На сьогодні відомо більше ЗО вітамінів. За міжнародною класифікацією, прийнятою у 1.956 році, вітаміни розподіляються на дві групи-розчинні у жирах (А, Д, Е, К) та розчинні у воді (група В, С).
До жиророзчиннихвідносяться вітаміни А, Д, Е, К.
ВітамінА (регинол).Найбільш розповсюдженою і активною є форма А1- регинол. Він міститься лише у продуктах тваринного походження. В рослинних кормах є тільки каротиноїди, близько 90 % яких представлені Р-каротином. Каротин є провітаміном вітаміну А, з якого у організмі тварин утворюється вітамін, Для великої рогатої худоби (на відміну від інших тварин) каротин не тільки стимулює утворення статевих клітин та гормонів, а й забезпечує належний ріст та розвиток тварин, їх скелету; підтримує в оптиматьному стані діяльність слизово-секреторних клітин епітелію.
Багатими на каротин є зелені корми (50-150 мг/кг), сіно, силос та сінаж (20-40 мг/кг), трав'яне борошно (до 250 мг/кг). Бідні каротином солома, коренебульбоплоди (за винятком моркви - 50-80 мг/кг), концентрати.
ВітамінД відіграє важливу роль у організмі тварини:
• регулює кальцієво-фосфорннй обмін і забезпечує мінералізацію кісток;
• впливає на функцію залоз внутрішньої секреції (гіпофіз, щитовидну, паращитовидну, надниркову та підшлункову залози);
• через вплив на залози внутрішньої секреції регулює енергетичний, азотистий та вуглеводний обмін;
• сприяє покращенню відтворювальної функції тварин, забезпечує, народження добре розвиненого життєздатного молодняку;
• покращує діяльність органів травлення та печінки.
Вітамін Е (токоферол). Функції вітаміну Е у організмі досить різнобічні:
• він є природним антиоксидантом;
• впливає на обмін жирів, попереджує накопичення токсичних продуктів жирового обміну, поліпшує роботу печінки;
• нормалізує процеси клітинного дихання;
• спричиняє суттєвий вплив на відтворювальну здатність тварин;
• попереджує м'язову дистрофію.
Основними функціями вітаміну Кє:
• каталітична дія при утворенні протромбіну, який забезпечує
зсідання крові і сприяє заживанню ран;
• участь у процесах трансфосфорилювання та утворення АТФ,
що обумовлює вплив на синтез багатьох ферментів.
До водорозчинних вітамініввідносять вітаміни груші В та вітамін С. Група В нараховує більше 15 вітамінів різного хімічного складу та біологічної дії. Водорозчинні вітаміни синтезуються рослинами, дріжджами та мікроорганізмами, зокрема тими, шо населяють травний канал. Для жуйних вітаміни цієї групи не нормують, тому що при повноцінній годівлі вони здатні синтезувати їх за рахунок мікроорганізмів травного каналу у достатній кількості.
Водорозчинні вітаміни не накопичуються у тваринному організмі, тому постійно повинні надходити з кормом. При відсутності їх у кормах, у свиней та птиці швидко виникає вітамінна недостатність. Вітаміни групи В беруть участь у регулюванні білкового, вуглеводного та ліпідного обміну і через обмінні процеси впливають на діяльність епітеліальної тканини, нервової системи (антиневротичні), відтворю-вальну здатність та продуктивність.
Із водорозчинних вітамінів найбільш вивченими та такими, що нормуються у раціонах свиней та птиці, є: В - тіамін; В2 - рибофлавін; В.і - пантотенова кислота; В4 - холін; В5 - нікотинамід, нікотинова кислота; Вд - піридоксин; Вс - фолієва кислота; Бц - ціанкобаламін; С - аскорбінова кислота.
Порушення вітамінного балансу в організмі призводить до зайво-рювання, що зветься авітамінозом (проявляється специфічною клінічною картиною), або гіповітамінозом (проходить без характерних симптомів). При відсутності чи недостатку багатьох вітамінів має місце поліавітаміноз та полігіповітаміноз.
Основними причинами кіно-та авітамінозівє:
• нестача вітамінів у кормах;
• незбалансованість та однорідність раціонів;
• використання недоброякісних кормів.
Захворювання проявляється не зразу. Від початку неповноцінної годівлі до явних ознак захворювання проходить декілька тижнів, а то й місяців. Це залежить від того, на скільіси дефіцитниіі раціон за вітамінами, які умови утримання, як годували тварин до цього (запаси в організмі) та ін.
Сприяють виникненню гіповітамінозів:
• незбалансованість раціонів тварин за протеїном, енергією,
жиром, макро- та мікроелементами;
. • порушення роботи травного каналу, печінки, підшлункової залози;
• незадовільні умови утримання;
• підвищена потреба організму при вагітності, лактації та інтенсивному рості;
• наявність антивітамінів у кормах.
У зв'язку з цим виділяють дві групи факторів, що призводять до вітамінної нестачі:
• зовнішні (екзогенні) - дефіцит вітамінів, незбалансованість
раціонів за іншими поживними речовинами, незадовільні умови
утримання, наявність антивітамінів;
• внутрішні (ендогенні) - захворювання, підвищена потреба.
Оцінку вітамінної поживності кормів (раціонів) проводять за
вмістом вітамінів в одиниці корму або в кг сухої речовини корму (мг/кг, мкг/кг. МО(10)/кг).
3.6.3. Комплексна оцінка поживності кормів
Оцінка поживності кормів за хімічним складом, перетравністю поживних речовин, кормовою і енергетичною одиницями дає змогу визначити поживність кормів та потребу в них лише за одним показником - загальною поживністю. Але вивчивши фізіологічну роль білків, жирів, вуглеводів, учені прийшли до висновку про необхідність давати оцінку кормам за багатьма показниками. Така оцінка поживності, якщо враховують взаємний вплив поживних речовин корму, що входять до раціону, їх дію на фізіологічний стан, продуктивність і відтворні функції тварин, називається комплексною.
Комплексна оцінка поживності кормів включає багато показників, кількість яких для різних тварин неоднакова: для птиці -близько 50, свиней - 35, великої рогатої худоби - 25. Основні з них такі: вівсяна КО, обмінна енергія, суха речовина, сирий і перетравний протеїн, сирий жир, сира клітковина, крохмаль, цукор, кухонна сіль, кальцій, фосфор, натрій, хлор, основні мікроелементи (залізо, мідь, кобальт та ін), вітаміни, амінокислоти тощо. При такій оцінці треба з'ясувати, які поживні речовини і в якій кількості є в кормі, а також в якій мірі вони відповідають оптимальним потребам тварин. При багатій, але. незбалансованій за протеїном годівлі знижується продуктивність тварин, а витрати кормів на виробництво продукції значно збільшуються. Якщо в кормі не вистачає незамінних амінокислот, з'являються серйозні порушення в обміні речовин, баланс азоту стає від'ємним. У тварин погіршується апетит, робота нервової системи і залоз внутрішньої секреції, змінюється склад крові
тощо. Тварини різних видів мають особливі потреби в окремих амінокислотах, фізіологічна роль яких специфічна.
Перетравність і використання протеїну значно залежить від вмісту в кормах і раціоні клітковини. Оптимальним вмістом її в сухій речовині раціону є: для корів - 16-20%, свиней - 6-7%, птиці - 5-6%. Достатній вміст у раціонах жуйних легкорозчинних вуглеводів сприяє нормалізації травлення в рубці.
З наявністю мінеральних речовин пов'язані процеси травлення, обмін речовин і енергії, регуляція осмотичного тиску й підтримання в організмі кислотно-лужної рівноваги. З мінеральних речовин особливе значення мають кальцій і фосфор. При їх нестачі або надлишку продуктивність тварин знижується. Кальцій нормально засвоюється в тому разі, якщо на одну частину фосфору припадає 1,5-2 його частини.
Натрій - основний катіон, який нейтралізує кислоти, підтримує осмотичний тиск, бере участь у синтезі жирів і білків тощо. Його антагоністом є калій. Натрій нормально всмоктується втому разі,якщо на одну його частину припадає до трьох частин калію.
Велике значення в живленні тварин мають мікроелементи -мідь, кобальт, йод, марганець, молібден, фтор та ін.
З усіх вітамінів найбільшу роль відіграє вітамін А. його попередник (провітамін) - каротин - легко руйнується при неправильній заготівлі кормів та їх зберіганні. Вітамін А бере участь в обміні білків, підтриманні в нормальному стані слизових оболонок дихальної, травної, видільної систем. Вітамін Д бере участь у розвитку кістяка на обмін білків і вуглеводів, тому що вони входять до складу багатьох окисно-відновних ферментів.