У процесі індивідуального розвитку інтенсивність росту живої маси тварин у різні періоди неоднакова: в ембріональний вона вища, ніж у постембріональний, тобто з віком тварин знижується. Така закономірність характерна не лише для росту живої маси в цілому, а й для окремих частин тіла.
Вивчаючи інтенсивність росту тканин та органів великої рогатої худоби у другій половині ембріонального і в постембріональному
періоді, А.О. Малігонов і Г.Ф. Расходов дійшли висновку, шо органи, які повільно ростуть в ембріональний період, швидше ростуть у постембріональний, і навпаки. Вони розподілили їх на гри групи: найшвидше ростуть в ембріональний період підшлункова залоза, кишки, кістяк, серце, шкіра, м'язи; із середньою швидкістю збільшуються об'єм крові, селезінка, шлунок, нирки, язик; повільно ростуть печінка, щитоподібна залоза, легені, сім'яники, головний мозок.
Нерівномірність росту тканин і органів зумовлена необхідністю пристосування тварин до певних умов існування, які виникли в процесі еволюції. Тому до моменту народження більш розвинені серце, легені, органи травлення, руху та ін.
У більшості сільськогосподарських тварин кістки скелета протягом онтогенезу ростуть із неоднаковою швидкістю. Розрізняють три типи його ембріонального росту: інтенсивніший ріст периферичного скелета; інтенсивніший ріст осьового скелета; однакова інтенсивність росту обох відділів.
Велика рогата худоба, коні, вівці, кози та інші травоїдні за інтенсивністю росту скелета належать до першого типу, тобто в утробний період у них інтенсивніше ростуть кістки периферичного скелета порівняно з осьовим. Вони народжуються відносно високоногими, з укороченими тулубом і головою. Така будова тіла утворилася в процесі еволюції. Завдяки цьому молодняк відразу ж після народження може самостійно рухатися, діставати до дійок вим'я матері й рятуватися від переслідування хижаками. В післяутробний період у них інтенсивніше ростуть кістки осьового скелета - хребет, грудна і тазова кістки, ребра. До другого гину належать гризуни, хижаки та свині. До третього - морські свинки.
Жива маса після народження тварин максимально збільшується у великої рогатої худоби від 4-5 до 15—18 міс, свиней - від 4 до 8, овець - від 1,5-2 до 6-7 міс, потім швидкість росту сповільнюється. На розвиток травного каналу значною мірою виливають тип і рівень годівлі. Ріст м'язів залежить також від швидкості росту кісток, до яких вони прикріплені.
На індивідуальний розвиток тварин великий вплив мають як спадкові чинники, так і чинники зовнішнього середовища. Діяльність залоз внутрішньої секреції (гіпофіз, щитоподібна й статеві) та нервової системи зумовлені спадковістю. Серед зовнішніх чинників найсуттєвіший вплив на розвиток тварин мають годівля, кліматичні умови,
вологість і температура повітря, освітленість, атмосферний тиск та ін. їхня дія залежить від виду і віку тварин, тривалості та сили впливу.
Провівши фундаментальні дослідження щодо вивчення впливу різних рівнів на ріст маси і лінійних скелета овець, М.П. Чирвинський дійшов висновку, що За недостатньої годівлі найбільше гальмується ріст маси тих частин, які в цей період найшвидше ростуть. Дослідження А.О. Малігонова та його співробітників, проведеними на великій рогатій худобі, було підтверджені висновки М.П. Чирвинського і доповнено даними про те, що така закономірність поширюєгься на всі органи й тканини.
Це дало можливість сформулювати так званий закон недорозвитку, або закон Чирвинського - Малігонова: ступінь недорозвитку різних тканин та органів перебуває в певному зв 'язку з інтенсивністю росту того чи іншого органа іі тканини; органи з інтенсивним ростом педорозвиваються за недостатньої годівлі більше, ніж з менш інтенсивним ростом, і навпаки, за посиленої годівлі тварин у певний період їхнього розвитку найінтенсивиіше ростимуть іі розвиватимуться ті частини та органи, які мають у цей період найбільшу природну швидкість росту.
Залежно від стадії, на якій відбулася затримка росту, А.О. Малігонов виділив три форми недорозвитку: ембріоиалізм, інфантилізм, неотенію.
Таким чином, численні дослідження свідчать про великий вплив умов годівлі молодняку з перших днів його життя на інтенсивність росту і розвитку, формування скороспілих високопродуктивних тварин. Важливу роль при цьому відіграють загальний рівень годівлі, її біологічна повноцінність, структура раціонів (співвідношення кормів за поживністю), різний розподіл поживних речовий за окремими періодами росту.
Певна ритмічність годівлі також має вилив на ріст і розвиток тварин. Професор В.І. Федоров, щодня і щодекади зважуючи телят, дійшов висновку, що їхній ріст характеризується хвилеподібною кривою, довжина хвилі якої досить постійна. Тривалість періоду підвищення і зниження інтенсивності росту телят становить до 12 днів.
Професор М.А. Кравченко, вивчаючи проблеми управління онтогенезом, підкреслює, що спрямоване вирощування - це система дії різних чинників на індивідуальний розвиток тварин, яку застосовують у відповідні періоди життя, щоб максимально розвинути у них бажані ознаки, зумовлені спадковістю.
Формування молочної продуктивності починається з настанням статевої зрілості й закінчується першим отеленням, коли посилено росте молочна залоза. Тому в цей період необхідно забезпечувати тварин повноцінною посиленою годівлею. ■■..
На індивідуальний розвиток тварин, крім годівлі, діють також інші зовнішні чинники, що мають вплив на формування господарсько корисних ознак: мікроклімат, температура і вологість приміщень, освітленість, моціон, кліматичні та інші умови.
Завдяки дослідженням багатьох учених виявлено зв'язок типів нервової діяльності тварин, їхньої поведінки з важливими господарсько корисними ознаками. Сформувалася окрема галузь науки -етологія, яка й вивчає поведінку тварин. Особливо великого значення набула вона в разі переведення виробництва продукції тваринництва на промислову основу.
2.7, КОНТРОЛЬ ЗА РОЗВИТКОМ І РОСТОМ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН
Інтенсивність росту і розвитку тварин у різні періоди онтогенезу неоднакова. Про швидкість збільшення живої маси, лінійних промірів та об'ємних показників роблять висновок за абсолютним або відносним приростом усього тіла, окремих органів чи тканин упродовж певного періоду.
Живу масу тварин визначають на підставі систематичних зважувань, інтервали між якими можуть бути різними і залежать від мети роботи. При цьому необхідно пам'ятати, що молодих тварин у період інтенсивного росту, а також дрібних і скороспілих треба зважувати частіше, ніж старих, пізньоспілих та великих. Ступінь точності зважування залежить від величини тварин. Дрібних зважують із точністю до 1 г,великих-до 100 г.
У практиці тварин зважують у перший день після народження, а потім щомісяця або рідше до певного віку. Це пов'язано з метою зважувань і видом тварин.
Повніше уявлення про ріст тварин можна мати, якщо доповнити зважування систематичним взяттям промірів, оскільки організм, який росте, за тимчасової недостатньої годівлі може збільшуватися у висоту, довжину, ширину й глибину без зміни величини живої маси. Лінійний ріст у сантиметрах вимірюють за допомогою мірної палиці, циркуля, стрічки у ті самі дні, коли їх зважують.
Дані систематичних зважувань і вимірювань характеризують швидкість росту, що має велике господарське значення, тому що тварини, які інтенсивніше ростуть, менше витрачають поживних речовин на одиницю приросту, ніж ті, що ростуть повільно. Швидкість росту визначають за абсолютними та відносними показниками приростів за добу, місяць, рік.
Абсолютний приріст обчислюють за певний проміжок часу як різницю показників у кінці й на початку періоду за формулою
де А„ - абсолютний приріст;
¥, - показник у кінці облікового періоду;
Щ~ показник на початку облікового періоду.
Середньодобовий приріст визначають за формулою