при мікронізації опромінюється інфрачервоними променями. Під дією температури корм знезаражується від токсинів мікроорганізмів, відбуваються карамелізація крохмалю та денатурація білків. Це сприяє кращому перетравленню і засвоєнню поживних речовин.
Підготовка кормів до згодовування потребує додаткових затрат праці і засобів, тому, вибираючи метод обробки, необхідно зважати на його економічну ефективність.