Аналізуючи товар «робоча сила» і його властивості К. Маркс вперше відкрив корінні відмінності між робочою силою і працею. Це дало можливість зрозуміти, де знаходиться основне джерело додаткової вартості. Він довів, що праця не є товаром, оскільки робітник продає підприємцю не працю, а робочу силу, тобто здатність до праці, або сукупність фізичних і духовних здібностей, якими володіє людина і які вона використовує в процесі виробництва. Праця – це функція робочої сили, процес її продуктивного споживання.
Для перетворення робочої сили на товар необхідні такі умови:
1) її власник має бути вільним у правовому відношенні, мати змогу по своєму розумінню розпоряджатися своєю здатністю до праці.
2) власник робочої сили має бути позбавлений засобів виробництва, а отже і засобів до існування, що змушує його продавати свою робочу силу.
3) наявність у суспільстві осіб, які володіють засобами виробництва і грошима, а тому мають змогу купувати і використовувати робочу силу.
Робоча сила є особливим товаром. Якщо будь-який інший придбаний покупцем товар переходить у його власність назавжди, то товар робоча сила відчужується або продається тільки на певний термін. Це пов'язано з тим, що робоча сила невіддільна від людини, від її особи. А остання є юридично незалежною і будь-який продаж цієї робочої сили назавжди вступав би в суперечність з юридичною свободою особистості і перетворював би людину на раба.
Купівля-продаж робочої сили перетворює її на товар. Але це особливий товар. Що ж характеризує цей специфічний товар? Робоча сила, як і будь-який інший товар, має дві властивості: вартістьі споживчу вартість.
Як відомо, вартість будь-якого товару визначається витратами суспільно необхідної праці для його виготовлення. Це так само стосується і робочої сили. Для того щоб сформувати здатність людини до праці і постійно її підтримувати, необхідно постійно задовольняти фізіологічні, інтелектуальні та культурні потреби людини. Людина повинна їсти, пити, мати житло, користуватись тими благами, які існують у суспільстві і є нормою для забезпечення життя людини (читати книжки, газети, дивитись телевізор, відпочивати, користуватись засобами спілкування тощо). Тільки доступ до всіх цих необхідних, з погляду нормального розвитку людини, матеріальних благ і послуг забезпечує необхідний для суспільства рівень відтворення робочої сили. Вартість усіх цих товарів і послуг входить у вартість робочої сили.
Робоча сила невіддільна від самої людини, але остання є смертною, і вік її дуже короткий. Водночас суспільне виробництво вимагає постійної наявності відповідної кількості робочої сили. Це означає, що постійно необхідно відтворювати нову робочу силу в процесі її біологічного відтворення, яке є складовою процесу суспільного відтворення робочої сили. А оскільки цей процес відбувається в межах такого соціального осередку, як сім'я, то у вартість робочої сили буде входити і вартість тих благ і послуг, які необхідні для існування сім'ї робітника і для підготовки підростаючої робочої сили. Отже, вартість робочої сили включає і вартість витрат на утримання сім'ї, на виховання дітей, на їх навчання й розвиток.
Таким чином, вартість товару робоча сила визначається вартістю всіх товарів і послуг, необхідних для відтворення здатності до праці людини та утримання членів його сім’ї.
Оскільки відтворення робочої сили передбачає споживання певної кількості матеріальних благ і послуг, а вони виступають у товарній формі і, отже, мають певну вартість, то загалом вартість робочої сили можна визначити. Скажімо, щоб визначити денну вартість робочої сили, можна взяти вартість тих товарів і послуг, що робітник і його сім'я споживають щоденно, і помножити на кількість днів за рік. Потім можна взяти ті споживчі вартості, які робітник і його сім'я споживають раз на тиждень, і помножити на кількість тижнів за рік. Далі можна аналогічно взяти вартість тієї товарної маси, що споживається сім'єю один раз на квартал і помножити на 4 і т.д. Усю цю вартість слід скласти і поділити на 365 днів, і ми отримаємо вартість робочої сили, розрахованої на один день.
Зрозуміло, що споживання матеріальних благ і послуг як за своєю структурою, так і за масою залежатиме від багатьох чинників. Серед них будуть і кліматичні, і історичні, і інші умови. Так, робоча сила в регіонах із суворим кліматом вимагає великих витрат на одежу, житло, харчування тощо. Навпаки, там де клімат, наприклад, субтропічний, там ці витрати будуть значно меншими. Якщо рівень розвитку суспільства високий, то й обсяг споживчих вартостей і, перш за все, тих, що задовольняють духовні й культурні потреби людини, буде більший, ніж у країнах, що історично знаходяться на нижчих щаблях суспільного розвитку. Так само на вартість робочої сили впливають національні й культурні особливості, звичаї і традиції народу. Усе це зумовлює наявність досить помітних розбіжностей у вартості робочої сили в різних країнах.
Вартість цього специфічного товару, як і будь-якого іншого, змінюється під впливом зміни витрат на його відтворення. Щодо цього то тут діють різні чинники, які можуть вести як до зростання вартості робочої сили, так і до її зменшення. До факторів, які ведуть до зростання вартості робочої сили, слід віднести зростання потреб людини. У цьому напрямі діє і такий чинник, як підвищення інтенсивності праці. До факторів, що сприяють зменшенню вартості цього товару, відносять, перш за все, зростання продуктивності суспільної праці. Особливо помітно це тоді, коли продуктивність праці зростає в тих галузях, продукція яких формує споживчий кошик найманого працівника. Аналогічну дію мають і такі чинники, як використання жіночої та дитячої праці, а також зменшення витрат на навчання. Взаємодія цих двох протилежних тенденцій у зміні вартості робочої сили і формує реальну вартість товару робоча сила на кожний даний проміжок історичного часу.
Друга властивість товару робоча сила - це її споживча вартість. Як відомо, споживча вартість товару – це його корисність для покупця. Скажімо, одяг має для покупця споживчу вартість, бо задовольняє його конкретну потребу, є корисною для нього, бо захищає, наприклад, його від холоду, підкреслює його особистість тощо. З таких самих позицій слід розглядати й споживчу вартість робочої сили. Остання корисна для покупця саме тим, що ця робоча сила здатна створювати більше вартості, ніж її потрібно для повного задоволення потреб людини, тобто для повноцінного відтворення робочої сили. Людина, як жива істота, що здійснює обмін речовин між собою і природою, на відміну від усіх інших живих істот, робить це свідомо, а головне, застосовує при цьому знаряддя праці. І перше, і друге веде до того, що людина створює більше благ, ніж їй потрібно на даний момент. І з розвитком продуктивних сил ця здатність завдяки, головним чином, удосконаленню знарядь праці постійно посилюється.
Отже, в умовах товарного виробництва, споживча вартість товару робоча сила полягає в її здатності створювати вартість більшу за вартість самої робочої сили. Саме ця властивість і приваблює капіталіста чи підприємця. Ніхто не буде наймати робітника (купувати його робочу силу), якщо вартість цього товару буде більшою або буде дорівнювати тій вартості, яку робоча сила може створити в процесі праці.