Ландшафтна архітектура – це галузь архітектури, складний вид мистецтва, що займається організацією навколишнього середовища; обов’язковий елемент містобудування, що включає вирішення завдань формування ландшафту, території міста і приміської зони з метою створення функціональних, естетичних та економічних вимог.
Одним з головних завдань ландшафтної архітектури є надання художнього вигляду території за допомогою ландшафтних компонентів, а особливо рослин, природних матеріалів, рельєфу й клімату.
Проектування і влаштування садів та парків є важливим розділом ландшафтної архітектури.
При влаштуванні парків чи озелененні великих територій населених міст необхідно знати основні принципи ландшафтної архітектури. У перекладі з латинської принцип (principium) означає початок, основа. У ландшафтній архітектурі під принципами розуміють основні положення, згідно з якими здійснюється організація навколишнього простору за законами природи.
Композиція (з лат. compositio – зв’язок, сполучання, зіставлення) – це визначене розташування у просторі різних форм, що дозволяє при оптимальному сполученні досягати гармонійної єдності.
Об’ємно-просторова композиція відображує тісний взаємозв’язок трьох складових – простору, плоскості, об’єму і базується на принципах побудови ландшафту.