У нашій країні є ще немало районів з бідною кормовою базою бджільництва. При проведенні заходів щодо поліпшення кормової бази в таких районах головна увага повинна бути зосереджена на розширенні посівних площ зазначених культур, які є добрими медоносами.
Залежно від місцевих природних умов, планових завдань з виробництва сільськогосподарської продукції і прийнятих в господарстві сівозмін кормову базу можна поліпшувати проведенням таких заходів.
1. Посіви кормових нектароносних сумішок і насамперед таких,
до складу яких включаються цінні медоносні культури.
Після збирання покривної культури 15-25 серпня впоперек рядів еспарцету на глибину 4 см висівають жито (норма висіву - 50-60 іона 1 га).
Зелену масу скошують у середині червня наступного року. На цей час жито виколошується; еспарцет же цвіте протягом кількох днів.
У районах вирощування люцерни і еспарцету слід широко практикувати заміну 30% насіння люцерни в люцерно-злакових сумішках насінням еспарцету.
У районах центральної нечорноземної смуги, де вирощують червону конюшину, рекомендується висівати сумішку конюшини червоної, конюшини рожевої і тимофіївки.
2. Післяжнивні посіви медоносів практикуються для створення пізньолітнього взятку в областях, в яких буває тепла осінь. Як післяжнивні культури використовують гречку, фацелію, гірчицю; висівають їх після збирання хлібів.
3. Посів медоносів у міжряддях саду.
4. Підвищення нектаропродуктивності рослин.
5,Садіння медоносних дерев і кущів при лісорозведенні, закладанні полезахисних лісових смуг, озелененні населених пунктів, навколо водойм, садів, пасік, вздовж доріг, при закладанні парків, обсаджуванні яруг і на непридатних землях. Включати в ці посадки медоносні дерева і кущі треба з таким розрахунком, щоб їх цвітіння припадало на різний час бджільницького сезону.