Українські степові бджоли.За своїм походженням вони дуже близькі до карпатських. Мають сіре забарвлення тіла. Довжина хоботка - 6,4-6,6 мм. Відрізняються високою зимостійкістю, помірною рійливістю, здатністю нарощувати дуже сильні сім'ї. Досить миролюбні, мало прополісують гнізда. Продуктивно використовують медозбір з білої акації, еспарцету, гречки, липи, соняшника. Краще від інших порід запилюють люцерну.
У 70-х роках минулого століття українські бджоли були завезені на Далекий Схід, де вони швидко акліматизувались і широко розповсюдились. Існує багато доказів участі українських бджіл у формуванні місцевих популяцій бджіл Казахстану та Алтаю. Це свідчить про неабияку екологічну пластичність степових українських бджіл.
До недавнього часу степові українські бджоли населяли величезну територію Степу і Лісостепу колишнього СРСР. На жаль, в останні десятиріччя вони зазнали сильної метизації, головним чином, кавказькими бджолами. Внаслідок цього на багатьох пасіках бджоли -це помісі невідомого походження і покоління. Вони малопродуктивні, частіше рояться, більш схильні до захворювань. Щоправда, чимало пасік з українськими бджолами є ще й тепер. Та коли не вжити невідкладних заходів, можна втратити не лише комплекс цінних ознак, вдало поєднаних в одній породі, але і саму породу українських бджіл.
Карпатські бджоли.Природний ареал поширення цих бджіл -гірські та передгірні райони Карпат.
Карпатським бджолам властива досить висока зимостійкість і здатність переносити тривалий безоблітний період (до п'яти місяців). Відмічено економне витрачання ними корму в зимовий період. Для цих бджіл характерний інтенсивний весняний розвиток. Уже в першій половині квітня матки відкладають щодоби близько 1000 яєць, а в
травні, в умовах Чернівецької області - 1800 яєць. Максимальна плодючість бджолиних маток лінії Буковина перевищує 3000 яєць. Завдяки цьому карпатські бджоли найбільш придатні для пакетного виробництва.
Бджоли не схильні до роїння. На гірських пасіках у стан роїння приходить не більше 5-6 % сімей бджіл, налічують лише 8-15 ройових маточників. Застосовуючи відповідні протиройові прийоми, в більшості випадків сім'ї виводять з ройового стану. Бджолам властива схильність до "тихої заміни" маток.
Колір бджіл сірий з сріблястим опушенням терті». Печатка меду біла ("суха"). Маючи досить довгий хоботок (6,4-6,7 мм), карпатські бджоли добре відвідують і запилюють квітки червоної конюшини.
Поліські бджоли.Збереглися ці бджоли в деяких районах українського та білоруського Полісся. Встановлено, що поліські бджоли за основними показниками зимостійкості (споживання корму, кількістю підмору, навантаженням калу в задній кишці в кінці зимівлі) переважають сім'ї інших порід бджіл. Вони менше хворіють на нозематоз, падевий токсикоз.
Поліські бджоли енергійні й універсальні у використанні медозбору. Чудово працюють на медоносах та пилконосах зони Полісся. Поліська популяція середньоросійських бджіл добре запилює сади, ягідники, гречку.
Досить злобливі, бояться диму: при задимленні прямують на дно вулика, наповнюючи медові зобики медом.
Вони малорійливі. Ройовий інстинкт у малогабаритних вуликах, природних житлах - колодах і бортях - проявляється сильніше, ніж у просторих стандартних вуликах. Поліські бджоли добре використовують сильний монофлорний медозбір, вилітають у туман і дрібний дощ, раніше розпочинають і пізніше закінчують свій робочий день, ніж бджоли інших порід.
Сірі гірські кавказькі бджоли.Поширеною і відомою у всьому світі породою бджіл є сіра гірська кавказька. За біологічними та господарсько корисними ознаками бджоли цієї породи значно відрізняються від інших. Зокрема, вони мають високу заповзятливість у відшукуванні джерел медозбору, здатність продуктивніше від інших порід бджіл використовувати кожний відносно слабкий медозбір, особливо поліфлорний, легко переключаються з одного джерела взятку на інший, який мас більш концентрований або доступніший нектар. Сірі гірські кавказькі бджоли - кращі запилювачі червоної
конюшини і збирачі нектару з неї. За цими та іншими ознаками вони не мають собі рівних у світі.
Зоною природного розселення сірих гірських кавказьких бджіл є передгірні та гірські райони Кавказу. Ця порода має багато популяцій. Для розведення цих бджіл за межами їх природного розселення, зокрема в північних районах з суворішими умовами зимівлі, кращою є мегрельська популяція сірої гірської, кавказької породи.
Маса тіла одноденних робочих бджіл сірої гірської кавказької породи - 75-90 мг, довжина хоботка - 6,8-7,2 мм, в деяких сім'ях навіть 7,5 мм, тобто ці бджоли мають найдовший хоботок з усіх відомих медоносних бджіл. Це дає змогу кавказьким бджолам збирати нектар з тих медоносів, що мають глибокі нектарники.
Маса неплідних маток у середньому 180 мг, плідних - 200 мг. У період інтенсивного вирощування розплоду матки сірих гірських кавказьких Одж'шВІДШШХЛЮТЬ до 1500 яєць на добу.
Ці бджоли миролюбшС пріт (Жіяаваг ж- <ярштмтюхг, роботи. Інколи на стільнику можна спостерігати матку, яка відкладає яйця в комірки.
Особливістю цих бджіл є те, що евіжонринесений нектар вони відкладають у порожні комірки в розплідній частині гнізда, тобто обмежують матку у відкладанні яєць. Тому в період нарощування бджіл з весни і в першу половину літа розширення гнізд треба проводити шляхом періодичного підставлення стільників, а в період медозбору - штучної вощини, але не з боків крайніх рамок розплоду, а всередину розплідної частини гнізда, забезпечуючи матку вільними комірками для відкладання яєць. Таким способом можна наростити велику силу до медозбору.
Сірі гірські кавказькі бджоли малорійливі, цей інстинкт проявляється лише в 3-5 % сімей породи. При цьому сім'я закладає лише 5-10 ройових маточників. Підготовка сім'ї до роїння легко переривається вирізанням маточників з одночасним розширенням гнізда. Разом з тим кавказькі бджоли схильні до тихої заміни маток.
Контрольні запитання
1. Які основні методи племінної роботи в бджільництві?
2. Які породи бджіл поширені в нашій країні?
3. Дайте характеристику основних порід бджіл.