Прогнозування хімічної обстановки включає вирішення таких завдань:
- визначення напрямку осі сліду хмари викиду хімічних речовин, що виникло внаслідок аварії, за певними метеоумовами;
- визначення глибини зони зараження;
- визначення площі зони зараження і нанесення на план місцевості;
- визначення часу підходу зараженого повітря до об’єкта;
- визначення тривалості уражуючої дії СДЯР;
- визначення можливих втрат людей.
Первинна хмара – хмара СДЯР, яка утворюється в результаті миттєвого (1–3 хв.) переходу в атмосферу частини вмісту ємності зі СДЯР при її руйнуванні.
Вторинна хмара – хмара СДЯР, яка утворюється в результаті випаровування розлитої речовини з поверхні.
Еквівалентна кількість СДЯР – це така кількість хлору, масштаби зараження якої (при інверсії) еквівалентні масштабам зараження кількістю СДЯР, що перейшло в первинну (вторинну) хмару.
Загальними вихідними даними для довгострокового прогнозування є:
- вид СДЯР та його загальна кількість;
- середня щільність населення для даної місцевості (кількість людей);
- тип розливу СДЯР;
- метеоумови;
- відстань від джерела зараження до заданого об’єкта.
Порядок розрахунків при оцінці хімічної обстановки здійснюється так:
1. Визначення глибини зони зараження СДЯР:
- еквівалентна кількість речовини у первинній хмарі, т,
(4.4)
де – коефіцієнт, який залежить від умов зберігання СДЯР (табл. В.14, для стиснутих газів =1);
– коефіцієнт, що дорівнює відношенню граничної токсичної токсодози хлору до граничної токсодози іншої СДЯР (табл. В.14);
– коефіцієнт, який враховує категорію стійкості атмосфери (для інверсії – 1, для ізотермії – 0,23; для конвекції – 0,008);
– коефіцієнт, який враховує вплив температури повітря (табл. В.14, для стиснутих газів =1);
– кількість викинутої (розлитої) при аварії СДЯР, т;
- еквівалентна кількість речовини у вторинній хмарі, т,
(4.5)
де – коефіцієнт, який залежить від фізико-хімічних властивостей СДЯР (табл. В.14);
– коефіцієнт, який враховує швидкість повітря (табл. В.15);
– коефіцієнт, який залежить від часу N, що пройшов після початку аварії
(4.6)
або
(4.7)
де Т – тривалість випарювання.
(4.8)
де – товщина шару розливу СДЯР, м (при вільному розливі =0,05 м);
– щільність СДЯР, т/м(табл. В.14);
- глибина зони зараження первинною і вторинною хмарами СДЯР в залежності від еквівалентної кількості речовин і швидкості повітря визначається за табл. В.16;
- повна глибина зони зараження
, (4.9)
де – найбільший, км;
– найменший з розмірів , км;
- гранично можлива глибина переносу повітряних мас
(4.10)
де – швидкість переносу переднього фронту зараженої хмари (табл.В.17);
- остаточна глибина зараження є найменшим з двох значень .
2. Визначення площі зони зараження і нанесення на план місцевості:
- площа зони можливого зараження
, (4.11)
де – площа зони зараження СДЯР, ;
– кутовий розмір зони можливого зараження, в залежності від швидкості повітря, град. (табл. В.18);
- площа зони найімовірнішого зараження
(4.12)
де – коефіцієнт, що залежить від категорії стійкості атмосфери (при інверсії – 0,081, при ізотермії – 0,133; при конвекції – 0,295).
- нанесення зони зараження на план місцевості виконується у вигляді сектора, обмеженого кутом і радіусом .
3. Визначення часу підходу зараженого повітря до об’єкта
, (4.13)
де – час підходу хмари, год;
– відстань від джерела зараження до заданого об’єкта, км.
4. Визначення тривалості уражуючої дії СДЯР.
Тривалість уражуючої дії в атмосфері дорівнює тривалості випаровування
. (4.14)
5. Визначення можливих втрат людей.
У грубому наближенні можливі втрати людей можна визначити за статистичними даними, наведеними у табл. В.19 в залежності від забезпеченості протигазами.
В додатку Д наведений приклад вирішення цієї задачі.