Статі - це анатомічні ділянки на тілі тварин, які мають свої умовні межі. Особливими статями є: голова, шия, холка, грудна клітка, спина, поперек, круп, черево, кінцівки, вим'я, статеві органи. Оцінка проводиться згідно з інструкцією за 100- бальною шкалою (рис. 2.7).
35 34 ■?•'/ зз зі зо за Рис.2.7. Статі молочної корови:
1 - горло; 2 - щелепа; З - морда; 4 - перенісся; 5 - лоб; 6 - потиличний гребінь;
7- шия ; 8- холка; 9- обхват грудей; 10 - спина (проекція); //....... грудний відділ;
12 - ребра; 13 - тулуб; 14 - голодна ямка; 15 - поперек; 16 - тазостегнове
зчленування; / 7 - корінь хвоста; /#--сідничні кістки; /9-хиіст;
20- прикріплення задньої частини вим'я; 21 - стегно; 22 - колінний суглоб;
23 - задня частина вим'я; 24 - скакальний суглоб; 25 - китиця хвоста;
26 - копитце; 27- копито; 28 - бабки; 29 - клубова ділянка; ЗО - передня
частина вим'я; 31 - прикріплення передньої частини вим'я; 32 - молочні вени;
33 - молочні колодязі; 34 - п'яткова частина; 35 - підошва копита;
36 - груднина; 3 7 - ліктьовий суглоб; 38 - підгруддя; 39- плечовий суглоб
Основні статі екстер'єру великої рогатої худоби, вимоги до них залежно від напряму продуктивності.Екстер'єрний метод дає змогу оцінити анатомо-фізіологічні якості тварин за їхніми зовнішніми формами, що має велике значення у племінній справі.
Адже більшість інтер'єрних показників можна отримати лише після забою тварини. Однак племінних високоцінних тварин забивають після втрати ними з віком відтворговальних функцій, тому селекціонер повинен визначати внутрішню будову організму за ного зовнішніми ознаками.
Голова у корів дещо легша і довша, ніж у бугаїв-плідників. У тварин молочних порід вона порівняно легша, ніж у тварин порід подвійної продуктивності. У м'ясної худоби голова невелика, широка і трохи вкорочена в лицевій частині черепа. Надто вузька і видовжена голова трапляється у перерозвинених тварин ніжної конституції.
Шия у бугаїв-плідників порівняно коротка і дуже обмускулена. У молочної худоби вона довша, ніж у тварин порід подвійної продуктивності і особливо м'ясних. Довга і вузька шия з вирізом у верхній частині (загривок) свідчить, як правило, про перерозвиток тварини, а тому небажана.
Складки шкіри внизу шиї називають підгруддям. Воно добре розвинене у тварин порід подвійної продуктивності.
Холка може бути високою і низькою, короткою і довгою, вузькою і широкою. Бажано, щоб у тварин молочних порід і порід подвійної продуктивності вона була широкою, довгою і рівною. У м'ясної худоби холка зазвичай низька й широка, іноді роздвоєна. Висока і гостра холка є показником слабкого розвитку грудного поясу тварини.
Груди характеризують за довжиною, шириною, глибиною і обхватом. У м'ясної худоби вони широкі й глибокі, як і у тварин порід подвійної продуктивності. Молочна худоба характеризується відносно глибокими, але не широкими грудьми. Якщо відношення промірів глибини грудей до висоти у холці перевищує 50 %, груди вважають глибокими, при меншому відношенні - неглибокими.
Стіна у тварин усіх порід має бути відносно широкою і рівною. Вирівняна спина свідчить про міцність опорно-сполучного апарату, провисла (особливо у молодих тварин) - про слабкість конституції.
Поперек, як і спина, має бути широким і рівним.
Круп (крижі) утворюється крижовою кісткою, кістками таза і першими хвостовими хребцями. У худоби розрізняють круп прямий, піднятий і звислий; довгий і короткий; вузький і широкий; округлий, дахоподібний і шилозадий. Бажано, щоб у худоби всіх порід він був довгий, прямий і широкий.
Особливу увагу слід звертати на ширину тулуба тварини в тазостегнових зчленуваннях: широкий таз позитивно корелює з високою молочною продуктивністю. Крім того, при широкому тазі у корів утворюються сприятливі умови для проходження плода через пологові шляхи.
Черево утворює середню третину тулуба, розвиток якого пов'язаний з травленням тварини. Розрізняють черево добре і погано розвинене, сухорляве і надто відвисле, або "сінне". І сухорляве, і відвисле черева небажані. Середня третина тулуба у м'ясної худоби значно коротша, ніж у тварин порід подвійної продуктивності і особливо молочних.
Кінцівки мають бути правильно і широко поставлені. Вузька і слонова їх постановка, а також саблистість кінцівок небажані для будь-якої тварини. Тварин зі слоновою постановкою кінцівок, особливо бугаїв-плідників, не слід залишати для племінних цілей. Багато вчених і практиків відносять цей недолік екстер'єру до спадково зумовленого захворювання - спастичного парезу. Такі тварини здіймаються і пересуваються з великими труднощами. Слабкість кінцівок завжди свідчить про слабкість кістяка взагалі.
Статеві органи мають бути добре розвинені, це є показником нормальної відтворювальної функції і функції ендокринної системи.
Вим'я оцінюють за його об'ємом, співвідношенням четвертин, розвитком дійок і прикріпленням до тулуба. Форма і будова вим'я визначають технологічні особливості корів. За формою розрізняють вим'я ванно- і чашоподібне, округле, козяче і примітивне. Найбільш бажаним є ванно- або чашоподібне вим'я, яке щільно прилягає до тіла, з великим "запасом", рівномірно розвиненими частками, з нормально і широко розставленими дійками.
Козяче вим'я має недорозвинені передні частки. Примітивне вим'я характеризується загальною недорозвиненістю. Для машинного доїння корови з козячим і примітивним вим'ям непридатні.
До екстер'єру відносять також масть тварини, тобто забарвлення її волосяного покриву. Велика рогата худоба буває простої (біла, полова, руда, червона і чорна), складної (бура, сіра, чала) і строкатої (полово-строката, руда строката, червона строката, чорно-строката) мастей.