Збільшення виробництва зерна гречки, насіння олійних культур, особливо соняшника, гірчиці, овочів, баштанних культур, плодів, ягід, підвищення врожайності тонковолокнистих сортів бавовнику, розширення посівів люцерни, конюшини значно залежить від організації запилення сільськогосподарських культур. Використання медоносних і диких бджіл на запиленні завжди забезпечує одержання високих врожаїв і доброякісного насіння.
Із загальної кількості комах, що запилюють різні сільськогосподарські культури, 80-95% становлять медоносні бджоли. Збираючи нектар і пилок, вони переносять з квітки на квітку суміш пилку з багатьох рослин, чим сприяють вибірковому заплідненню і одержанню найбільш багатоплідного потомства, а отже, й підвищенню врожайності. У результаті ефективного використання бджіл на запиленні, господарства можуть одержувати кожний рік великі прибутки, які в 10-15 разів перевищували б прибуток, одержаний від реалізації продукції бджільництва.
Використання бджіл на запиленні посівів сільськогосподарських культур достатньо ефективне лише тоді, коли пасіка підвезена безпосередньо до ділянки з квітучими медоносними рослинами. Максимальна віддаленість пасіки від посіву, при якому найефективніше здійснюється запилення сільськогосподарських рослин, становить 500-600. м. Із збільшенням відстані між посівами і пасікою кількість бджіл, які працюють на квітках, зменшується, внаслідок чого і урожайність знижується.
Бджолині сім'ї краще працюють на запиленні тоді, коли пасіку підвозять на початку цвітіння рослин. Якщо ж її підвезти за декілька днів до цвітіння рослин, то частина бджіл уже звикне літати на природні медоноси. Проте з підвезенням пасіки на посіви запізнюватись не можна, тому що найбільше нектару виділяють квітки в. першу половину цвітіння, в цей же час утворюються і найкращі плоди. Розміщуючи пасіку біля запилюваної рослини, вулики з бджолами потрібно ставити так, щоб найбільш віддалена частина посівів знаходилась від бджіл не далі як 500-600 м, а в плодовому саду -200-250м.
Відомо, що найефективніше зав'язування плодів і насіння спостерігається тоді, коли бджола відвідує одну і ту ж квітку декілька разів. Наприклад, квітки гречки і конюшини потребують дворазового відвідування, квітки соняшників бджола повинна відвідати в середньому шість разів, а баштанні культури дають добре розвинені плоди лише при 20-30 відвідуваннях кожної квітки бджолами.
При використанні бджіл на запиленні польових та плодово-ягідних : культур, що добре виділяють нектар, активне втручання людини зводиться лише до того, щоб своєчасно підвезти на ділянку достатню кількість бджолиних сімей і правильно розмістити їх на території, масиву. До таких рослин відносять гречку, еспарцет, соняшник, ріпак, коріандр, баштанні культури, буркун, гірчицю.
Однак існують і такі ентомофільні рослини, які слабо виділяють нектар (льон, виноград, суниці) або ж він розміщується в глибині довгої трубочки віночка (конюшина червона), звідки бджолам вамско його дістати. Звичайно такі рослини вони відвідують недостатньо інтенсивно.
Для забезпечення якісного запилення ентомофільних сільськогосподарських культур господарствам, у яких немає своїх бджіл або є, але в недостатній кількості, рекомендується залучати бджолині сім'ї на договірних основах.