Поняття і ознаки юридичної особи.

ЦК не дає визначення поняття юридичної особи. Натомість ст. 80 ЦК, котра називається "Поняття юридичної особи", містить вказівку на деякі характерні риси цього поняття, зазначаючи, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, яка наділяється цивільною право­здатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Однак для того, щоб певну організацію було визнано юридичною особою, вона повинна мати такі ознаки:

· організаційна єдність, тобто юридична особа повинна мати певну внутрішню організаційну структуру, компетенцію органів управління, порядок їх діяльності, єдину ціль і завдання юридичної особи;). Переважно зазначена організаційна структура закріплюється в установчих документах організації;

· реєстрація у встановленому законом порядку, тобто юридичну особу має бути легалізовано державою, шляхом засвідчення факту її створення. Державна реєстрація юридичної особи здійснюється на підставі Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". Дані державної реєстрації вносяться до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення;

· наявність цивільної правоздатності та дієздатності або здатності брати участь у цивільному обігу від свого імені, тобто юридична особа повинна мати соціально-правову можливість бути визнаною учасником цивільних правовідносин. Кожна юридична особа виступає в правовідносинах від свого імені, а не від імені засновників. При цьому, найменування юридичної особи має містити інформацію про її організаційно-правову форму (АТ, ТзОВ тощо) та характер діяльності. Крім повного найменування юридична особа може мати скорочене найменування. Юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи (ст. 90 ЦК);

· майнова відокремленість, тобто юридична особа повинна мати в наявності відокремлене майно. При цьому, вказане майно має бути відокремлено як від майна колективу, так і від майна держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади та інших юридичних осіб, в тому числі й вищого рівня. Це майно може перебувати в юридичної особи як на праві власності, так і на інших речових правах. Так, майнова відокремленість державних підпри­ємств проявляється через інститут права господарського відання. Згідно із ст. 136 ГК України це право включає в себе можливість володіння, користування і розпорядження майном з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених законодавством.

Для державних установ як некомерційних організацій, що фі­нансуються з державного бюджету, правовий режим закріпленого за ними майна визначається більш вузьким правом оперативного управління. Відповідно до ст. 137 ГК України правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником для здійснення некомерційної господарської діяль­ності у межах, встановлених законодавством, а також власником майна.

Що стосується інших видів юридичних осіб (приватні підприєм­ства, колективні підприємства, кооперативи, господарські това­риства, господарські об'єднання тощо), то їхня майнова відокрем­леність виражається у праві власності;

· самостійна майнова відповідальність за зобов'язаннями, тобто юридична особа повинна нести самостійну відповідальність за зобов'язаннями всім своїм майном. При цьому, учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. Відповідальність за зобов'язаннями, які виникли до державної реєстрації, але у процесі створення товариства, несуть його заснов­ники.

Якщо після державної реєстрації юридичної особи дії заснов­ників, які мали місце до реєстрації, були схвалені у відповідному порядку юридичною особою, то вона буде нести самостійну відпо­відальність за зобов'язаннями, які виникли з цих дій. Схвалення має бути оформлене рішенням відповідного органу юридичної особи, який має такі повноваження. Якщо рішення про схвалення дій засновників прийняте або затверджене органом, який не має відповідних повноважень, його не можна вважати таким, що має юридичну силу.

Відповідальність юридичної особи (наприклад, казенного під­приємства), що фінансується державою, обмежується коштами, які знаходяться у її оперативному управлінні. За умови недостатності таких коштів до субсидіарної відповідальності притягується держа­ва в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство (ч. 7 ст. 77 ГК України).;

· виступ у цивільному обігу та при вирішенні спорів в судах від власного імені, тобто її здатність бути позивачем або відповідачем у суді.

Як суб'єкт майнових і особистих немайнових відносин юридична особа наділяється цивільною правоздатністю та дієздатністю. У юридичних осіб цивільні правоздатність і дієздатність виникають водночас.

Юридична особа, відповідно до ст. 91 ЦК України, здатна мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) такі самі, як і фізична особа, за винятком тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Відповідно до ч. 2 ст. 91 ЦК цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

Окремими видами діяльності, перелік яких визначається законом, юридична особа може займатися після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії) ( ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» )

Правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення запису до єдиного державного реєстру про її припинення.