Тенденції розвитку світової економіки

За останні десятиріччя у світі відбулися значні зміни, що призвели до створення глобальної фінансово-економічної системи. Виникла єдина мережа, що об’єднала провідні фінансові ринки різних країн. Вона пов’язала такі широко відомі центри, як Нью-Йорк, Лондон, Токіо, Франкфурт. Посилення зв’язків між центрами призвело до справжньої революції, наслідком якої стала фінансова глобалізація, тобто перетворення національних ринків в єдине світове товариство.

З економічної точки зору під глобалізацією розуміють зростаючу інтеграцію національних економік в єдиний світовий ринок. Її характерними рисами є розширення міжнародної торгівлі товарами і послугами, збільшення міжнародних потоків капіталу, широке застосування новітніх інформаційних технологій (ІТ) та телекомунікаційних мереж. Все більша кількість інвесторів, що орієнтувались раніш виключно на внутрішній ринок, виходять на світову арену. Ідея міжнародної диверсифікації інвестицій зараз займає ключові позиції в теорії портфельного менеджменту.

У 80-90-і роки ХХ ст. склався принципово новий міжнародний розподіл праці, що ґрунтується не лише на звичній спеціалізації за сферами та галузями виробництва, або ж предметної спеціалізації, але й на випуску та поставці на світовий ринок компонентів, вузлів, деталей. Стало можливим спеціалізуватись на окремих стадіях технологічних процесів.

У ці ж роки стрімко удосконалювались засоби зв’язку та інформаційні мережі, на базі яких фінансова сфера отримала можливості перейти до нової ланки глобалізації та відомої самодостатності, що призвело до нових можливостей в галузі інвестування та кредитування, а також можливості небачених за масштабами спекуляцій.

Значення національних кордонів помітно зменшилось. Колишні зовнішні фактори економічного розвитку стали внутрішніми не лише для транснаціонального бізнесу, але й для національного підприємництва.

Глобалізація зажадала від країн передати частину своїх функцій управління міжнародним організаціям, у першу чергу Всесвітній торговій організації (ВТО), яка істотно розширила свої функції останнім часом та акцентує свою діяльність у напрямку уніфікації норм та правил міжнародної торгівлі товарами та послугами. При цьому глобалізація призводить до того, що в лідери вибиваються декілька міжнародних центрів (США, Євросоюз, Японія, країни БРІК), що стають локомотивами міжнародної економіки та використовують ВТО для лобіювання власних інтересів.

Останнім часом відбулась переоцінка позитивних наслідків глобалізації за рядом напрямів. Так, міжнародне виробництво головним напрямком інтеграції не стало. На перше місце висунуті інші сфери: створення глобальної фінансової системи; глобальної системи обміну результатами інтелектуальної діяльності, включаючи Інтернет; глобальної системи просування товарів та послуг, що виробляються транснаціональними корпораціями (ТНК).

Разом з тим, глобалізація пов’язана зі значними ризиками, пов’язаними, переважно, з посиленням нестійкості економіки та поглибленням нерівномірності розвитку. Нестійкість економіки напряму пов’язана з економічною нестабільністю. Якщо нестабільність, як правило, асоціюється з проблемами фінансово-бюджетної стабілізації та зниження інфляції, то нестійкість пов’язується з непередбачуваними та несподіваними коливаннями основних макроекономічних параметрів (ВВП, валютних курсів, відсоткових ставок, умов торгівлі, тощо). Коли в їх змінах не відслідковується якоїсь певної моделі, економічні агенти та інвестори не можуть прогнозувати тенденції розвитку, в господарській діяльності починає домінувати атмосфера невизначеності. Внаслідок цього відбувається суттєве скорочення інвестицій, під загрозою виявляється не тільки довгострокове економічне зростання, а і економічна стабільність як окремих країн та регіонів, так і світової економіки в цілому.

Виникає питання, чому глобалізація підвищує нестійкість економіки?

В якості відповіді можна назвати такі фактори: більш швидкий рух капіталів, прискорення технічного прогресу, посилення наслідків прийнятих рішень, що з математичної точки зору є проявом кореляцій між параметрами світової фінансово-економічної системи, наявністю нелінійних взаємозв’язків між підсистемами та елементами, наявністю кооперативних, синергетичних ефектів та процесів самоорганізації.

Підтвердженням посилення негативних глобалізаційних тенденцій можуть бути як регіональні фінансово-економічні кризи останніх двох десятиріч (латиноамериканська, азійська), так і глобальна світова криза 2007-2009 рр., що є реакцією на посилення нестабільності та взаємозалежності. Це пов’язано, з одного боку, з тим, що саме фінансова підсистема світової економіки найбільш бурхливо реагує на посилення глобалізаційних процесів, є найбільш чутливою до зовнішніх впливів та шоків. А з іншого  сучасна глобальна фінансова система перестала виконувати свої функції: фінансувати реальний сектор економіки. Завдяки застосуванню сучасних ІТ стало можливим практично миттєво переводити величезні капітали з одного регіону в інший та призвело до значних спекуляцій на фондових та валютних біржах.

Таким чином, можна виділити наступні домінуючі тенденції, які будуть визначати розвиток світової економіки в XXI ст. По-перше, посилення глобалізаційних процесів, що виражається у все більшому розширенні та поглибленні міжнародних зв’язків у сфері інвестицій, виробництва, обігу, постачання і збуту, фінансів, науково-технічного прогресу, освіти, зростанні ролі на світовій арені ТНК, що діють у всеосяжних, глобальних масштабах і ведуть конкурентну боротьбу за ринки збуту, сировинні та фінансові ресурси.

По-друге, подальша лібералізація міжнародної економічної діяльності, що виражається в поступовому послабленні або усуненні перешкод на шляху міжнародного руху товарів, послуг, об’єктів інтелектуальної власності, праці, капіталу, фінансових ресурсів тощо. Це підтверджується поступовим збільшенням кількості країн, які стали членами ВТО.

По-третє, зростання ролі інтеграційних процесів, що виражається у

формуванні міждержавних об’єднань (зон вільної торгівлі, митних союзів, „спільних ринків”, економічних співтовариств і т.п.), які передбачають творення сприятливих умов для розвитку економічних зв’язків між країнами-учасниками.

Окрім цього, однією із найбільш важливих домінуючих тенденцій є бурхливий розвиток інформаційних систем і технологій, що виражається у зростанні ролі інформації в житті суспільства та широкому використанні комп’ютерних систем, телекомунікацій, мережі Інтернет у сучасній економіці, науці, освіті тощо.