Найбільш ефективне використання енергії для формування продукції має місце тільки при забезпеченні тварин як самою енергією, так і протеїном, мінеральними речовинами, вітамінами. Тому, поряд з енергетичною (загальною) поживністю, слід проводити оцінку кормів за протеїновою або амінокислотною поживністю.
Протеїнова поживність кормів характеризується вмістом сирого або перетравного протеїну (у відсотках або у грамах) в 1 кг корму чи 1 корм. од. Для жуйних показник протеїнової поживності доповнюють показником розчинності протеїну у воді, лугах і сольових розчинах та співвідношенням між амідами і білком (бажане на рівні 1 : 3).
Однією з найбільш важливих складових частин корму є "сирий протеїн". До нього відносяться всі азотисті речовини корму, а саме білки та аміди.
Тварини потребують систематичного надходження протеїну з кормом, гак як у організмі іде постійний розпад білків тіла і в разі повного його виключення із раціону організм гине.
Білкис складними органічними сполуками і виконують наступні функції в організмі:
• структурну- вони є складовою частиною всіх клітин, тканин та продукції тварин;
• каталітичну- майже всі білки діють як ферменти або є складовими ферментів;
• скорочувальну- білки трансформують біологічну енергію, сконцентровану у аденозинтрифосфорній кислоті, в механічну;
• захисну- вони є складовими імунних тіл;
• від гворювальну- вони входять до складу статевих гормонів клітин;
• транспортну- перенесення кисню до тканин, видалення продуктів життєдіяльності з організму;
• регуляторну- вони регулюють процеси енергетичного, білкового, мінерального та інших обмінів, кислотно-лужну рівновагу, осмотичний тиск та ін.
Отже, практично всі процеси в організмі пов'язані з функцією білків. Тому недостатня кількість білка (протеїну) в організмі спричиняє зменшення перетравності та засвоєння поживних речовин кормів, знижує рівень обмінних процесів, що негативно впливає на продуктивність,
відтворювальну здатність, захисні функції організму, призводить до підвищення витрат корму та зростання собівартості одиниці продукції.
Встановлено, що тварини здатні синтезувати деякі амінокислоти із поживних речовин корму (структурні вуглеводи, оцтова, проиіонова кислота та інші амінокислоти). Такі амінокислоти називають замінними. До них входять гліцин, серіи, аланін, пролін, оксіпролін, аспарагінова, глутамінова та інші. Амінокислоти, які тварина не може синтезувати, або швидкість їх синтезу є недостатньою для забезпечення потреби в них, називають незамінними.До незамінних відносять лізин, метіонін, триптофан, валін, гістідін, філілаланін, лейцин, ізолейцин, треонін, аргінін. Ці амінокислоти обов'язково повинні надходити з кормом.
Незамінність амінокислот пов'язана з видом, віком та фізіологічним станом тварин. Молоді тварини найбільш вимогливі до амінокислотного складу кормів. У них здатність до переамінування обмежена.
Із незамінних амінокислот виділяють лізин, метіонін та триптофан, які називають критичними.Це амінокислоти, яких частіше всього не вистачає у раціонах тварин при використанні традиційних кормів. За ними перш за все нормують раціони моногастричних тварин. Ті білки, які не містять зовсім або ж містять недостатню кількість амінокислот, необхідних для синтезу тваринного білка, називають неповноцінними.Чим більше за своїм амінокислотним складом білок корму подібний до білка тіла тварини або її продукції, тим вища його поживна цінність. Рівень амінокислотного живлення є фактором, що забезпечує на необхідному рівні білковий обмін, який прямо пов'язаний із продуктивністю.
До складу сирого протеїну, поряд із білком, входять азотисті речовини небілкового характеру, які називаються амідами.
До амідів відносять вільні амінокислоти, аміди кислот, азотомісткі глюкозиди, нітрати, нітрити, амонійні солі. Аміди є продуктами незавершеного синтезу білків з неорганічних речовин або ж продуктами його розпаду під дією ферментів, що містяться у кормі, чи ферментів, які виробляються мікроорганізмами.
Тваринний організм із азотистих речовин корму отримує амінокислоти, необхідні для побудови білків тіла та продукції. При оптимальній годівлі близько 98% азотистих речовин, що надходять із травного, каналу у кров та лімфу (після перетравлення) представлені вільними амінокислотами.
На доступність амінокислот впливає багато факторів - теплова або хімічна обробка корму, різна швидкість всмоктування окремих амінокислот та постачання їх у тканини, що інколи є причиною невідповідності між наявністю амінокислот і використанням їх для синтезу білка.
Крім абсолютних використовують такі відносні показники поживності протеїну, як протеїнове та енергопротеїнове відношення. Останнє часто визначають в годівлі птиці у кілоджоулях обмінної енергії на 1 % сирото протеїну раціону.
Оцінку протеїнової поживності кормівпроводять: за кількістю протеїну (сирого чи перетравного) в одиниці корму (г у кг, чи відсотках); за протеїновим або енергопротєїновим (для птиці) відношенням; за біологічною повноцінністю протеїну.
Біологічна повноцінність показує відсоток засвоєного протеїну від перетравного і розраховується за формулою:
Біологічна повноцінність__ азот корму -(азот калу +- азот сечрх 100%
протеїну (БПГІ)азот корму - азот кану
Забезпечення тварин необхідною кількістю та високої якості протеїном є важливою передумовою підвищення їх продуктивності. У багатьох господарствах нашої країни має місце дефіцит протеїну, що є стримуючим фактором збільшення виробництва та зниження собівартості продукції тваринництва.