Радіаційна й хімічна розвідка проводиться з метою виявлення й визначення ступеня зараження отруйними, сильнодіючими отруйними й радіоактивними речовинами повітря місцевості, споруд, устаткування, транспорту, засобів індивідуального захисту, одягу, продуктів харчування, води, фуражу й інших об'єктів за допомогою відповідних приладів, а також шляхом узяття проб і наступного аналізу в спеціальних лабораторіях.
Основні завдання радіаційної розвідки:
- установлення моменту початку випадання радіоактивних речовин на місцевості й своєчасне попередження про це сил ЦЗН й населення;
- визначення напрямку руху радіоактивної хмари, меж зон радіоактивного зараження й рівнів радіації на місцевості;
- визначення радіоактивного зараження й рівнів радіації на маршрутах руху підрозділів і формувань ЦЗН до вогнища ураження;
- виявлення в зонах радіоактивного зараження маршрутів і ділянок з найменшими рівнями радіації;
- визначення рівнів радіації на об'єктах ведення рятувальних робіт;
- здійснення контролю за зміною ступеня зараження місцевості, повітря й води.
Основні завдання хімічної розвідки:
- своєчасне визначення типу (групи) ОР й їхньої концентрації;
- оповіщення про хімічну небезпеку;
- установлення й позначення меж району (ділянки) зараження й пошук шляхів їхнього обходу;
- визначення місць можливого застою зараженого повітря й напрямку його руху.
Розвідку здійснюють розвідувальні ланки, що складаються з 3–5 чоловік. Їхнє пересування по зараженій місцевості здійснюється за допомогою спеціальних транспортних засобів (літаків, вертольотів, автомобілів, бронетехніки). При неможливості їхнього використання в місцях, недоступних для проїзду, розвідка здійснюється пішки. Крім необхідних приладів і транспортних засобів особовий склад розвідувальних ланок забезпечується засобами індивідуального захисту (ЗІЗ) і засобами зв'язку.
За результатами розвідки складається повідомлення, у якому вказується час, маршрут і ступінь зараження характерних місць. На самій місцевості розвідниками залишаються відомості про її зараженість за допомогою спеціально заготовлених табличок. Можливо також нанесення написів із вказівкою ступеня зараженості й часу проведення розвідки на стінах будинків і в інших місцях.
На підставі даних розвідки оцінюється обстановка. При впливі радіації на людину необхідно виконувати дозиметричний контроль для виміру й обліку доз опромінення. Це необхідно для захисту людини, а саме для здійснення радіаційного захисту й первинної діагностики. Для визначення дози використовують дозиметри. Розрізняють груповий й індивідуальний дозиметричний контроль. Груповий контроль здійснюється в тому випадку, коли група людей перебуває в однакових умовах. При цьому на групу видається один дозиметр. Індивідуальний контроль здійснюється в тому випадку, коли людина перебуває в умовах, що відрізняються від умов інших людей. У цьому випадку дозиметр видається індивідуально, наприклад, особистому складу розвідувальних ланок, ліквідаторам наслідків аварій і т.д.
За результатами проведеної розвідки та дозиметричного контролю складається документація:
- відомість видачі дозиметрів й обліку показань;
- журнал контролю опромінення;
- картка обліку доз опромінення;
- журнал відбору й здачі проб (лише в службах і штабах ЦЗН);
- повідомлення про проведену розвідку, працездатність і зараженість людей, техніки й ін.