Вибір кінцевого діаметра свердловини перш за все залежить від мети буріння (розвідка на тверді, рідкі, газоподібні корисні копалини; експлуатація; інженерні завдання; вентиляція) і пов’язаний, головним чином, з вимогою до кількості керна корисної копалини для його випробування, а також з прохідністю в стовбур свердловини приладів і інструменту для досліджень або експлуатації свердловин.
На вугільних родовищах (складених слабким і середньої міцності вугіллям) і родовищах бокситу використовують діаметр 76 мм, для антрациту і міцного вугілля достатній діаметр 59 мм. Для більшості рудних корисних копалини достатнім діаметром є 59 мм, на родовищах рідких і шляхетних металів з вкрай несприятливою текстурою рекомендується діаметр 76 мм. Для розвідки хімічної сировини (апатит, сірка, солі, графіт, слюда, азбест), а також при розвідці родовищ будівельних матеріалів використовують діаметр 93 мм.
Якщо геологічний розріз вивчений слабо або якщо на даній ділянці можливі різноманітні ускладнення, то вибраний кінцевий діаметр залишають запасним. Конструкцію свердловини проектують на один діаметр більшою.