Наші найближчі сусіди у Всесвіті — Магелланові Хмари та Туманність Андромеди.

Дослідження інших велетенських зоряних систем – інших галактик – розпочав В. Гершель наприкінці XVIII ст. Відкривши і склавши каталоги загалом понад 2 500 туманнос­тей, він дослідив їхні форми і значну частину з них виділив в окрему гру­пу «молочних шляхів», які мали б бути подібними до нашої Галактики. Відстані до цих об’єктів Гершель оцінював мільйонами світлових років. Насправді ж ні він сам, ні інші астрономи впродовж усього XIX ст. не знали, як далеко знаходяться ці об’єкти. Тому справжнє відкриття світу галактик настало у XX ст. завдяки працям Е. Габбла.

Чумацький шлях та Магеланові хмари

Світ галактик надзвичайно різноманітний. Але вже 1925 р. Габбл здійснив першу і дуже вдалу спробу класифікувати галактики за їхнім зовнішнім виглядом, запропонувавши відносити їх до одного з таких трьох типів: еліптичні Е, спіральні S та неправильні Іr.

За зовнішнім виглядом існують три типи галактик — спіральні, еліп­тичні та неправильні.

Еліптичні галактики мають вигляд кругів чи еліпсів, яскравість яких плавно зменшується від центра до краю. Їх ділять на 8 підтипів від Е0 (коловий об’єкт) до Е 7 (об’єкт істотно сплющений).

Спіральні галактики скла­даються з ядра і кількох спіральних рукавів або гілок. У звичайних спіраль­них галактиках (тип S) гілки виходять безпосередньо з ядра.

У спіральних галактиках з перемичкою (тип SВ) ядро перетинається вздовж діаметра поперечною смугою із зір – перемичкою або баром, від кінців якого й починаються спіральні рукави.

Залежно від ступеня розвитку рукавів галактики S і SВ діляться на підкласи Sа, Sb та Sс (відповідно SВa, SВb і SВс). У галактик підкласу 8 а спіралей майже не видно, тоді як у галактик підкласу S с майже вся речовина скупчена в спіральних рукавах.

Проміжними між галактиками Е і S є лінзоподібні галак­тики (підтип S0), яскравість яких від центра до краю змінюється стрибками.

До неправильних галактик (тип Іr) належать ті, що не мають чітко ви­раженого ядра і симетричної структури.

Наша Галактика, так само як і галактика у сузір’ї Андромеди М 31, належить до спі­ральних. Вони мають схожий вигляд, майже однакові розміри і приблизно однакову кількість зір. Галактика М 31 знаходиться на відстані 2 млн св. років від Зем­лі — це найдальший об’єкт у Всесвіті, який ще можна спостерігати неозброєним оком.

Найближча до нас у північній півкулі неба галактика Туманність Андромеди (галактика М31) – це спіральна галактика. У південній півкулі спостерігаються дві неправильні галактики – Велика Магелланова Хмара (ВМХ) і Мала Магеллано­ва Хмара (ММХ). Найближчі до нас галактики, Малу та Велику Магелланові Хмари, можна побачити на небі південної півкулі.

Приблизно 25 % вивчених галактик — еліптичні, 50 % – спіральні (з них по­ловина SВ), 20 % типу S0 і лише 5 % – галактики типу Іr.

Спостерігаючи інші галактики, астрономи звернули увагу на те, що не всі галактики мають спіральну структуру.

У спіральних рукавах галактик зараз відбувається ін­тенсивне народження нових зір та формування планетних систем, у той час як в еліптичних галактиках більше ста­рих жовтих та червоних зір. Можливо, що в еліптичних галактиках процес утворення нових зір уже закінчився.