Основними компонентами, що складають лакофарбову композицію є: плівкоутворювачі речовини, пігменти, наповнювачі, сикативи, розчинники.
Плівкоутворюювачі (сполучні ) речовини забезпечують зчеплення між собою часток пігменту, висихання покриття за рахунок реакції полімеризації (тужавіння), адгезію покриття до пофарбованої поверхні. Нижче розглянуті основні види плінкоутворювачів, до яких відносять:
|
- р о с л и н н і к л е ї - крохмаль і близькі за складом водорозчинні ефіри целюлози;
- т в а р и н н і - розчинні у воді високомолекулярні речовини білкового походження, що утворюють плівки з хорошою адгезією до поверхні, яку фарбують. До них належать кісткові, желатинові, казеїновий клеї, лакофарбові композиції, виконані на основі тваринних клеїв атмосферостійкі й добре адгезують до силікатної поверхні (бетону, штукатурки).
- с м о л и п р и р о д н і - продукти рослинного походження, слабко пофарбовані або прозорі. До них належать: каніфоль, копали, янтар, шелак.
- в о д о р о з ч и н н і э ф і р и ц е л ю л о з и (метилцелюлоза - МЦ, карбоксилметилцелюлоза - КМЦ ) використовують для внутрішніх робіт, тому що лакофарбові покриття на їхній основі не мають достатньої атмосферостійкості;
- н і т р о ц е л ю л о з а - складний ефір целюлози, отриманий у результаті взаємодії з азотною кислотою;
- о л і ф и - досить поширені плівкоутворюючі речовини на основі рідких рослинних масел або алкідних полімерів, модифіковані рослинними маслами. За складом й технологією одержання оліфи підрозділяють на: натуральні, оліфи-оксоль і алкідні;
- с и н т е т и ч н і плівкоутворювачі отримані в результаті хімічних реакцій полімеризації або поліконденсації. До них належать епоксидні, поліефірні, поліуретанові, перхлорвінілові, поліакрилатні полімери. Використання синтетичних плівкоутворювачів дозволяє заощаджувати харчові, рослинні масла й натуральні смоли. Шляхом регулювання складу плівкоутворювачів при синтезі одержують лаки й емалі з найрізноманітнішими властивостями;
- в о д н і д и с п е р с і ї п о л і м е р і в - являють собою дрібні частки полімерів, зважені у воді. Концентрація полімеру 40-50%.
Пігменти являють собою тонкомолоті пофарбовані порошки, нерозчинні у воді, плівкоутворювачах й розчиннику. Пігменти забезпечують покриттю кольори, антикорозійні властивості. До основних технологічних властивостей пігменту, що робить вплив на якість майбутнього покриття, відносять: барвну здатність (здатність передавати свої кольори при змішуванні з білим пігментом), дисперсність (ступінь подрібнювання), покриття (інтенсивність фарбування, витрата пігментного складу на 1м2 укриваної поверхні) і маслоємкість (мінімальна витрата плівкоутворювача, необхідного для одержання однорідної пасти).
До експлуатаційних характеристик пігментів належать : світлостійкість, атмосферостійкість, теплостійкість, хімічна стійкість і нешкідливість.
Залежно від походження пігменти класифікуються на мінеральні й органічні, а за способом одержання - на природні й штучні ( табл.. 13.1.)
Таблиця 13.1 – Класифікація пігментів за природою походження
Пігменти | |||
Мінеральні | |||
природні | штучні | ||
Крейда Вапно Каолін Охра Муміє Умбра Сурик залізний Перекис марганцю Графіт | Білила цинкові Білила титанові Білила свинцеві Литопон Крон свинцевий Умбра палена Сажа малярська Зелень цинкова Оксид хрому Лазур малярська | Аніліновий чорний Нікелевий жовтий Фталоціаніновий блакитний Карбазоловий фіолетовий Толуідиновий червоний | Пудра алюмінієва Пил цинковий Бронза золотава |
Пігменти органічного походження мають високу інтенсивність кольору, але знижену довговічність і атмосферостійкість.
Наповнювачі - слабкофарбовані, тонкомолоті мінеральні матеріали, які вводять у лакофарбову композицію з метою економії дорогих пігментів, підвищення в'язкості складу, міцності, щільності й температурної стійкості покриття.
Перераховані функції забезпечуються введенням сульфату барію, сульфату кальцію, карбонату кальцію, кремнезему, діатоміту, глини, тальку, слюди.
Розчинники - рідини органічного походження, призначені для надання лакофарбовим складам необхідної малярської консистенції і забезпечення можливості її нанесення на поверхню.
Тип розчинника залежить від природи плівкоутворювача. Так, для олійних фарб – це бензин, уайт - спірит, скипидар, для гліфталевих і бітумних лаків і фарб - сольвент, ксилол, скипидар, для перхлорвінілових фарб - ацетон, для клейових і водоемульсійних - вода.
Розріджувачі на відміну від розчинників не розчиняють плівкоутворювачів, застосовуються для зниження в'язкості лакофарбового складу.
Сикативи - речовини для прискорення процесу висихання (твердіння) лакофарбової плівки. Являють собою металеві похідні октанової кислоти.
До допоміжних компонентів, застосовуваних для одержання лакофарбових матеріалів, у тому числі спеціального призначення, належать:
стабілізатори ( речовини , що запобігають осадження пігментів при зберіганні фарб і емалей), пластифікатори (забезпечують рівномірне нанесення композиції на поверхню, яку фарбують), аерозатори (забезпечують помірний запах фарби) і т.д.