Розширення економічної самостійності підприємств супроводжується використанням розподілу колективного заробітку безтарифним методом. Деякі вчені пропонують називати його методом “паювання” колективного трудового доходу залежно від індивідуального внеску.
Відмінною рисою безтарифної оплати праці є те, що її застосування передбачає не відокремлене нарахування тарифної частини заробітної плати, надбавок, премій і компенсаційних виплат, а комплексне.
Основна мета – мотивація ефективної праці кожного індивіда і колективу як єдиною цілого. Заробіток окремого працівника залежить від чотирьох чинників:
– кінцевих результатів колективної діяльності;
– установленого працівникові коефіцієнта (паю в колективному заробітку);
– відпрацьованого часу;
– особистого ставлення кожного працівника до спільної справи.
Індивідуальна заробітна плата кожного визначається за формулою:
ФОПк х Кі х КТУі х Ті
ЗПі = ----------------------------------,
n
де ФОПк – колективний фонд оплати праці, який підлягає розподілу, грн;
Кі – коефіцієнт кваліфікаційного рівня (або “пай”), який присвоєно і-му працівнику на момент введення безтарифної системи;
КТУі – коефіцієнт трудової участі і-го працівника в поточних результатах діяльності;
Ті – кількість робочого часу, відпрацьованого і-тим працівником за період, за який здійснюється оплата праці (год, днів);
n – кількість працівників, які беруть участь у розподілу фонду оплати праці, осіб.