Крім нектару квіток, бджоли схильні збирати й інші солодкі речовини: соки тріснутих спілих фруктів, кавунів, солодкий сік, який виділяють рослини (медяна роса), та ін. У деяких лісових районах бджоли особливо багато збирають паді-солодких виділень попелиці та інших дрібних комах.
Попелиці живляться соком рослин. Сік цей солодкий, але дуже рідкий. Попелиці змушені споживати дуже багато соку, щоб одержати необхідні їм поживні речовини. Внаслідок цього вони виділяють рідкі випорожнення - надь. За спостереженням М.Д. Оржевського, одна така комаха в середньому через три хвилини виділяє краплю паді. У результаті узагальнення М.Д. Оржевським великого матеріалу (по 33 областях за 59 років) виявилося, що бджоли збирали надь ранньою весною тільки в трьох випадках, влітку до головного медозбору - в восьми, а після головного медозбору - в 92 випадках, тобто в переважній більшості випадків падь бджоли збирали до осені, після головного взятку.
Мед, в якому є падь, своїм складом значно відрізняється від квіткового меду. В ньому більше азотистих речовин (майже в 2 рази) і тростинного цукру (при меншій кількості інвертованого цукру). Особливо багато в польовому меді декстринів та мінеральних солей (в 3-4 рази більше, ніж у квітковому); такий мед дуже шкідливий для бджіл, особливо під час зимівлі.
Пасічник повинен постійно стежити за якістю корму, принесеного бджолами у вулик. Якщо вони почнуть збирати падь, то стільники, заповнені на цей час падьовим медом, треба забрати з вуликів і не використовувати їх на корм. Заготовляти кормові запаси на зимово-весняний період треба в розпал головного медозбору, найкраще на його початку. В цей час бджоли зайняті збиранням нектару, а тому наді не збирають. Наприкінці ж медозбору в меді може з'явитися домішка паді.
Мед, в якому виявлено падь, слід замінити доброякісним медом або цукром. Лише в тому разі, якщо домішка паді в меді дуже невелика, то мед залишають бджолам на зиму, особливо тоді, коли господарство зазнає труднощів з кормами; але в такому випадку кожній сім'ї бджіл додатково згодовують по 5-6 кг цукру і тоді бджоли лише короткий період (під кінець зими) будуть живитися
медом. У результаті шкідлива дія паді буде нетривалою, а кишечник бджіл не буде переповненим залишками корму.
Якщо падь у кормових запасах буде виявлена вже зимою, то рекомендується давати бджолам воду, підвішуючи її до вулика у пляшечці з ґнотом, виведеним у верхній льоток вулика, або покласти на рамки гнізд (біля клуба бджіл) мокру вату. Вода трохи ослабляє концентрацію мінеральних солей в меді. Такі сім'ї слід підгодовувати також цукровим сиропом та виставляти їх із зимівника.
4.15.2. Виявлення паді вмеду
Пробу меду беруть чайною ложкою з різних рамок, збирають у стакан і ретельно перемішують. Кожну пробу досліджують на вміст паді одним з наступних способів.
Вапняна реакція. У пробірці в 1 мл дистильованої або дощової води розчиняють приблизно 1 см3 меду і додають 10 мл вапняної води. Вміст добре перемішують. Потім розчин поступово нагрівають на спиртівці до кипіння (кип'ятять 1-1,5 хв). При вмісті в розчині паді з'являються пластівці бурого кольору, що поступово осідають на дно.
Спиртна реакція. Одну об'ємну частину меду розводять в одній об'ємній частині дистильованої або дощової води (можна використовувати охолоджену кип'ячену воду) і додають 10 частин винного спирту. Мед з домішкою паді дає при збовтуванні сильне помутніння (слід, проте, мати на увазі, що гречаний мед без домішки паді при цій реакції також дає помутніння).
Визначаючи домішку паді до меду спиртною або вапняною реакціями, доцільно спочатку зробити аналіз якісного меду (квіткового). Надалі вміст пробірок з доброякісним медом використовують як контроль для порівняння з результатами перевірки кормового меду.
Для приготування вапняної води одну частину негашеного вапна (гідрат окислу кальцію) розводять приблизно в трьох частинах дистильованої води і дають відстоятися розчину протягом 12 год (кілька разів добре перемішують скляною паличкою). Прозору рідину обережно зливають. Це і буде вапняна вода.
Іноді кормовий мед містить отруту, принесену бджолами разом з нектаром з рослин, оброблених отрутохімікатами. Встановлено, що навіть невеликі дози отруйних речовин, наявних у меду, викликають масову загибель бджіл. Якщо пасіка знаходилася в зоні обробки полів, лісів і інших угідь, необхідно узяти в кублах декількох сімей зразки
кормового меду (по 200 г) і послати на дослідження в найближчу ветлабораторію. За наявності отруйних речовин мед треба замінити цукром.
В.А. Темнов запропонував дещо змінений спосіб виявлення паді: до однієї частини меду він рекомендує додавати не одну, а дві частини води, після чого мед зводою нагрівають до кипіння. Потім слід додати 10 частин вапняної води (замість двох частин) і знов нагрівати до кипіння. Реакція в цьому випадку проходить повніше і осад видно краще.
4.15.3. Властивостімеду
Мед має чудові властивості: протягом багатьох років він зберігає свої якості, не покривається цвіллю. Цю властивість меду використовували ще стародавні римляни - вони консервували ним рідкісну дичину, яку доставляли з віддалених країн. Залита медом дичина зберігала свою свіжість, смак і вигляд.
Мед не тільки цінний харчовий продукт, але і лікувальний. Лише з відкриттям антибіотиків, котрі були виявлені в меду, стали зрозумілими його протимікробні властивості. Тому його використовують у медицині. Багатьма дослідниками встановлено, що мед надзвичайно добре діє на людей з різними захворюваннями шлунково-кишкового тракту, нервової і серцево-судинної системи. Особливо благотворно мед впливає на організм дітей. У дітей, які споживають мед, значно збільшується вміст гемоглобіну в крові, помітно збільшується вага і підвищується опірність організму різним захворюванням.
Мед має бактерицидні властивості, які полягають в його здатності знищувати багато хвороботворних мікроорганізмів, що потрапили в організм людини.
Цінні харчувальні і лікувальні властивості меду тісно пов'язані з ботанічним складом рослин, що дають бджолам нектар. Чим різноманітніша медоносна рослинність і чим більше серед цієї рослинності є лікувальних трав, тим вище якість і лікувальні властивості меду.