Економічний потенціал є інтегральною моделлю потенціалів, яку можна представити як багаторівневу структурну модель.
Ефективне використання економічного потенціалу означає можливість для підприємства одночасно і раціонально використовувати всі наявні ресурси для досягнення високих кінцевих результатів і задоволення потреб в якісній продукції.
Багаторівнева структурна модель формування економічного потенціалу підприємства розроблена на основі поетапно-структурного підходу.
Матеріальною основою економічного потенціалу є фінансові ресурси, відбиті в балансі підприємства, а величина потенціалу - це результат їхніх сукупних зусиль, виражений потенційним прибутком, що залишається в розпорядженні підприємства.
Поетапно-структурний підхід до формування величини економічного потенціалу припускає виділення проміжних рівнів узагальнення потенційних можливостей підприємства.
Нижнім рівнем є виробничий потенціал, що представляє здатність виробничої системи виробляти матеріальні блага, використовуючи ресурси виробництва.
Виробничий потенціал утворюється на виробничому рівні, який характеризується потенційним обсягом товарної продукції.
Виробничий потенціал включає:
• фондовий потенціал (ОВФ);
• трудовий потенціал (ТП);
• науково-технічний потенціал (технології);
• енергетичний потенціал (енергоресурси);
• інформаційний потенціал відповідного рівня (інформаційно-управлінське забезпечення).
Проміжною ланкою є господарський потенціал, тобто сукупна здатність виробничого потенціалу підприємства і рівня його ділової активності (РДА) в умовах існуючого маркетингового середовища (маркетинговий потенціал (МП)) задовольняти потреби ринку у визначеному обсязі матеріальних благ і послуг, тобто:
ГП = ВП + МП + РДА (4.1)
Рис. 3.7. Модель формування економічного потенціалу підприємства.
Господарський рівень характеризується потенційним обсягом продажу.
Економічний потенціал формується на інституціональному рівні, який характеризується потенційним обсягом прибутку, який залишається у розпорядженні у підприємства і складається із інноваційного, господарського і фінансового потенціалів.
Структурна модель формування економічного потенціалу показує, що потенціал будь-якого рівня виникає як результат взаємодії ресурсів, що його забезпечують.
Структуру ресурсів економічного потенціалу можна класифікувати за двома ознаками.
Перше - за ступенем належності ресурсів підприємству: внутрішні ресурси (основні засоби, оборотні кошти, робоча сила) і зовнішні ресурси (кредити, отримані підприємством, і заборгованості за товари, роботи та послуги).
Друге - за ступенем реалізації ресурсу в господарському процесі: фактичні ресурси (вони постійно необхідні для виконання виробничої програми: основні фонди, оборотні кошти, робоча сила), потенційні ресурси (вони можуть бути отримані і задіяні за певних умов) і умовні ресурси (це ресурси різних резервних і спеціальних фондів, напрямки використання довгострокових кредитів банків та ін.).
Для оцінки ресурсів потенціалу застосовується система часткових показників, що охоплює всі наявні в розпорядженні підприємства ресурси: основні фонди, матеріальні запаси і витрати, трудові і фінансові ресурси.
Кожен показник виконує одну з трьох функцій:
1) характеризує рівень забезпеченості підприємства тим або іншим видом ресурсу стосовно загальної суми його активів;
2) здійснює специфічну функцію з характеристики поведінки даного виду ресурсу в умовах функціонування, що змінюються, (показники ліквідності запасів товарно-матеріальних цінностей, продуктивності праці, матеріаломісткості, маневреності функціонуючого капіталу та ін.);
3) визначає ступінь ефективності на кожну гривню витрат, вкладених у виробництво (показники прибутковості і рентабельності).
Виробничий потенціал є основою економічного потенціалу фірми.
Методологія визначення виробничого потенціалу (кількісний аспект) безпосередньо пов'язана з такими економічними категоріями, як «виробнича функція» і «виробнича потужність». Особливість ролі останньої серед виробничих факторів пояснюється специфічністю капіталу як каталізатора підприємництва і, головне, специфічністю виробничої потужності як найбільш мобільного фактора серед інших факторів виробництва. Тому пріоритетними є формування й оцінка виробничої функції і потужності фірми в порівнянні з іншими факторами і ресурсами виробничого потенціалу (матеріальними, трудовими).
Основна мета виробництва — перетворення факторів виробництва (ресурсів матеріальних, робочої сили і капіталу) у готову продукцію.
Зміст виробничої функції полягає в тому, що визначену кількість продукції можна виготовити за робочий день при визначеній комбінації устаткування, робочих та інших факторів:
X = ƒ (A, B, C,…N), (3.2)
Де: X - результативна кількість продукції за одиницю часу;
А, В, С - кількість різних факторів виробництва, використаних для виробництва продукції.
У виробничих функціях виду:
(3.3)
X - кількість продукту, що виготовляється за допомогою m виробничих факторів F1, F2,…Fm;
b - параметр, що характеризує еластичність кількості продукції (результуючої функції) стосовно кількості відповідних виробничих факторів.
Еластичність функції - це показник, що характеризує збільшення результуючої функції X на b % при збільшенні одного з факторів на 1% (тобто збільшення фактора на 1% приведе до збільшення функції на b %).
Економічний зміст мають не тільки коефіцієнти b кожного фактора, а й їхня сума, тобто сума еластичностей:
B = b1 + b2 +…+bm (3.4)
Ця величина фіксує узагальнену характеристику еластичності виробництва.
Окремий випадок - функція Кобба-Дугласа:
X = A × Kα × Lβ (3.5)