IV. Завдання на закріплення основних методологічних знань.

1. Завдання на складання міжпредметного тезауруса.

Відомо, що тезаурус — це сукупність нагромаджених понять із пев­ної галузі науки. Скласти тезаурус — означає зрозуміти, які факти, по­няття характеризують той чи інший закон, які факти, поняття й закони належать до тієї чи іншої теорії.

Завдання на встановлення міжпредметного тезауруса можуть пе­редбачати: розгляд законів, які оперують одним і тим самим поняттям; виявлення явищ і понять, спільних для двох теорій; порівняння кола явищ, які пояснюються різними теоріями, й установлення на підставі цього порівняння зв'язку між теоріями; виявлення понять і фактів різ­них предметів, що характеризують даний закон; відбір фактів, понять і законів, які належать до однієї теорії.

■ Приклад. Із наведених назв законів, понять та явищ відберіть ті, які
стосуються теорії еволюції.

2. Завдання на формування системності знань.

Системність набутих знань — це усвідомлення складу певної су­купності знань, їх ієрархії (супідрядності), послідовності, осмислення одних знань як базових для інших.

■ Приклад. Проаналізуйте, чи систематично розташовані наведені ниж­
че відомості. Якщо ні, зробіть необхідні переставлення.

1. Органи дихання. Газообмін у легенях і тканинах.

2. Хімічний склад клітини та її життєві властивості.

3. Поняття про дифузію.

4. Поняття про хімічні сполуки. Класифікація неорганічних сполук.

5. Поняття про тканини. Види тканин, їхні будова й функції.

Відповідь. У наведеній послідовності набутих знань порушено су­підрядність. Пункти 1, 2 і 5 тісно пов'язані, проте їхня послідовність має бути такою: 2, 5, 1. Адже знання про клітини є базовими для знань про тка­нини. А вивчення органів вимагає розуміння будови й функціонування клітин і тканин (біологія). Пункт 4 необхідно розглянути до вивчення п. 2, бо щоб характеризувати хімічний склад клітин, необхідно мати уявлення про класифікацію хімічних сполук. Поняття про дифузію (п. 3) вивчає

__-»«—„—«—<» 169


Розділ 5 Зміст шкільної біологічної освіти

фізика. Дифузія є опорним поняттям для пояснення газообміну в легенях і

тканинах (п. 1).

Останнім часом дістали поширення міжпредметніуроки із загаль­ної для кількох навчальних дисциплін теми. Найефективніші вони в старшій школі. Приклади тем таких уроків: «Використання законів фізики в біології», «Хімія в процесі життєдіяльності людини», «Дихан­ня». Так, вивчення біогеоценозу як екосистеми допускає розкриття взаємозв'язків тварин, рослин, мікроорганізмів, біотичних, абіотичних та антропогенних факторів середовища в певному природному ком­плексі. При цьому вчитель біології використовує внутрішньо- й між­предметні зв'язки (з курсами фізичної географії, фізики, хімії, приро­дознавства). Формуючи поняття «агроценоз», учитель біології підси­лює зв'язок наукових біологічних понять із прикладними поняттями ґрунтознавства й землеробства, рослинництва й тваринництва, розши­рює зв'язки біології з трудовим навчанням і сільськогосподарською продуктивною працею учнів. Школярі усвідомлюють вплив господар­ської діяльності людини на природу, на її живі й неживі компоненти.

Удосконалення змісту біологічної освіти в програмах для 12-річної школи виражено в створенні єдиного цілісного навчального предмета «Біологія», між розділами (курсами) якого існує наступність у розвит­ку провідних біологічних ідей і понять (цитологічних, еволюційних, екологічних, політехнічних та ін.). Міжпредметні зв'язки в поєднанні з внутрішньопредметними зумовлюють цілісність предмета «Біологія». При цьому коло питань щодо встановлення міжпредметних зв'язків може бути розширено вчителями, які працюють творчо, за рахунок факультативних занять і позакласної роботи з предмета.

 

Підсумки

Є п'ять рівнів конструювання змісту біологічної освіти: 1) загальнотеоретичного уявлення про осві­ту (наукове тлумачення основних понять і про­цесів, концепції змісту освіти); 2) навчального предмета (Державний стандарт, навчальні пла­ни); 3) навчального матеріалу (програми, шкіль­ні підручники, посібники); 4) педагогічної діяль­ності; 5) особистісного надбання школярів. Вони

„170


Запитання й завдання


       
   


взаємопов'язані й перебувають в ієрархічній за­лежності, тобто утворюють ієрархічну систему.

Поле діяльності вчителів становлять в основно­му третій і четвертий рівні. Так, учителі можуть і мають творчо підходити до викладання навчаль­ного матеріалу, який передбачено програмою: аргументовано змінювати послідовність вивчен­ня тем, параграфів; вводити додаткову інформа­цію про особливості живої природи певного ре­гіону; вибирати підручник біології, який, на їхню думку, найбільше відповідає потребам та інтере­сам школярів, тощо.

На рівні педагогічної діяльності проявляється особистість учителя, його педагогічна майстер­ність і компетентність. Тут учитель виступає в ролі «постановника п'єси та головного виконав­ця». Однак успіх залежить від злагодженої діяль­ності всіх учасників дійства (вчителя та учнів).

Рівень особистісного надбання характеризується тим, що зміст біологічної освіти як об'єктивне утворення переходить на суб'єктивний рівень.

Діагностика рівня навчальних досягнень школя­рів дає змогу здійснювати прямий і зворотний зв'язки між учителем та учнями, корегувати на­вчальну діяльність учасників освітнього проце­су, вносити зміни до третього рівня конструю­вання змісту освіти.

Отже, процес конструювання змісту біологічної освіти є відкритою саморегульованою ієрархіч­ною системою.


Запитання 1. Назвіть рівні конструювання змісту освіти.

и завдання 2. Які концепції змісту освіти вам відомі?

3. Яке означення змісту освіти дається в сучасній дидак­тиці?


Розділ 5 Зміст шкільної біологічної освіти


Запип