Варіанти завдання

* Авторами роботи [4] виділяються наступні типи відношення людини до одягу:

Естетичний тип. Одяг людини такого типу в першу чергу повинен задовольняти естетичну потребу й потребу в самовдосконаленні. Жінка або чоловік такого типу ніколи не дозволить собі виглядати нижче власного уявлення про елегантність та гармонію. Перевага віддається класичному й романтичному стилям, неяскравим кольорам і матовим тканинам. Покупки робляться дуже ретельно, усе підбирається за пропорціями і колірній гамі. Естет не носить кричущих аксесуарів й яскравих великих прикрас. Тонкий смак почувається не тільки в святковому та повсякденному одязі, а й в одязі для дому та спорту. Естетичний тип відношення до одягу зустрічається серед представників самих різних спеціальностей, хоч логічно припусти їх більшу кількість серед професійних дизайнерів одягу, кравців, художників широкого профілю, артистів і т.д. Однак спостереження показують, що розвинені естетичні потреби зустрічаються в людей самих різних професій в незалежності від віку та статті.

Раціональний тип. Для такої людини головне в одязі практичність, добротність і функціональність. Найчастіше гардероб продумується до дріб'язків, складається з обмеженої кількості речей, зайвого в ньому просто немає. Одяг реалізує потребу в підготовленості. Все раціонально, практично й не випадково, що відповідає системі поглядів. Покупки носять плановий характер, ретельно обмірковуються за кілька місяців або напередодні сезону. Людина такого типу тяжіє до класичного стилю, практичним фасонам, міцним, що не мнуться й немазким тканинам. При виборі кольорів перевага віддається практичній колірній гамі, середнім і темним відтінкам. Виконуючи покупку, людина ретельно продумає питання відновлення виду даного одягу під час експлуатації, можливість прань і хімчисток.

Ексклюзивний тип. Одяг таких людей реалізує їхні потреби у творчому самовираженні, самоствердженні й персоналізації (бути особистістю). Визнається тільки власний і відмінний від інших образ. Ексклюзивність досягається неповторністю виробу, складністю крою й технологією шиття, рідкістю тканини. Віддається перевага тільки моделям від відомого модельєра, чи створеним самостійно та не повторюють нікого. Жінки й (рідше) чоловіки цінують елементи ручної роботи: ткацтва, розпису на тканинах, вишивці й іншому оздобленню (навіть якщо це дуже дорого й не дуже в моді). Затверджуючи свою ексклюзивність в одязі, вони ніби демонструють самим собі свою винятковість, що може бути і не зрозуміло всім.

Престижний тип. Такі люди прагнуть показати своє соціальне й матеріальне становище, одягаючись у дорогі й виконані престижними фірмами або модельєрами вироби, що обов'язково повинні мати відповідні фірмові знаки. Вони ніколи не шиють самі. Вибирають дорогий одяг, який повинен коштувати стільки, щоб бути доступним тільки обраним, виглядати дуже дорого й розкішно. Одяг повинен інформувати навколишніх про високий соціальний статус його власника, про багатство. Якщо в одязі це явно не читається - його перестануть надягати. Жінка такого типу витратить зайві гроші на модний виріб, щоб купить його в самому престижному й дорогому магазині. Відношення до інших людей теж "по одежке".

Одержимий тип. Бажання мати все новий і новий одяг задовольняє надзвичайно розвинені потреби в нових враженнях. Нові речі породжують позитивні емоції, купується багато й часто, усе, що подобається, що дешево й доступно. Гардероб розширений без усякої міри, але одягти завжди нема чого, тому що речі погано комплектуються, часто не сполучаються одна з одною. Подобається все, що нове, модне, яскраве, незвичайне. Моральне знос речі наступає швидко, як тільки притупляється відчуття новизни, тому після недовгої носки річ осідає баластом у гардеробі.

Невпевнений тип Людина, що ніколи не знає, як варто одягатися, що варто купувати. Така людина завжди довго коливається у виборі фасону, моделі, тканини, кольору, а зробивши вибір, часто дійде висновку про його помилковість. У таких людей, як правило, підвищені тривожність і розвинені різні комплекси неповноцінності. Головна потреба - потреба безпеки й самозбереження, спокою від негативних переживань і стресів. Людина не любить бути в центрі уваги. Такі люди не носять одяг дорогий, а також особливо модний, авангардний, яскравий, престижний. Через внутрішню непевність у собі така жінка досить часто в порівнянні, наприклад, з раціоналісткою буде здобувати собі одяг, але практично завжди буде сумніватися в правильності свого вибору.

Стандартний тип При такому відношенні максимально задовольняється потреба в належності до більшості й моральна потреба. Людина, що прагне бути "як всі", у всьому й в одязі намагається відповідати загальноприйнятим нормам. Така жінка - це зразок середньостатистичного значення моди й манери носіння одягу в даному суспільстві. Уважне ставлення до загальноприйнятих проявів моди робить таких людей основними споживачами ширвжитку, що уникають крайностей й авангардизму. Для них важливо, щоб навколишні приймали їх як своїх. По-своєму вони намагаються стежити за модою й готові носити навіть не дуже зручні речі або те, що їм не зовсім іде, якщо це прийнято більшістю навколо.

Тип, що виділяється. Така людина віддає перевагу гостро модному, а іноді занадто своєрідному або трохи смному одягу. Вибираються вигадливі, незвичайні фасони, своєрідні, крикливі і яскраві аксесуари й тканини. Все це явно пов'язане з потребами бути особистістю, у спілкуванні й самоствердженні, з підвищеним прагненням до ствердження значимості в очах інших людей. Екстравагантність в одязі типу, що виділяється, часто продовжується в поведінці й пов'язана з особливостями характеру людини. Люди такого типу відрізняються ще й особливостями в манері носіння одягу, підборі виробів у комплекті. Їм часто властивий максималізм у використанні модних деталей, наприклад, речі екстремальної довжини або дуже короткі, або дуже довгі, але не так, як в усіх.

Байдужий тип. Таке відношення частіше зустрічається в людей літнього віку, або при особливих станах (горе, депресія, глибока заглибленість у роботу й т.д.). Вони відчувають потребу у відпочинку й відновленні сил. Проявляється в одноманітності й консерватизмі стилю одягу, перевазі темних тонів. Часто одяг доношують до значного фізичного зносу, надягають те, що їм дають інші, і можуть безболісно використати чужий одяг. Можуть носити невідповідний їхньому розміру одяг, мало звертають увагу на стан чистоти й акуратності, ігнорують моду.

Охайний тип. Люди такого типу як би зациклені на параметрі акуратності в одязі. Для них важливо, щоб одяг був бездоганно зшитий, акуратно відстрочені всі шви й деталі, всі ґудзички пришиті й застебнуті. Підвищено вимоги до чистоти й відпрасованності виробу. При цьому неважливо, модний виріб чи ні, старе або нове, пасує або не дуже. Найменші відхилення від високо охайного виду (плями, пом’ятість, спуск петель у тканині) псують настрій на кілька днів, навіть після їхнього виправлення. Охайні не дозволять собі мати в шафі пом'яті або не наведені в порядок речі. В основі даного типу лежать потреби в самоствердженні, престижі й естетичності, а її хвороблива одержимість приводить до певної «одягочистоманії» .

Комфортний тип. При даному типі відносин центральним є психофізіологічна комфортність. Головне, щоб було зручно й на фізіологічному рівні (не стискувало, не жало, було в міру тепло й м'яко), і на психологічному (не впадало в око, було пристойно в будь-якій ситуації й підходило в будь-якійкомпанії). Одяг таких людей у першу чергу повинен відповідати потребам у регуляції оптимальних станів тіла, у відпочинку й відновленні сил. Одяг не повинен заподіювати ні найменшої незручності й максимально сприяти відпочинку й відновленню сил людини.

4. Звітна робота повинна містити ілюстрації моделей одягу, зарисовку технічних рисунків й опис відповідно до класифікації одягу за призначенням. Оформляється робота у вигляді колажу на аркушах формату А4, розміщення елементів довільне.