В загалі під поніттям резервів розуміють не використані можливості покращення результатів фінансово-господарської діялності підприємства, зниження поточних та авансованих витрат матеріальних, трудових, фінансових ресурсів.
Забезпечення нормальної роботи підприємства потребує використання внутрішніх резервів забезпечення позитивності та зростання чистого грошового потоку підприємства, що генерується в процесі фінансово-господарської діяльості підприємства.
Використання внутрішніх резервів фінансування спрямоване на підвищення платоспроможності та ліквідності підприємства. Цього можна досягти збільшенням розмірів вхідних грошових потоків(за рахунок збільшення виручки від реалізації, продажу частини основновних фондів, рефінансування дебіторської заборгованості) та скорочення вихідних грошових потоків(за рахунок зниження витрат, які відносяться на собівартість продукції чи покриваються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства).
Зниження собівартості продукції та витрат, джерелом покриття яких є прибуток - головний внутрішній резерв підприємства.
Зниження собівартості продукції:
На собівартість продукції впливають зміни:
· Обсягів виробництва;
· Номенклатуки та асортименту продукції;
· Технічного рівня виробництва;
· Організації виробництва та умов праці.
На кожному підприємстві в залежності від особливостей набір цих факторів може бути іншим.
Далі розглянемо докладніше як саме впливає кожен чинник на зміну собівартості продукції.
1. Зміна обсягів виробництва.
При визначенні впливу цього фактору треба врахувати, що зі зміною обсягів виробництва змінюються постійні витрати на одиницю продукції. Частина витрат може змінюватись протягом року, але не пропорційно до змін обсягів виробництва. Такі витрати належать до умовно-змінних (витрати розмір яких зростає зі збільшення обсягів виробництва ї спадає з його зменшенням. Це виртати на сировину та матеріали, напівфабрикати, комплектуючі, паливо та енергію, оплату праці працівникам).
2. Зміна номенклатури та асортименту продукції.
Зміна номенклатури та асортименту продукції полягає в зміні частки окремих видів продукції в загальному обсязі виробництва, яка відбуваються з наступних причин:
· Припинення виробництва нерентабельних виробів та освоєння нових видів продукції;
· Неоднакові темпи зростання випуску різних видів продукції.
Вплив змінм структури продукції розраховується згідно з показниками зміни витрат за такими статтями:
Ÿ Матеріальнв витрати;
Ÿ Витрати на оплату праці;
Ÿ Витрати на утримання та експлуатацію устаткування;
Ÿ Комерційні витрати.
3. Зміна технічного рівня виробництва.
Зміна технічного рівня виробництва виявляється в економії матеріальних та трудових ресурсів за такими напрямками:
Ÿ Впровадження нових та вдосконалення існуючих технологій.
Під економією від підвищення технічного рівня виробництва розуміють пряме абсолютне зниження витрат на одиницю продукції. Економію розраховують з огляду на витрати для придбання нової техніки та середню окупність витрат.
Ÿ Застосування нових видів сировини та матеріалів та раціоналізація їх використання.
В розрахунках за цим напрямом враховується економія, що досягається завдяки раціональному використанню сировини та матеріалів:
Ÿ Поліпшення використання сировини зменшенням її втрат під час первинної обробки, а також повнішим застосуванням корисних компонентів;
Ÿ Застосування економніших замінників;
Ÿ Повніше використння в виробництві відходів сировини та матеріалів, впровадження бузвідходних технологій.
Вхідними даними для розрахунку в цьому напрямку є такі норми витрат матеріальних ресурсів, шо періодично переглядаються та план заходів із ресурсозбереження.
· Зниження трудомісткості виробництва одиниці продукції.
Зміна технічного рівня виробництва виявляється в економії витрат на персонал за рахунок зниження трудомісткості одиниці продукції.
4. Зміна організації виробництва та умов праці.
Зміна організації виробництва та умрв праці виявляється в економії витрат за наступними напрямами:
1) впровадженя нових виробництв, цехів та структурних підрозділів
Вплив впровадження в дію нових виробництв розраховується за повним переліком витрат, що включаються до собівартості продукції. Одночасно береться до уваги можливе перевищення середніх витрат в період освоєння нових виробництв. Пов’язані з цим додаткові витрати визначаються бюджетом витрат з підготовки та освоєння виробництва продукції та пускових витрат, а також розрахунком собівартост іза цими витратами протягом строку освоєння.
2) Спеціалізація та кооперування виробництва.
Економічний ефект від спеціалізації та кооперування виробництва виявляється тоді, коли виготовлення окреми комплектуючих, напівфабрикатів тощо виділяється у відокремлені виробництва.
3) Зміни в організації та обслуговуванні виробництва й праці
Зміни в організації та обслуговуванні виробництва й праці визначаються згідно з розрахунками ефективності передбачуваних заходів:
Ÿ Змімна режиму роботи підприємства;
Ÿ Упорядкування організаційно-технічних та посадово-технологічних робіт;
Ÿ Поліпшення роботи внутрішньозаводського транспорту;
Ÿ Вдосконалення матеріало-складського господарства і постачання виробництва матеріалами, паливом та енергією;
Ÿ Поліпшення організації збуту продукції.
Еконмія, одержана в результаті зміни в організації та обслуговуванні виробництва й праці, розраховується за планами наукової організації праці і визначається множенням кількості вивільнених робітників на їх середню заробітну плату.
4) Зміни в організації управління виробництвом.
Зміни в організації управління виробництвом визначаються на підставі розрахунків ефективності таких заходів:
Ÿ Укрупнення цехів та інших підрозділів;
Ÿ Впровадженя автоматизованих систем управління;
Ÿ Поєднання окремих функцій та усунення зайвих.
Підвищити систему управління можна за допомогою впровадження дієвої системи контролінгу на підприємстві. В системі контролінгу можуть передбачатись такі заходи:
Ÿ Мотивація персоналу;
Ÿ Зміна стилю управління;
Ÿ Часткове залучення нового менеджменту;
Ÿ Організація центрів прибутковості;
Ÿ Організація системи збору та обробки інформації;
Ÿ Зменшення завищених показників;
Ÿ Запровадження системи контролю ефективності;
Ÿ Забезпечення гнучкого планування та ефективного управління;
Ÿ Визначення пріоритетних завдань для всіх стадій виробництва;
Ÿ Механізація рутинної роботи та скорочення зайвого персоналу;
Ÿ Поліпшення виробничих відносин між членами колективу;
Ÿ Уточнення стратегії розвитку підприємства.
5) Зміни в умовах матеріально-технічного забезпечення.
Зміни в умовах матеріально-технічного забезпечення розраховуються на підставі аналізу господарських зв”язків та спеціально розроблених заходів щодо раціоналізації складського господарства. До таких заходів належать:
Ÿ Забезпечення ресурсами в необхідному асортименті та зменшення збитків, спричинених використання матеріалів, що не відповідають технічним вимогам за розмірами, якістю, та іншими властивостями.
Ÿ Зменшення витрат на зберігання та транспортування матеріалів;
Ÿ Зменшення витрат завдяки раціоналізації постачання, забезпечення його регулярності та надійності;
Ÿ Зменшення витрат шляхом раціоналізації господарських зв’язків та вибору отриманих схем доставки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та комплектуючих.
6) Усунення зайвих витрат та збитків.
Важливим фактором зниження собіватості продукції є усунення зайвих витрат та збитків, які не є необхідними при нормальному господарському процесі. Такі витрати та збитки визначаються за допомогою аналізу фактичних витрат на виробництво та вартісного аналізу. Економія, що досягається в результаті ліквідації непродуктивних витрат визначається як добуток сум цих витрат в базовому періоді на темпи зростання обсягу товарної продукції у плановому періоді.